Сколівський районний суд Львівської області

Справа  № 2-а-574/11

Категорія 101

ПОСТАНОВА

Іменем України  

12.09.2011 року суддя Сколівського районного суду Львівської області                      Брона А.Л., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі про зобов`язання виплати та нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі про зобов`язання виплати та нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», мотивуючи свої вимоги тим, що має статус «дитини війни», а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Отже невиплата йому соціальної допомоги є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

З огляду на наведене просить суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов`язати Управління Пенсійного Фонду у Сколівському районі Львівської області здійснити перерахунок та виплатити державну соціальну допомогу як «дитині війни»з 01.01.2006 року по день звернення до суду з урахуванням 20% гірських.

Ухвалою суду від 26 серпня 2011 року адміністративний позов в частині позовних вимог про виплату заборгованості по щомісячній надбавці до пенсії за період з 01.01.2006 року по 24.02.2011 року залишено без розгляду, в частині позовних вимог про виплату недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.02.2011 року відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України дана категорія адміністративних справ розглядається в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком»як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Також вказує, що органами ПФУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.  

Дослідивши надані сторонами документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, тому відповідно до ч.2 ст.19,                     ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року       № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що, позивач ОСОБА_1  народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується, паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням. Отже, позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно –правовими актами.

Суд вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 25.02.2011 року по 22.07.2011 року, оскільки нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»№ 3491-VI встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік.

Згідно із п.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про   встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка була прийнята на виконання п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»№ 3491-VI та набрала чинності 23.07.2011 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, до 22 липня 2011 року повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 - є Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області.

Тому до повноважень Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивача.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Сікора проти України»реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

У судовому засіданні встановлено, що позивач має право на гарантії та пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки проживає в населеному пункті, якому надано відповідний статус, що стверджується копією посвідчення, виданого Корчинською сільською радою Сколівського району Львівської області. У відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що проживає, працює або навчається в гірському населеному пункті, збільшується на 20%. На підставі вказаного, суд дійшов до висновку, що виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги позивачу з 25.02.2011 року по 22.07.2011 року слід здійснити з врахуванням 20% гірських.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Сколівському районі Львівської області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірі менше ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.02.2011 року по 22.07.2011 року та зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного Фонду у Сколівському районі Львівської області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни»з 25.02.2011 року по 22.07.2011 року.

Керуючись ст.ст.3, 8, 22, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про   встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»,              ст.ст. 6-11, 14, 17, 69-71, 86, 143, 158-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.  

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Сколівському районі Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірі менше ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.02.2011 року по 22.07.2011 року..

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії з 25.02.2011 р. по 22.07.2011 р. у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично проведених виплат та 20% гірських.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Сколівський районний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя