ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.09.06 р. Справа № 10/233а
Господарський суд Донецької області головуючого судді Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання – Черняк Л.А.;
за участю представники сторін:
від позивача – Медведський В.Д.– довіреність;
від відповідача 1 – Мінкевич І.М.– довіреність;
від відповідача 2 – Тулякова О.М. - довіреність
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м.Донецьк,
до відповідачів Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики м.Київ,
Державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» м.Донецьк ,
про визнання недійсним наказу № 12 від 27.01.2006 р. , Актів № № 1, 2, 3, 4. від 26.04.2006 р., Актів № № 6, 7, 8 від 03.05.2006 р., -
в судовому засіданні оголошувались перерви:
з 13-30 год. 25.09.2006 р. до 16-00 год. 25.09.2006 р.
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ- ОЙЛ» м.Донецьк, з позовом до відповідачів:
- Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики м.Київ (відповідач 1 далі Держспоживстандарт України),
- Державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» м.Донецьк (відповідач 2 далі ДП «Донецькстандартметрологія»),
про визнання недійсним наказу № 12 від 27.01.2006 р. про ліквідацію Державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації»,
про визнання недійсними актів передачі основних засобів № № 2, 3, 4 від 26.04.2006 р. та актів № № 6, 7, 8 від 03.05.2006 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що наказ № 12 прийнятий в порушення вимог ст.105 Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців».
В наслідок реорганізації, по Актам № 2,3,4,6,7,8 з балансового обліку відповідача 2 відбулась передача основних засобів, в наслідок чого, як вважає позивач було порушено його право на відшкодування збитків у розмірі 623 315,59 грн., які стягнути за рішенням суду по справі № 11/7 від 07.04.2006 р.
Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву б/н від 05.07.2006 р. та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що посилання позивача на рішення суду по справі № 11/7 є неправомірним, оскільки воно не набрало законної сили.
Крім того, вважає, що спірний наказ № 12 не стосується прав та обов’язків позивача, а тому не зачіпає його інтересів.
Представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву № 5678/19-8 від 04.07.2006 р. та судових засіданнях позовні вимоги не визнав. Вважає, що спірний наказ № 12 ніяким чином не порушує інтересів позивача, оскільки по справі № 11/7 апеляційним судом прийнята ухвала про накладення арешту на грошові кошти ДП «Донецькстандарстметрологія» на суму позову 623 315,59 грн.
Крім того, сповістив суд, що рішенням суду по справі № 11/7 на користь позивача були стягнуті збитки у розмірі 623 315,59 грн. у зв’язку з тим, що по справі № 33/283а був визнаний неправомірним припис про заборону реалізації продукції.
На сьогоднішній час розгляд справи № 11/7 зупинений Донецьким апеляційним господарським судом до розгляду справи № 33/283, яка знаходяться на розгляді у Вищому адміністративному суді України.
22.06.2006 р. від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову в порядку ст.66 Господарського процесуального кодексу України про заборону ліквідаційній комісії відповідача 2 проводити дії щодо ліквідації та відчуження майна.
У судовому засіданні 25.09.2006 р. представник позивача усно заявив, що вказане клопотання просить не розглядати, оскільки його не підтримує.
Крім того, суд встановив, що постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 11/7 від 29.06.2006 р. накладено арешт на грошові кошти ДП «Донецькстандартметрологія» (відповідач 2) та заборонена передача або відчуження майна на суму 623 315,59 грн.
Відповідно до положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи продовжувався.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з наданих до суду документів, відповідач 2 є державним підприємством заснованим на державній власності і підпорядкований органу управління майном - Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України – відповідач 1).
Ліквідація і реорганізація відповідача 2 здійснюється за рішенням Держспоживстандарту України або господарського суду згідно з чинним законодавством (пункт 8.1 Статуту відповідача 2).
27.01.2006 р. відповідач 1 видав наказ № 12, відповідно до якого було прийнято рішення про ліквідацію ДП «Донецького регіонального науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації» (відповідач 2) та утворено Державне підприємство «Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» та Державне підприємство «Донецький дослідний завод «Еталон».
За результатами здійснення ліквідації відповідача 2, з балансу підприємства були передані основні засоби, про що складені Акти 2, 3, 4, 6, 7, 8, які підписані посадовими особами підприємств і членами ліквідаційної комісії, та затверджені Головою Держспоживстандарт України М.М. Негрич.
Обгрутовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним наказу № 12 та Актів прийому-передачі основних засобів, позивач посилається на ті обставини, що ліквідація відповідача 2, яка здійснювалась на підставі спірного наказу, порушує його права та інтереси, оскільки рішенням господарського суду Донецької області по справі № 11/7 на його користь з відповідача стягнути збитки у розмірі 623 315,59 грн.
Приймаючи рішення по справі суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення Дерєжавного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (відповідач 1), Держспоживстандарт України є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології.
Держспоживстандарт України приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження і порядок створення (Пункт 4).
ДП «Донецькстандартметрологія» (відповідач 2) є державним підприємством та підпорядковане Держспоживстандарт України.
У статті 8 Статуту відповідача 2 встановлений порядок ліквідації підприємства. Визначено, що ліквідація та реорганізація відповідача 2 здійснюється ліквідаційною комісією за рішенням Держспоживстандарт України. Ліквідаційна комісія утворюється Держспожиастандарт до складу якої входять представники Комітету та підприємства.
Таким чином, суд встановив, що спірний наказ № 12 від 27.02.2006 р. відповідачем 1 був прийнятий в межах наданих йому повноважень.
Що стосується посилань позивача на положення ст.105 Цивільного кодексу України, а саме частину четверту вказаної статі щодо відсутності публікації відомостей про припинення юридичної особи - відповідача 2, суд вважає, що вони не є такими, що відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Як убачається зі змісту оголошення у газеті «Урядовий кур’єр» № 82 від 29.04.06, вказаний друкований орган масової інформації міститься інформація щодо ліквідації ДП «Донецькстантарстметрологія» на підставі наказу Держспоживстандарт України № 12 від 27.01.2006 р. та скасування заходів до забезпечення адміністративного позову по справі № 18/168-а.
Крім того, позивач посилався на те, що фактично була здійснена реорганізація відповідача 2, оскільки на базі його майна були утворені два інших підприємства, а не ліквідація ДП «Донецькстандартметрологія”, як це визначено у спірному наказі №12.
Суд вважає, що вказані посилання позивача не є підставою для визнання недійсним наказу № 12, оскільки відповідно до положень ст.104 Цивільного кодексу України припинення юридичної особи відбувається як шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, так і в результаті ліквідації юридичної особи.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача, що спірний наказ № 12 порушує його права та інтереси, виходячи з наступного.
Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема це є договори та інші правочини.
Як убачається з вимог статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.
Таким чином, право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає в особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, крім осіб стосовно яких вчинявся правочин, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей документ.
Тобто по даній справі позивач повинен довести те, що спірний наказ № 12 порушує його права або охоронювані законом інтереси.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилався на ті обставини, що ліквідація ДП «Донецькстандартметрологія» позбавить його можливості відшкодувати збитки у розмірі 623 315,59 грн. стягнуті рішенням суду по справі № 11/7 з відповідача 2.
Але як убачається з матеріалів справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 11/7 р. від 29.06.2006 р. накладено арешт на грошові кошти ДП «Донецькстандартметрологія» та заборонена передача або відчуження майна на суму 623 315,59 грн.
Крім того, на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.206 р., відповідач 2 прийняв Наказ № 322 від 04.07.2006 р. щодо забезпечення недоторканності та зберігання на складі підприємства товарно-матеріальних цінностей –готової продукції на суму 623 315,59 грн.
Відповідач 2 надав до суду Перелік готової продукції що знаходиться на складі ДП «Донецькстандартметрологія», який є Додатком до наказу № 322 від 04.07.2006 р., на загальну суму 625 351.27 грн.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів підстав того, що спірний правочин порушує його права та охоронювані законом інтереси. Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсним наказу № 12 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення щодо позовних вимог про визнання недійсними актів передачі основних засобів № № 2, 3, 4 від 26.04.2006 р. та актів № № 6, 7, 8 від 03.05.2006 р., суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання актів недійсними, якщо ці акти не відповідають законодавству і порушують охоронювані законом інтереси.
Як визначено роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р., актами державного чи іншого органу є юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.
При цьому залежно від компетенції органу, кий видав такий документ, і характеру та обсягу відносин, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
При досліджені спірних актів № № 2, 3, 4 від 26.04.2006 р. та актів № № 6, 7, 8 від 03.05.2006 р. , суд встановив, що вказані документи свідчать про передачу основних засобів з балансового обліку ДП «Донецькстандарстметрологія» (відповідач 2) на баланс знов створеного підприємства.
Таким чином, суд встановив, що спірні Акти були прийняті за наслідками ліквідації відповідача 2, носять похідний характер, є документами бухгалтерського обліку, які за своїм змістом лише відображують перебування на балансі підприємства певного майна.
За своїм змістом спірні Акти не є актом в розумінні ст.12 Господарського процесуального кодексу України і вимоги щодо визнання недійсними вказаних актів не можуть бути предметом розгляду справи в господарському суді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідно до положень пункту 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню.
Господарські витрати підлягають віднесенню в порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 11, 16, 104, 105, 202 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 12, 33, 43, 49, 69, п.1 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «АСИ- ОЙЛ» м.Донецьк, заявлених до Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики м.Київ, про визнання недійсним наказу № 12 від 27.01.2006 р. «Про утворення Державного підприємства «Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації, Державного підприємства «Донецький дослідний завод «Еталон».
Припинити провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк, до Державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» м.Донецьк, про визнання недійсними актів передачі основних засобів № № 2, 3, 4 від 26.04.2006 р. та актів № № 6, 7, 8 від 03.05.2006 р
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст підписано 11.10.2006 р.
Суддя Приходько І.В.