ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 квітня 2025 рокусправа № 380/22660/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Пунейко Р.Р.,

представника позивача Масляного Ю.А.,

представника позивача Попельчука С.О.,

представника відповідача Ковалишин Н.О.,

представника третьої особи Ящинського А.Л.,

розглянув у підготовчому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №31 Львів»

до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “ІГРЕК-ІНВЕСТ”

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека №31 Львів”, згідно якої заявлено позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати дозвіл №99 від 29.07.2024 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці по вул. Дорошенка, 6-8, виданий Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради.

Ухвалою від 08.11.2024 відкрито у справі спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами справи.

Ухвалою від 26.11.2024 залучено до участі в адміністративній справі №380/22660/24 в якості третьої особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “ІГРЕК-ІНВЕСТ”

Згідно ухвали від 20.01.2025 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 20.02.2025.

Позивачі подали 19.02.2025 заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої змінено предмет позову шляхом доповнення позовних вимог, викладено позовні вимоги у цій справі у такій редакції:

визнати протиправним та скасувати дозвіл №99 від 29.07.2024 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці по вул. Дорошенка, 6-8, виданий Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради;

визнати протиправним та скасувати розпорядження №24 від 31.01.2025 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці по вул. Дорошенка, 6-8, видане головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради;

визнати протиправним та скасувати дозвіл №11 від 31.01.2025 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці по вул. Дорошенка, 6-8, виданий Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради;

визнати протиправною бездіяльність Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо нездійснення контролю, непроведення перевірок, інспекцій та аналітичної роботи з питань, які належать до її компетенції, а саме: щодо виконання ТзОВ “ІГРЕК-ІНВЕСТ” дозволів на тимчасове порушення благоустрою при влаштуванні риштувань під час виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків №6 та №8 по вул. Дорошенка у м.Львові без виконання будівельних робіт, виданих Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради в період з 20.09.2023 року по 31.01.2025 року.

06.03.2025 протокольною ухвалою клопотання позивачів про зміну предмету позову задоволено, збільшені позовні вимоги прийнято до розгляду.

31.03.2025 ТзОВ "ІГРЕК ІНВЕСТ" подано заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що позовна заява у цій справі не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства з  огляду на характер спірних правовідносин між позивачами та відповідачем, що виникли у зв`язку з встановленням риштувань, які порушують, на думку позивачів, їх право на здійснення підприємницької діяльності.

Представник відповідача клопотання третьої особи про закриття провадження у справі підтримала.

Представники позивачів проти заяви про закриття провадження у справі заперечили, зазначили, що ця справа за предметною юрисдикцією належить до адміністративної юрисдикції, оскільки суттю даного спору є оскарження позивачем дій і бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є Галицька районна державна адміністрація щодо реалізації нею владних повноважень з видачі дозволів на влаштування риштувань на будинку, частина якого перебуває у власності фізичної особи-позивача та у користуванні юридичної особи-позивача, що прямо впливає на їх права та охоронювані законом інтереси, оскільки безпосередньо стосується майна позивачів та регулює (обмежує) їх правомочності щодо використання цього майна

Згідно зі   статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі      статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»   суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) указав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно п.1 ч.1   ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої   статті 4 КАС України   визначено поняття публічно-правового спору - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1   ст. 19 КАС України   юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема:    спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Суб`єктний склад та участь суб`єкта владних повноважень сам по собі не визначає спір як публічно-правовий і не відносить будь-який спір за його участю до справи адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 242 КАС України та частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 2 червня 2016 року передбачено обов`язковість врахування іншими судами при застосуванні певних норм права висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Натомість у постанові від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень

Згідно з ч. 1   ст. 21 ЦК України   суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Водночас, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 зазначила, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою незаконної реконструкції належної їй частини будинку, яка заподіяла шкоду майну позивача, а тому у останнього виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звернувся до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду. Взявши до уваги вищевикладене, колегія суддів у вищевказаній постанові констатувала, що вимоги стосовно неправомірності дій органу державного архітектурно - будівельного контролю щодо реєстрації документа, який дає право на виконання будівельних робіт, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення замовником будівельних робіт у своїй частині будинку. При цьому, у справі №815/1568/16 встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував на порушення будівельними роботами, які здійснює третя особа, його права на майно, а саме - заподіяння пошкоджень належної йому частини будинку.

Згідно правового висновку Верховного Суду, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова ВС 17 липня 2019 року, у справі №820/6188/16)

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №640/13008/20 встановлено, що підстави оскарження містобудівних умов та обмежень, заявлені позивачем у межах спірних правовідносинах, можна умовно поділити на два блоки: поновлення порушених, на думку позивача, її житлових прав, як власника квартири в будинку, розташованому на суміжній земельній ділянці з ділянкою, що належить на праві власності третій особі та на забудову якої видані містобудівні умови і обмеження; захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, що у разі його реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм та стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні. Отже, за позицією Верховного Суду, відображеною у вищевказаній постанові, спосіб захисту таких прав (на безпечне для життя і здоров`я довкілля) позивачки у обраний нею спосіб (оскарження містобудівних вимог та обмежень) у межах розгляду цієї справи адміністративним судом не призведе до дійсного відновлення її прав, які як вона вважає, можуть бути порушені третьою особою при здійсненні будівництва. У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що як вбачається зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, спір у цій справі, з підстав порушення прав власниці квартири, розташованої у будинку на суміжній земельній ділянці, що може обмежити її право безперешкодного користування нерухомим майном, не пов`язаний із захистом її прав саме у сфері публічно- правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивачки, її житлових прав. Схожі підходи було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та від 05.12.2018 у справі №804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 у справі №809/78/16, від 22.09.2019 у справі № 824/2393/15- а, від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18, від 29.08.2022 у справі № 560/4501/20, від 13.02.2023 у справі №461/3634/17.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 на праві власності належить приміщення кафе-бару за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору оренди нежитлового приміщення № МТ-1 від 01.10.2023 ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) передав,  ТзОВ "Аптека № 31 Львів" (орендар) прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 79005, м. Львів, вул. Дорошенка П, буд.6 загальною площею 114,1 м.кв.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 34— 36 Т.І) ТзОВ "ІГРЕК -ІНВЕСТ" належать на праві приватної власності нежитлові приміщення за адресами: Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка П., буд 6 та буд 8.

29.07.2024 Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видано ТзОВ "ІГРЕК ІНВЕСТ" дозвіл №99 від 29.07.2024 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці по вул. Дорошенка, 6-8.

31.01.2025 головою Галицької районної адміністрації прийнято розпорядження №24 від 31.01.2025 року про видачу ТзОВ «ІГРЕК ІНВЕСТ» дозволу виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці Дорошенка, 6-8;

У подальшому Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради видано ТзОВ "ІГРЕК ІНВЕСТ" дозвіл №11 від 31.01.2025 року про дозвіл виконувати роботи з влаштування риштувань під виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт на вулиці Дорошенка, 6-8.

Суд встановив, що позивачі звернулись до суду з позовом у зв`язку з тривалим невиконанням третьою особою робіт з поточного ремонту фасаду будинків без виконання будівельних робіт по вул. Дорошенка, 6-8, з метою проведення яких були надані оскаржувані дозволи на влаштування риштувань.

Оскільки ремонтні роботи ТзОВ «ІГРЕК ІНВЕСТ» не проводить, з метою зняття відповідних риштувань, які закривають фасад будинку № 6 на вул. Дорошенка у місті Львові, або задля спонукання та пришвидшення виконання ремонтних робіт, з огляду на обмеження вільного доступу споживачів та для можливості отримання візуальної інформації про аптечний склад позивачі просять також визнати протиправною бездіяльність Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо нездійснення контролю, непроведення перевірок, інспекцій та аналітичної роботи щодо виконання ТзОВ “ІГРЕК-ІНВЕСТ” дозволів на тимчасове порушення благоустрою при влаштуванні риштувань під час виконання робіт з поточного ремонту фасаду будинків №6 та №8 по вул. Дорошенка у м.Львові без виконання будівельних робіт.

Суд констатує, що заявлений спір, хоч і заявлений до суб`єкта владних повноважень,  виник у зв`язку з бездіяльністю третьої особи, яка полягає у невиконанні робіт щодо поточного ремонту фасаду будинку, власником та користувачем приміщень у якому є ОСОБА_1 та ТзОВ "Аптека № 31 Львів", що перешкоджає належному, на думку позивачів, веденню ними підприємницької діяльності та отриманню прибутку.

Суд зауважує, що позивачі не були заявниками прийнятих відповідачем рішень про надання дозволів на влаштування риштувань по вул. Дорошенка, 6-8 у м. Львові, а приймаючи оспорювані рішення відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не здійснював безпосередньо щодо позивачів владні управлінські функції, відтак позивачі не є учасниками публічно-правових відносин, які виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваних у цій справі рішень.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення відповідача щодо надання дозволів, скільки бездіяльність третьої особи щодо нереалізації таких рішень протягом тривалого часу та спонукання до їх виконання, у тому числі шляхом проведення перевірок відповідачем.

Представник третьої особи звернув увагу, що задоволення заявлених позовних вимог не призведе до відновлення порушених (оспорюваних) прав позивачів, оскільки позивачі не заявили вимогу про зобов`язання до вчинення дій щодо зняття відповідних риштувань, яка мала б бути звернена до третьої особи – ТзОВ "ІГРЕК ІНВЕСТ".

За наведених обставин суд дійшов висновку, що спір заявлений з метою захисту права позивачів на здійснення підприємницької, господарської діяльності.

З врахуванням суб`єктного складу учасників спору, предмету і підстави позову, а також характеру спірних правовідносин суд дійшов висновку про приватноправовий характер цього спору.

Отже, провадження у справі належить закрити та роз`яснити позивачам, що заявлений спір належить розглядати в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Судовий збір підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст.ст. 238,       239,       241,    243,    248, 256,             293,             295       Кодексу адміністративного судочинства України суд    

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі 380/22660/24 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №31 Львів" (адреса: 79022, м. Львів, вул. І.Виговського, 29а, ЄДРПОУ: 42814895) до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (адреса: 79000, м. Львів, вул. Ліста, 1, ЄДРПОУ: 20847537), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "ІГРЕК ІНВЕСТ" (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 6/8, ЄДРПОУ 42678625) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності.

Роз`яснити позивачам, що на підставі ч. 2   ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав до адміністративного суду не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.   256,   295 КАС України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.   295,   297 КАС України.

Повний текст ухвали складено 08.04.2025.

СуддяКрутько Олена Василівна