Справа №  2-268/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року     

                                                                                                     Ямпільський райсуд

в складі : головуючого судді –Філонової Ю.О.                                   Сумської області

з участю секретаря  -               Фесенко О.С.

позивача                                    ОСОБА_1

представника відповідача        Фесюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  смт. Ямпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дружбівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за  час вимушеного прогулу, нарахування заробітної плати за фактично виконану роботу, та стягнення моральної шкоди, -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач в жовтні 2011 року звернувся до суду з вказаним позовом , мотивуючи вимоги тим, що з 16 грудня 2009 року він працював сторожем Дружбівського будинку культури, і на протязі опалювальних сезонів 2009-2010 років Дружбівський міський голова, використовуючи службове становище, примушував його виконувати і роботу кочегара (опалювача) будинку культури без оформлення трудового договору на виконання роботи за сумісництвом. Крім того, в вихідні дні міський голова примушував його займатись заготівлею дров для опалення будинку культури, погрожуючи звільнити його, якщо він відмовиться виконувати його накази. Вказана робота йому не оплачувалась.   

15 лютого 2011 року під час виконання службових обов’язків з ним стався нещасний випадок.  Причиною нещасного випадку  був укус невідомої істоти . 21 лютого 2011 року в зв’язку з погіршенням стану здоров’я він був направлений на стаціонарне лікування. 24 лютого 2011 року були складені акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, та акт розслідування нещасного випадку. 05 квітня 2011 року він отримав довідку ЛКК №393, в якій було рекомендовано  звільнення його від роботи,  пов’язаної з тривалим перебуванням на ногах, підйомом вантажів на 2 місяці -  до 05 червня 2011 року. Йому було призначено ряд щеплень від укусу, останнє щеплення було зроблено 17 травня 2011 року.

Розпорядженням міського голови від 04 березня 2011 року № 4  його звільнено з 6 березня 2011 року  з роботи з займаної посади сторожа   на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності штату працівників.

Вважає звільнення незаконним, оскільки його було звільнено під час перебування  на лікуванні, отриманні призначених щеплень від укусу невідомої істоти, отриманого на виробництві. Просив поновити його на роботі на посаді сторожа Дружбівського будинку культури, стягнути з Дружбівської міської ради   на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 березня 2011 року по день винесення судового рішення, зобов’язати Дружбівську міську раду нарахувати та сплатити йому заробітну плату за фактично виконану роботу опалювача Дружбівськго будинку культури за опалювальний період 2010-2011 роки, зобов’язати міську раду відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав,  та додатково пояснив, що причиною звернення до суду  лише 31.10.2011 року було те, що він в зв’язку з порушенням його трудових прав звертався в прокуратуру та інші контролюючі органи. Також він вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, однак помилково вказав в першому позові відповідачем –голову Дружбівської міської ради і рішенням апеляційного суду Сумської області від 28.11.11р  перше рішення Ямпільського районного суду було скасовано і йому було рекомендовано звернутися з даним позовом до належного відповідача.

Представники відповідача –голова Дружбівської міської ради Приймаченко А.М. та спеціаліст 1 категорії Фесюк А.М., в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, мотивуючи тим, що звільнений ОСОБА_1 з посади сторожа був згідно діючого законодавства і  його ніхто не примушував виконувати іншу роботу  - опалювати приміщення Будинку Культури, що підтверджено актом перевірки  Територіальної державної інспекції праці в Сумській області та постановою прокурора району про відмову в порушенні кримінальної справи.

Вислухавши пояснення  сторін , допитавши свідків та дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

          Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працював у Дружбівській міській раді сторожем Будинку культури з 16.12.2009 року.

          Розпорядженням міського голови № 4 від 04.03.2011 року сторожів міського Будинку культури -    ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звільнено з 06.03.2011 року у зв’язку із скороченням штату працівників за ч.1 ст.40 КЗпП України на підставі рішення 3 сесії 6 скликання від 31.12.2010 року (а.с.5).

Позивач зазначав, що його було звільнено з посади незаконно, а саме під час лікування. Однак такі твердженні відповідача спростовуються наданими відповідачем доказами.

Так, рішенням 3 сесії 6 скликання Дружбівської міської ради був затверджений штатний розпис по Дружбівському міському будинку культури з 01.01.2011 року у кількості 5 штатних одиниць, з якого вбачається, що на 2011 рік посада сторожа в Будинку Культури відсутня (а.с.32)

          Розпорядженням міського голови № 73 від 31.12.2010 року  в зв’язку з скороченням чисельності штату працівників, сторожі міського будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були попереджені про звільнення. І з цим розпорядженням ОСОБА_1 був ознайомлений 05.01.2011 року (а.с.34)

          Розпорядженням міського голови № 4 від 04.03.2011 року № 4 ОСОБА_1  звільнений відповідно ч.1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку зі скороченням чисельності штату з 06.03.2011 року (а.с.38) і йому була видана трудова книжка (а.с.40)

          Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача вакантних посад в міськраді на час скорочення не було, тому посада по іншій роботі не пропонувались і в Дружбівській міській раді первинна профспілкова організація працівників культури відсутня.

          Як вбачається з лікарняних листків ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в Дружбівській міській поліклініці з 04.01.2011 року по 11.01.2011 року, та перебував на стаціонарному лікуванні в Ямпільській ЦРБ з 16.02.2011 року по 23.02.2011 року(а.с.49,50)

Згідно  п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, переважне право у ОСОБА_1 на залишенні на роботі, не могло бути застосовано, так як усі посади сторожів підлягають скороченню.

Оскільки  в судовому засіданні не було встановлено факту порушення відповідачем порядку та підстав звільнення позивача, тому  суд вважає, що в задоволенні позову щодо поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.   

Стосовно вимог позивача  про нарахування та сплату  заробітної плати за фактичну виконану роботу опалювача Будинку культури за опалювальний період 2010р.-2011 роки, то ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.   

Стягнення з юридичної особи на користь фізичної особи заборгованості по заробітній платі по трудовому договору, заробітної плати за роботу в надурочний час, заробітної плати за роботу у святкові дні, заробітної плати за роботу у вихідні дні, середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником при звільненні його з роботи можуть мати місце відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, ст.ст. 72, 106, 107, 116, 117 КЗпП України, але за наявності обов"язку власника або уповноваженого ним органу на здійснення таких виплат в порядку трудових відносин.

Як вбачається з відповіді Територіальної державної інспекції праці в Сумській області від 24.04.2011 року на звернення ОСОБА_1 про примушування його виконувати роботу не передбачену трудовим  договором , то такий факт в ході перевірки встановлено не було (а.с.6), також згідно постанови слідчого прокуратури Ямпільського району від 18.03.2011 року, в порушенні кримінальної справи за ст.271 КК України відносно голови Дружбівської міської ради Приймаченко А.М. було відмовлено в зв’язку з відсутністю в його діях складу такого злочину (а.с.13-14)

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка працює на посаді директора Дружбівського будинку культури, посада кочегара будинку культури не передбачена. При необхідності отоплювати приміщення, що буває періодично: на Новорічні свята чи під час зимових дискотек, опалюють приміщення, по черзі, всі працівники Будинку Культури, а саме вона, художній керівник, сторожі та інші працівники. Це питання було вирішено в колективі і всі виконувати таку роботу погодилися добровільно. При цьому, графік чергування, відповідні накази не оформлювалися і заробітна плата за цю роботу нікому не нараховувалася, а за опалювання Будинку Культури вночі, сторожі отримували відгули.

          Ці обставини позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні, не заперечував.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити  заробітну плату позивачу ОСОБА_1 за фактичну виконану роботу опалювача Будинку культури за опалювальний період 2010р.-2011 роки.

З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то не підлягає задоволенню і його вимога про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

                                                                    ВИРІШИВ:

          В  задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Дружбівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за  час вимушеного прогулу, нарахування заробітної плати за фактично виконану роботу, та стягнення моральної шкоди. відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.   

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області на протязі 10 днів, з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                                      Ю.О.Філонова