ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 17/274 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Харченка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми “Укрінвест” |
на рішення та постанову | господарського суду Донецької області від 24.11.2005 року Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року |
у справі | №17/274 |
за позовом | Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми “Укрінвест” |
до | ДП “Донецька залізниця” |
треті особи: про | 1. ТОВ “Луганськвуглепереробка”, 2. ПП “Перша Алчевська недержавна залізнична експедиційна контора”, 3. КВКП “Транс агенство”, стягнення 131 788,86 грн., |
за участю представників : |
позивача –Наумов Д.С., відповідача –не з’явились, третя особа 1 –не з’явились, третя особа 2 –не з’явились, третя особа 3 –не з’явились, |
19.04.2006 року в справі оголошувалась перерва до 14.06.2006р.
В С Т А Н О В И В :
В липні 2005 року Приватне виробничо-комерційне підприємство фірма “Укрінвест” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП “Донецька залізниця” збитків в сумі 131 788,86 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2005 року у справі № 17/274 (суддя: Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року (судді: Гуреєв Ю.М., Мирошниченко С.В., Скакун О.А.), в задоволенні позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми “Укрінвест” відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення та постанова господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Так, як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, на виконання умов договору № 4/0401-1 від 04.01.2004 року про надання послуг, укладеного між ПВКП фірма “Укрінвест” та ТОВ “Інтермет” за період з 15.11.2004 року по 24.11.2004 року зі станції Стаханов Донецької залізниці відправником –ТОВ “Інтермет” до станції Кривий Торець Донецької залізниці на адресу одержувача –ДП “Донвуглереструктуризація” надійшло 22 вагони з вугіллям, власником якого було ПВКП фірма “Укрінвест”.
Завантажені вагони подані на під’їздну колію власника цієї колії –ДП “Дзержинськвугілля” в особі його відокремленого підрозділу вантажно-транспортного управління “Дзержинськвантажтранс” та прийняті останнім для подальшого транспортування одержувачу вантажу.
Однак, від прийняття зазначеного вантажу одержувач відмовився з підстав зміни якості вантажу через псування або пошкодження, у зв’язку з чим вагони були повернуті на станцію відправлення.
Згідно з ч. 3 ст. 48 Статуту Залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі –Статут), якщо залізниця не має можливості видати вантаж одержувачу, зазначеному у накладній, вона вчиняє з вантажем дії за вказівкою відправника, який зобов'язаний дати таку вказівку у тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення.
Так, 04.12.2004 року станцією Кривий Торець до станції Стаханов направлена телеграма № 3, якою повідомлено про відмову одержувача від прийняття вантажу та запропоновано вирішити питання стосовно подальших дій з вантажем.
Станція Стаханов 06.12.2004 року надала відповідь про те, що відправник про ситуацію що склалася повідомлений.
Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПВКП фірмі “Укрінвест” та ТОВ “Інтермет” про зазначені обставини стало відомо лише 14.12.2004 року.
15.12.2004 року ТОВ “Інтермет” звернувся до відповідача з вимогою переадресувати вагони з вантажем до станцій Стаханов, Технікум та Збірна на адреси відповідних вантажоодержувачів: ЗАТ “Криворізька”, ГОФ “Луганська”, ГОФ “Білоріченська”. Відповідно 17.12.2004 року вагони були направлені новим одержувачам.
За період з 02.12.2004 року до 15.12.2004 року відповідачем на підставі ст. 119 Статуту нарахована плата за користування вагонами в сумі 131 788,80 грн., яка і була сплачена ПВКП фірмою “Укрінвест”.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач безпідставно сплатив вказану суму коштів, оскільки її повинно було сплатити, у відповідності до ч. 2 ст. 73 Статуту, підприємство, якому належить під’їздна колія, а саме –ДП “Дзержинськвугілля”, а з 14.12.2004 року до 15.12.2004 року новими вантажоодержувачами, тобто ЗАТ “Криворізька”, ГОФ “Луганська” та ГОФ “Білоріченська”.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди дійшли вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для пред’явлення позову до залізниці, оскільки позивач при пред’явленні позову послався на правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору перевезення.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з пунктом 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем встановлення обставин, що є підставою для подання позову, а саме, з днем останньої поставки продукції.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач цей строк пропустив. Обставини спливу строку позовної давності досліджувались господарськими судами, які дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Разом з тим, позивач не позбавлений права захисту свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу у встановленому законодавством порядку щодо відшкодування завданої йому шкоди.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми “Укрінвест” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2006 року у справі №17/274 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
В.Харченко