ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.10.06 р. Справа № 32/305
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді О.М. Сковородіної
при секретарі судового засідання: Бахмет А.В
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: Суднікова Н.В. – довіреність від 17.07.06р.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт” м. Донецьк
до відповідача: Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектростанція” м. Зугрес
про стягнення заборгованості в сумі 332667,30грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт” м. Донецьк, 12.09.2006р., звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектростанція” м. Зугрес про стягнення заборгованості в сумі 332667,30грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.06р., акти прийому виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, виписки з банківського рахунку.
09.10.06р. позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій він просить зменшити суму позовних вимог на 432,37грн. відповідно до акту звірки взаємних розрахунків.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) позивачем невірно застосовані норми матеріального права; 2) акти виконаних робіт свідчать лише про прийняття відповідачем від позивача виконаних робіт, але не є підставою для виникнення зобов’язань у відповідача по сплаті. Крім того, вказував на те, що до частини позовних вимог, які підтверджуються актами за квітень-серпень 2003р., слід застосувати строки позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позивачем були виконані роботи з ремонту тепломеханічного обладнання відповідача на суму 457532,53грн. Свої зобов’язання позивач виконав, про що свідчать надані позивачем документи, зокрема акти прийому виконаних робіт, рахунки-фактури, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.06р. (далі - акт звірки). Відповідач виконав свої зобов’язання (щодо оплати виконаних робіт) не в повному обсязі, лише в сумі 125297,60грн., про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача.
Виконання цих робіт та відповідний обов’язок відповідача провести їх оплату, суд розцінює, як право відношення між сторонами, що виникли за усною угодою (угодами), яка є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, ст. 11 ЦК України.
Листом від 20.07.06р. № 712 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов’язань.
Пунктом 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги
Проте, свої зобов’язання, як про це заявлено позивачем, відповідач, всупереч ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, належним чином не виконав. Внаслідок цього, утворилась заборгованість в розмірі 332234,93грн., факт чого позивач підтверджує наданими документами.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що акти виконаних робіт (арк. справи 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 47, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 83, 85, 87, 89, 91, 94, 97 т. 1), є лише підтвердженням факту виконання робіт на певну суму коштів, а не доказом боргу відповідача перед позивачем, виходячи з наступного.
Як вбачається з самого акту звірки, в ньому зроблено запис про те, що „Итого задолженность Государственное предприятие „Зуевская експериментальная теплоцентраль” перед ДонецкЭнергоРемонт составляет 332667,30грн.”. Тобто, підписуючи цей акт, відповідач напроти підтвердив наявність саме заборгованості за виконані позивачем роботи.
Будь-яких доказів, які б підтверджували, що визнана ним в акті заборгованість, виникла за іншими цивільно-правовими угодами (які не стосуються факту виконання робіт за актами), відповідачем не надано.
Суд одночасно зазначає, що відповідач, заперечуючи наявність боргу за виконані роботи зазначені в акті від 11.2003р. з посиланням на те, що в ньому підставою вказаний договір від 14.01.00р., не надав суду цей договір, тим самим не підтвердив його існування взагалі, і як слід, не довів суду, що сума виконаних робіт за актом, підлягає сплаті саме в межах договору від 14.01.00р.
Крім того, відповідачем здійснювалась часткова оплата виконаних позивачем робіт, про що свідчать матеріали справи. Тобто, відповідач своїми діями (щодо проведення оплати) підтвердив наявність зобов’язань перед позивачем.
Також, сам відповідач не заперечує, що він отримував від позивача податкові накладні, щодо виконаних позивачем робіт. На думку суду, прийняття цих податкових накладних та врахування в бухгалтерському обліку, є підтвердженням того, що відповідач вважав себе зобов’язаним до позивача провести оплату виконаних робіт.
Судом не приймаються доводи відповідача про те, що до заборгованості, яка підтверджується актами виконаних робіт за період з 04.2003р. по 08.2003р., повинні бути застосовані строки позовної давності, з огляду на таке.
Як вказано вище, ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначає строк виконання зобов’язань у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Така вимога була пред’явлена позивачем 20.07.06р. і як слід, перебіг строку позовної давності почався лише з 28.07.06р. Тому, строк позовної давності не є таким, що сплинув.
Враховуючи викладене, обставини справи та надані позивачем докази, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 332234,93грн.
Ухвалою суду від 14.09.06р. були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту, в межах ціни позову, на грошові кошти, які належать відповідачу. Суд вважає за необхідне залишити забезпечення позову до повного виконання рішення суду.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. 4 ЦК УРСР, ст.ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт” м. Донецьк до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектростанція” м. Зугрес про стягнення заборгованості в сумі 332234,93грн.
Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектростанція” м. Зугрес (Донецька область, м. Зугрес, вул. Стадіонна, 1, ЄДРПОУ 04623778, п/р 26008301686016 у філії Харцизького відділення „Промінвестбанк”, код банку 334345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецькенергоремонт” м. Донецьк (м. Донецьк, вул. Економічна, 24, ЄДРПОУ 30341775, п/р 26003187457001 в ДРУ КБ „Приватбанк”, код банку 335496) заборгованість в сумі 332234,93грн., витрати з державного мита в сумі 3322,35грн., та 117,84грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили 27.10.2006р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Сковородіна О.М.