Справа № 2-3820/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06.12.2011 року                                                                            м. Кривий Ріг                   

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в  складі: головуючого –судді Хардіної О.П.,

при секретарі – Шевченко А.С.,  

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника  ОСОБА_2, представника відповідача Комунального підприємства «Житлово –експлуатаційна організація № 31»- Зарівної Світлани Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово –експлуатаційна організація № 31»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

  В С Т А Н О В И В :

          21 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив скасувати наказ КП «Житлово- експлуатаційна організація № 1»(надалі –КП «ЖЕО № 31») №145 від 11.08.2011 року про звільнення його з посади водія автомобіля дільниці № 47 за скороченням  чисельності працівників згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України. Просив поновити його на роботі, стягнувши з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за 98 днів з 11.08.2011 року по 18.11.2011 року в сумі 7843 грн. 92 коп., відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування вимог вказав, що звільнення проведено без урахування заперечень профспілкової організації, з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки не враховано те, що він користувався переважним правом на залишення на роботі, не враховано перебування у нього на утриманні дружини –інваліда, що він не має самостійного заробітку, його не було ознайомлено з переліком вільних посад, відсутні докази того, що він відмовився від переведення на іншу роботу.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованими, заявленими з порушенням строків, передбачених ст. 233 КЗпП України. Крім того, звільнення відбулося з дотриманням процедури попередження відповідача про звільнення за два місяці, 10.06.2011 року позивач був попереджений про звільнення за скороченням чисельності працівників, йому було запропоновано вільну посаду слюсаря –сантехніка, від підпису про ознайомлення з якими позивач відмовився, про що складено акт за участю свідків, при цьому на його адресу направлено попередження поштою. Підприємство направило запит згоди профспілкової організації, членом якої є позивач, про звільнення позивача за ч.1 ст. 40 КЗпП України, проте отримали заперечення щодо звільнення, яке вважають необгрунтованим.

          Вивчивши матеріали справи, доводи позивача та представників сторін, суд дішов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 ознайомлений з оскаржуваним наказом від 11.08.2011 року про звільнення його за скороченням чисельності працівників згідно підпису позивача –11.08.2011 року (а.с.9). При цьому позивач подав суду позовну заяву про поновлення його на роботі лише 21.09.2011 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України для звернення працівника із заявою до суду за вирішення трудового спору про звільнення. Обговорюючи в судовому засіданні питання пропуску строку звернення до суду, судом встановлено, що позивач не навів суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.

          При цьому судом не встановлено порушення закону власником при звільненні позивача з роботи за ч.1 ст. 40 КЗпП Україні за скороченням чисельності працівників.

Так, КП «ЖЕО № 31»направлено запит щодо надання попередньої згоди профспілки, членом якої є позивач, при звільненні позивача з підстав п.1 ст. 40 КЗпП України, при цьому надане заперечення від 26.05.2011 року, від 15.07.2011 року профспілки, членом якої є позивач, є необгрунтованим, в ньому зазначено, що просять адміністрацію відповідача відносно ОСОБА_1 залишити його на роботі, так як у нього тяжка ситуація, вважають звільнення дискримінаційним (а.с.37), при цьому обґрунтування, мотиви такого висновку відсутні. Згідно ст. 43 КЗпП України, яка вимагає при звільненні в даному випадку згоди профспілкової організації, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як убачається з наданих доказів, з 12 серпня 2011 року на підставі наказу по підприємству змінилася кількість працівників згідно штатного розкладу, передбачено 5 посад водіїв бортового автомобіля (а.с.27), до 12 серпня 2011 року –було передбачено 8 посад (а.с.30,65-66). На виконання наказу № 354 від 06.05.2011 року відбулося засідання комісії по підприємству від 06.05.2011 року щодо скорочення чисельності працівників, згідно рішення комісії за результатами розгляду переліку осіб, які підлягають вивільненню, вирішено вивільнити в тому числі ОСОБА_1 (а.с.33-35), видано рішення про попередження працівників про майбутнє звільнення з 11.08.2011 року, запропонувати вакантну посаду по професії слюсар –сантехнік ( а.с.38).

10.06.2011 року позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом № 353 від 06.05.2011 року про звільнення за скороченням чисельності, наказом № 441 від 10.06.2011 року про попередження працівників, від підпису ОСОБА_1 відмовився, а також відмовився від підпису про вручення ознайомлення про скорочення та пропозиції переведення слюсарем –сантехніком (акт, а.с.40), вказані обставини підтвердили, надавши пояснення в судовому засіданні, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 У зв*язку з відмовою від підпису про попередження про звільнення з 11.08.2011 року та пропозицію працевлаштування на вільній посаді, попередження з пропозицією направлено на адресу позивача поштою (а.с.41,42).

Таким чином, оскільки про звільнення з 11.08.2011 року позивач повідомлений належним чином 10.06.2011 року завчасно за два місяці до звільнення згідно вимог трудового законодавства, при цьому ухилився від підпису про попередження та ознайомлення з пропозицією вільної посади на підприємстві, позивач не виказав у будь –якому вигляді свою згоду про переведення на вакантну посаду на підприємстві на пропозицію адміністрації, що суд розцінює як відмову від наданої пропозиції, наказ від 11.08.2011 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності працівників виданий з дотриманням закону.

При цьому доводи позивача про те, що він має перевагу перед іншими працівниками, спростовані матеріалами справи, з яких убачається, що хоча позивач і має дружину –інвалід другої групи, однак відсутні докази тому, що він має на утриманні двох чи більше осіб, при цьому  його дружина отримує пенсію на рівні прожиткового мінімуму та не встановлено факт перебування її на утриманні чоловіка, який до того ж також має самостійний дохід у вигляді пенсії за віком. Таким чином відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України.

На підставі наведеного, оскільки позов є необґрунтованим, звільнення працівника –позивача по справі проведено КП «ЖЕО № 31»з дотриманням вимог закону, з вказаних підстав необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, п.1 ст. 40, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово –експлуатаційна організація № 31»про скасування наказу № 145 від 11 серпня 2011 року про звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди –відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  О. П. Хардіна