Справа  2-659/11  року                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Сефлаєвої А.Р.,

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідачів – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання,

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку боргу за договором позики у сумі 239271,00 грн., трьох процентів річних в розмірі 7864,84 грн., судових витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору та витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено 20 березня 2010 року договір позики, відповідно до якого відповідачки отримали від позивача грошові кошти у сумі 30000 доларів США, які зобов’язалися повернути до 15 вересня 2010 року, про що було складено розписку.

ОСОБА_6 виступив поручителем боржників, про що ним було здійснено запис у розписці.

В обумовлені між сторонами строки відповідачі суму боргу не повернули, у зв’язку з чим позивач просить солідарно стягнути суму боргу, три проценти річних від простроченої суми, а також сплачені ним при подачі позову до суду судові витрати.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, визначених у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав обґрунтованим позов в частині стягнення всієї суми з ОСОБА_4 та заперечував проти задоволення позовної заяви щодо стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказаних грошових коштів.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні  правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1046-1050 ЦК України.   

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або цінні речи, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

При цьому договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.   

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що між сторонами 20 березня 2010 року було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 взяла у ОСОБА_1 борг у сумі 30000 доларів США із зобов'язанням повернення грошей до 15 вересня 2010 року, що підтверджується розпискою відповідача.

          Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язалися перед ОСОБА_1 відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором позики.

          В обумовлений між сторонами строк відповідачі суму боргу не повернули.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Встановивши, що боржник ОСОБА_4 впродовж тривалого часу з моменту отримання грошей ухиляється від сплати позивачу суми боргу, права ОСОБА_1  були порушені у зв’язку з  неналежним  виконанням відповідачем грошового зобов’язання, він зазнав  збитки, які повинні  бути додатково покладені  на  відповідача у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми.

          З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_4, з підстав невиконання нею свого зобов'язання щодо повернення суми боргу.

          Відповідно до змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

          Ураховуючи викладене, позивачу як позикодавцю слід було звернутись з позовом до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договорами позики протягом шести місяців від дня настання строку виконання цього договору.

          Зобов'язання ОСОБА_4 за договором позики повинно було виконано до 15 вересня 2010 року, а тому до правовідносин, які виникли з них, застосовується шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

          Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом 24 жовтня 2011 року, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк на пред'явлення цих позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України, у зв'язку із чим втрачено право вимоги за порукою.

          При такому положенні позовні вимоги в частині стягнення на умовах поруки з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 боргу за договором позики та трьох процентів річних задоволенню не підлягають.

          Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_4 коштів за договором позики суд бере до уваги положення ст. 533 ЦК України, якими передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          Згідно розрахунку позивача, проведеного відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національного банку України від 20 жовтня 2011 року, сума заборгованості за позикою, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 у розмірі 30000,00 доларів США становить еквівалент 239271,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за розрахунком позивача три проценти річних становлять суму в розмірі 7864,84 грн. за період прострочення з 16 вересня 2010 року по 20 жовтня 2011 року.

Перевіривши арифметичній розрахунок позивача судом встановлено, що вказані ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення позики в гривневому еквіваленті та трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з  ОСОБА_4 на користь позивача  і  витрати, понесені  ним  по сплаті  судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., що підтверджене квитанціями.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 625, 559, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 208, 209, 213-215 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання – задовольнити частково.   

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 239271,00 грн., три проценти річних в розмірі 7864,84 грн., судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 грн., витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.,  а всього 248955 (двісті сорок вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят п’ять гривень) грн. 84 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення   може бути  оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного   суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії   через   Судацький міський суд шляхом подання  в  десятиденний строк  з  дня   проголошення   рішення апеляційної  скарги.

Суддя