КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/19895/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/298/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

представника: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №12023000000002248 від 30 листопада 2023 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:111:0007, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2047513880000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666345532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666355532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571052032224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1252548632224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264746432000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_7 (Тип об`єкта: нежитлові будівлі: літ А-1, літ Б-1, літ Д, літ Ж, літ 3, літ 1, об`єкт житлової нерухомості: Ні (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798886432103);

- квартира за адресою: АДРЕСА_8 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564018132140);

- приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , (Тип об`єкта: нежитлове приміщення. Група приміщень № 158 ( літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м: 134.2, Вид спільної власності: спільна часткова, Розмір частки: 1/2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 223211580000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, А Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 330.2. житлова площа (кв.м): 147.2 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, Б Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 234.4, житлова площа (кв.м): 138 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, В Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 56.4, житлова площа (кв.м): 34.8 Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруди, №1,2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576030080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_10 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122585880000).

Накладено арешт на нерухоме майно, в якому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виступає, як обтяжував, із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040 (Адреса: АДРЕСА_11 , земельна ділянка 0,10 га);

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:495:0012 (опис об`єкта: площа (га): 0.0969, місце розташування: АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 666331680000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842327932109);

- будинок за адресою: АДРЕСА_11 ;

- гараж за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1162650080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 958960980000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 605665480000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2643801280000).

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою адвокат ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040 (Адреса: АДРЕСА_11 га); будинок за адресою: АДРЕСА_11 та відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 у повному обсязі.

Уважає, що вимоги, викладені у клопотанні прокурора відносно арешту майна, що належить ОСОБА_7 , є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7 - незаконна, постановлена судом без дотримання вимог КПК України щодо об`єктивності з`ясування обставин, які підтверджені та оцінені судом належними та допустимими доказами.

У мотивування скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що майно ОСОБА_7 є знаряддям злочину, містить сліди або придбано кримінально протиправним шляхом, а відтак не відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Звертає увагу суду на те, що жодної згадки (покази свідків, документи, заяви, повідомлення про підозру тощо) стосовно ОСОБА_7 у матеріалах судової справи не міститься, єдиний зв`язок між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є зобов`язання, що виникли наприкінці грудня 2018 року, які були припинені шляхом належного виконання у лютому 2019 року, тобто за рік до подій, про які зазначав слідчий у постанові про визнання речовим доказом від 01 квітня 2024 року та прокурор у клопотанні про накладення арешту на майно.

Вказує, що інформація, викладена у клопотанні відносно майна ОСОБА_7 не відповідає дійсності, належним чином не була досліджена та перевірена, оскільки земельна ділянка та будинок були набуті не кримінально протиправним шляхом, а на підставі договору купівлі-продажу у 2004 році, а будинок належить ОСОБА_7 згідно рішення Стуфчинецької сільської ради №65 від 20 грудня 2007 року.

Посилається на те, що правовідношення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мають характер цивільно-правових, відбувались до подій, зазначених прокурором, не містять ознак кримінального правопорушення, що відповідно унеможливлює вважати майно апелянта, яке перебувало в іпотеці банку, а потім - у ОСОБА_9 , речовим доказом, тобто не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що у відповідності до положень частини першої статті 172, частини четвертої статті 405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який вимоги апеляційної скарги підтримав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000002248 від 30 листопада 2023 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що організована група осіб, використовуючи грошові кошти, отримані з російської федерації, протягом 2020 - 2023 років, здійснювали механізм легалізації (відмивання) грошових коштів та майна, одержаних від шахрайських дій, вчинених злочинним шляхом при здійсненні операцій з кредитування, через підконтрольні фінансові компанії та інвестиційні фонди (зокрема ТОВ «ФК «1НВЕСТСТАНДАРТ» (ЄДРПОУ 41225067). Одним з установлених джерел фінансування є громадянин рф - ОСОБА_10 , (ИИН рф НОМЕР_2 ).

Також в ході досудового розслідування встановлено, що особа, яка виступила джерелом фінансування - громадянин рф ОСОБА_10 , (ИИН рф НОМЕР_2 ) в ході реалізації вказаної схеми, надав довіреності на право представляти свої інтереси на території України наступним громадянам:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Калинівка Васильківського району Київської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_20 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_21 ;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ватутіне Черкаської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_22 , факично проживає за адресою: АДРЕСА_23 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 01 квітня 2024 року вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

02 травня 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023000000002248 від 30 листопада 2023 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 190, частиною четвертою статті 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:111:0007, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2047513880000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666345532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2666355532080);

- квартира за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1571052032224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1252548632224);

- квартира за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1264746432000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_7 (Тип об`єкта: нежитлові будівлі: літ А-1, літ Б-1, літ Д, літ Ж, літ 3, літ 1, об`єкт житлової нерухомості: Ні (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798886432103);

- квартира за адресою: АДРЕСА_8 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2564018132140);

- приміщення за адресою: АДРЕСА_9 , (Тип об`єкта: нежитлове приміщення. Група приміщень № 158 ( літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м: 134.2, Вид спільної власності: спільна часткова, Розмір частки: 1/2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 223211580000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_1 (Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, А Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 330.2. житлова площа (кв.м): 147.2 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, Б Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 234.4, житлова площа (кв.м): 138 Складова частина об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, В Опис складової частини: Загальна площа (кв.м): 56.4, житлова площа (кв.м): 34.8 Складова частина об`єкта нерухомого майна: споруди, №1,2 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1576030080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_10 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2122585880000).

Накладено арешт на нерухоме майно, в якому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 виступає, як обтяжував, із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном:

- земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040 (Адреса: АДРЕСА_11 , земельна ділянка 0,10 га);

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:495:0012 (опис об`єкта: площа (га): 0.0969, місце розташування: АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 666331680000);

- будинок за адресою: АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842327932109);

- будинок за адресою: АДРЕСА_11 ;

- гараж за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1162650080000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_15 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_16 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 958960980000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 605665480000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_18 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1903185680000);

- квартира за адресою: АДРЕСА_19 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2643801280000).

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена апелянтом лише в частині задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040 (Адреса: АДРЕСА_11 га); будинок за адресою: АДРЕСА_25, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та лише щодо накладення арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно вимог статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач, де повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на майно ОСОБА_7 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:06:001:1040 (Адреса: АДРЕСА_24 із забороною на відчуження, розпорядження та користування майном, з метою забезпечення збереження речового доказу до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.

Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника майна та інших осіб, а також забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Отже, посилання апелянта на те, що жодної згадки (покази свідків, документи, заяви, повідомлення про підозру тощо) стосовно ОСОБА_7 у матеріалах судової справи не міститься, єдиний зв`язок між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є зобов`язання, що виникли наприкінці грудня 2018 року, які були припинені шляхом належного виконання у лютому 2019 року, тобто за рік до подій, про які зазначав слідчий у постанові про визнання речовим доказом від 01 квітня 2024 року та прокурор у клопотанні про накладення арешту на майно; інформація, викладена у клопотанні відносно майна ОСОБА_7 не відповідає дійсності, належним чином не була досліджена та перевірена, оскільки земельна ділянка та будинок були набуті не кримінально протиправним шляхом, а на підставі договору купівлі-продажу у 2004 році, а будинок належить ОСОБА_7 згідно рішення Стуфчинецької сільської ради №65 від 20 грудня 2007 року, є передчасними та такими, що не спростовують висновків слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні визначених законом підстав для накладення арешту на вказане майно, клопотання слідчого та ухвала слідчого судді містять вказівки на правові підставі, зазначені у статтях 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме з метою збереження речових доказів.

Доводи апелянта, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що майно ОСОБА_7 є знаряддям злочину, містить сліди або придбано кримінально протиправним шляхом, а відтак не відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України; правовідношення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 мають характер цивільно-правових, відбувались до подій, зазначених прокурором, не містять ознак кримінального правопорушення, що відповідно унеможливлює вважати майно апелянта, яке перебувало в іпотеці банку, а потім ОСОБА_9 , речовим доказом, тобто не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вказана квартира відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, необхідність у накладенні арешту на квартиру виникла з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою припинення злочинної діяльності та збереження речових доказів, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано, а тому відповідні доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді в частині, що оскаржується, необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4