12.12.2011

№ 2-а-12669/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.12.2011 року суддя Ленінського районного суду м. Вінниці Борисюк І. Е. розглянувши у скороченому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

          В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами про визнання протиправними дій відповідача у відмові перерахунку пенсії позивача як інваліду ІІІ групи на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов’язання відповідача перерахувати пенсію позивачу з урахуванням підвищення її на 200 % мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та на умовах і підставах ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 01.05.2011 року; зобов’язання відповідача виплатити позивачу різницю між нарахованою та отриманою пенсією з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року та відновити щомісячне підвищення до пенсії як інваліду ІІІ групи в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позову виходячи з наступного.

Позивач є інвалідом ІІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни.

Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

З 01.01.2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким ч. 3 ст. 13 було викладено в новій редакції, а саме: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам війни –у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи –40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», тобто попередня частина 3 ст. 13 зазначеного Закону, на яку посилається позивач, скасована.

Зазначені зміни діють з 01.01.2006 року по цей час і не було прийнято жодних рішень Конституційного Суду  щодо визнання їх неконституційними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551 від 22.10.1993 року в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, було  передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 %  мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 % мінімальної пенсії за віком.    

Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що доплата до пенсії інваліду війни - є пільгою.     

При цьому, пільга не є складовою основної пенсії,  а тому  суд вважає, що з боку відповідача не було порушень Конституційного права позивача на належне соціальне забезпечення.

Пунктом 3 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року № 2939-IV, який   згідно пункту 1 розділу II набрав чинності з 01.01.2006 року, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»була викладена в такій редакції:  «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам  I групи - у розмірі 50 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  групи - 40 %  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Ця норма є діючою на даний час та Конституційним судом України її зміна неконституційною не визнавалася, отже підлягає застосуванню з часу набрання нею чинності.

Із заявою щодо зазначеного перерахунку  позивач звернувся  до відповідача на час коли ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»існувала у новій редакції, що унеможливлювало відповідачу зробити   перерахунок   надбавки до пенсії як інваліду війни ІІІ групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком.

В своїх запереченнях Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області  зазначає, що позивачу було проведено перерахунок пенсії на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.10.2006 року по справі № 2-а-2007/06.

Згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.10.2006 року по справі № 2-а-2007/06 було зобов’язано Вінницький обласний військовий комісаріат провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення на 200 % мінімальної пенсії за віком з 21.09.2003 року по 01.01.2006 року, а з 01.01.2006 року по день набрання постановою законної сили з урахуванням 200 % мінімальної пенсії за віком встановленої на 2005 рік, але без підвищення пенсії на 30 % прожиткового мінімуму, а також зобов’язано Вінницький обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією та виплачувати перераховано пенсію з підвищенням на 200 % мінімальної пенсії за віком встановленої на 2005 рік з моменту набрання постановою законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС, обставини, встановлені судовим  рішенням в адміністративній,  цивільній або господарській справі, що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем не надано докази суду, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.10.2006 року по справі № 2-а-2007/06 набула законної сили, хоча судом і прийнято до уваги обставини справи викладені відповідачем, а саме виконання відповідачем постанови суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Сторони звільнені від сплати судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись  ст.ст. 19, 124 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 4, 6-12, 69-71, 158-163, 183-2 КАС України, суд -   

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання до вчинення дій - відмовити.

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання  не було подано апеляційної скарги.   

Суддя: