ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 15/373-05-10473 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Васищака І.М., Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | ВАТ “Одеснафтопродукт” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року |
у справі | №15/373-05-10473 |
за позовом | ВАТ “Лукойл –Одеський нафтопереробний завод” |
до | ВАТ “Одеснафтопродукт” |
про | стягнення 827278,35 грн., |
за участю представників : |
позивача відповідача | - Назім С.І., - Фадеєва Я.А., Агєєв В.В., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2006 року у справі № 15/373-05-10473 (суддя: Петров В.С.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2006 року скасоване, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 827278,53 грн. вартості понаднормативних нестач дизельного пального, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2006 року у даній справі залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.
Як встановив апеляційний господарський суд, 01.05.2004 року позивач (замовник) і відповідач (виконавець) уклали договір надання послуг з прийому, зберігання і відвантаження нафтопродуктів № 318 (далі - Договір), предметом якого є надання послуг відповідачем, який за вказівкою позивача приймає у свої резервуари, зберігає, здійснює видачу і відвантаження на танкери, залізницю товар - дизельне пальне всіх марок, бензин технологічної марки П-2, вакуумний газойль, автомобільні бензини А-80, А-92, А-95, а також прийняття та оплата цих послуг позивачем.
За умовами Договору, приймання товару відповідачем здійснюється відповідно до затвердженої сторонами Виробничої інструкції та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1999 року №81/38/101/235/122 ( далі –Інструкція).
У розділі 7 Договору сторони обумовили загальні фактичні втрати товару, які включають природні втрати при зберіганні, прийманні, відпуску, транспортуванні вказаного товару.
Господарським судом апеляційної інстанції з’ясовано, що 18.08.2005 року сторони уклали додаткову угоду №5 до Договору із протоколом розбіжностей, які стосуються умов п.п.1,8,11 цієї додаткової угоди.
За умовами п.1 додаткової угоди позивач доручає, а відповідач зобов'язується надати позивачу за його вказівкою (рознарядкою) послуги по перевалці (прийому із танкеру, зберіганню у резервуарах, транспортуванню по трубопроводам в ємність позивача) через технологічні потужності відповідача дизельного пального і бензинів (товар), які прямують у митному режимі „імпорт” на територію України.
Водночас, у протоколі розбіжностей до п.1 додаткової угоди відповідачем встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між положеннями договору і додаткової угоди переважне значення мають положення договору, а позивачем - що переважне значення мають положення додаткової угоди.
Відповідно до умов п.п. 4, 5, 8 додаткової угоди, представники сторін зобов'язані бути присутніми при прийомі і відвантаженні товару, підписувати акти та інші документи, що підтверджують приймання і відвантаження товару відповідно до умов діючого законодавства. У разі використання резервуарів відповідача, кількість і якість товару визначається по замірам в резервуарах відповідача, як при прийманні з танкеру так і при перекачці із резервуарів відповідача в резервуари позивача. У разі приймання товару із танкеру в резервуари відповідача при оформленні акту приймання-передачі і виникненні розбіжностей, пов'язаних із визначенням кількості і/або якості товару на умовах договору, кожна із сторін має право підписувати акт з зауваженням відповідного змісту. Природна втрата товару розраховується відповідно до діючих на Україні норм природних втрат. Втрата товару у межах норм природної втрати списується за рахунок позивача. Відповідач відповідає за кількість і якість товару фактично прийнятого у свої резервуари, за виключенням нормативних втрат і узгоджених сторонами понаднормативних втрат. За наявності понаднормативних втрат вище узгоджених сторонами відповідач несе матеріальну відповідальність. При виявленні наявності понаднормативних втрат товару складається відповідний акт, який підписується сторонами Договору.
Водночас, апеляційний господарський суд встановив, що розбіжності сторін щодо цього пункту додаткової угоди стосуються лише відповідальності відповідача, а саме відповідачем підтримані умови додаткової угоди в цій частині, а позивачем визначено, що у разі виявлення наявності понаднормативних втрат товару відповідач несе матеріальну відповідальність за ринковими цінами.
Як вірно оцінив господарський суд апеляційної інстанції, сторони у справі в договірному порядку передбачили, що при прийманні товару із танкеру, зберіганні його у резервуарах, транспортуванні трубопроводами в ємності існує можливість виникнення нормативних і понаднормативних втрат товару. При цьому, нормативні втрати списуються за рахунок позивача, а у випадку наявності понаднормативних втрат товару матеріальну відповідальність несе відповідач. При виявленні понаднормативних втрат товару складається відповідний акт, який підписується сторонами Договору. Окрім того, відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не припустив понаднормативних втрат або нестач прийнятого дизельного пального, враховуючи наступне.
Апеляційний господарський суд встановив та документальними доказами наявними у матеріалах справи підтверджується, що на виконання умов укладеного сторонами Договору та додаткової угоди до Договору, відповідач прийняв у власні резервуари дизельне пальне з танкеру „RIZA”. Даний факт відповідач не заперечує.
Власником дизельного пального згідно контракту № 40008099 від 16.08.2005 року є Підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”, яке 01.08.2005 року уклало з позивачем договір комісії №05/799 на забезпечення поставки нафтопродуктів, в т.ч. і на укладення позивачем договорів щодо забезпечення поставки з третіми особами. При цьому, умовами п.2.1.5. договору комісії, позивачу надане право самостійно звертатись до суду з вимогами до третіх осіб, які порушують умови договорів, укладених між позивачем і третіми особами.
Водночас, за результатами приймання дизельного пального відповідач оформив акт №1 від 22.08.2005 року, згідно з яким, відповідач з танкеру „RIZA“ прийняв у власні резервуари 30364139 кг дизельного пального (а.с.109-110). Зазначений акт позивач не підписав, а направив відповідачу перелік зауважень до нього (а.с.111-112).
Окрім того, апеляційний господарський суд з’ясував, що відповідач погодився з зауваженнями позивача та вніс їх до акту :№1 від 22.08.2005 року (а.с.37). Згідно акту із внесеними зауваженнями позивача, кількість дизельного пального Л-0,2-62 за коносаментами становить 30656590 кг, кількість дизельного пального, що прийняте у резервуари відповідача - 30435918 кг., нестача дизельного пального становить всього 220672 кг, в тому числі по нормі - 8277 кг, понад норму - 212395 кг. Зазначений акт підписаний сторонами, а також затверджений директором Одеського підприємства по забезпеченню нафтопродуктами ВАТ „Одеснафтопродукт”.
Разом з тим, згідно акту кількість дизельного пального на борту танкеру „RIZA” становила 30652866 кг. Заміри кількості пального на борту танкеру здійснив залучений позивачем незалежний інспектор підприємства „СЖС Україна” (а.с. 38-41).
З підписаного сторонами акту №1 від 22.08.2005р. вбачається, що розмір нестачі дизельного пального встановлений сторонами як різниця між кількістю дизельного пального зазначеного у коносаментах і кількістю пального прийнятого у резервуари відповідача.
Як встановив господарський суд апеляційної інстанції, при прийнятті товару відповідачем виникли як нормативні, так і понаднормативні втрати товару, а відтак, зважаючи на домовленість сторін щодо відповідальності за нормативні та понаднормативні втрати товару, дійшов правильного висновку про те, що нормативні втрати товару списуються за рахунок позивача (8277 кг), а за понаднормативні втрати (212395 кг) матеріальну відповідальність несе відповідач.
Згідно довідки Торгово-промислової палати України від 18.11.2005 року, оптова ціна великих партій дизельного пального Л-0,2-62 станом на 22.08.2005 р. становить із врахуванням ПДВ 3895 грн. за 1 тону (а.с.42).
Оскільки договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, а відповідно до вимог ст.525 ЦК України, одностороння зміна умов договору не допускається, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення господарського суду Одеської області від 23.01.2006 року та підставно задовольнив позовні вимоги ВАТ „Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" та стягнув з відповідача вартість понаднормативної втрати дизельного пального в сумі 827278,53 грн.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Одеснафтопродукт” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №15/373-05-10473 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і І.Васищак
Н.Мележик