Справа № 127/8942/25

Провадження № 3/127/1910/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669824 від 12.03.2025 року: « ОСОБА_1 ухилявся від виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній провокує на конфлікт малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме нецензурно з ними спілкується в КЗ «ВЛ № 10», що за адресою: м. Вінниця, вул. А. Первозваного, 22, а також порушує дисципліну школи.

До судового засідання ОСОБА_1  не з`явивсяпо невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 11.03.2025 року, вбачається, що його син ОСОБА_2 навчається в 3-Г класі КЗ «ВЛ № 10». Протягом останнього часу, син почав скаржитись на своїх однокласників, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які час від часу хапають його за шию, дають підзатильники та ображають нецензурними словами. Інколи син словесно відповідає їм у відповідь, однак будь-яких фізичних дій відносно них не вчиняє.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 12.03.2025 року, вбачається, що він навчається в 3-Г класі КЗ «ВЛ № 10» разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які ображають його нецензурними словами під час перерви. Коли він відповідає на їх образи, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у відповідь підходять та починають бити кулаками по голові. Час від часу ОСОБА_10 дає підзатильники.

З письмових пояснень ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 12.03.2025 року, вбачається, він навчається в 3-Г класі КЗ «ВЛ № 10» разом із ОСОБА_2 , який постійно порушує дисципліну в класі, викрикує на уроках, постійно обзивається нецензурними словами, а також показує середній палець. Інколи ОСОБА_2 штурхав, за що отримував підзатильники.

З письмових пояснень ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 12.03.2025 року, вбачається, що він навчається в 3-Г класі КЗ «ВЛ № 10» разом із ОСОБА_2 , який постійно порушує дисципліну в класі, викрикує на уроках, постійно неадекватно себе поводить, на перервах обзивається нецензурними словами, чіпляється до дітей та заважає навчатись. ОСОБА_3 вислови ОСОБА_2 обурюють, тому він намагається захистити себе, може дати підзатильника та взяти за шию.

В матеріалах справи також містяться доповідні записки директору КЗ «ВЛ № 10» від класного керівника ОСОБА_2 та інших вчителів, в яких вони повідомляють, що останній систематично порушує дисципліну, провокує, відволікає інших дітей та чіпляється до них, на зауваження вчителів не реагує.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 – 7): 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов`язків, і не ізольовано, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей – утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:

1) факт ухилення;

2) безпосередній предмет ухилення: обов`язки, передбачені статтею 150 СК України;

3) предмет ухилення невід`ємно пов`язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів – об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП – відсутня.

При цьому, про ухилення від виконання батьківських обов`язків не свідчить лише поведінка малолітнього (неповнолітнього), в діях батьків має міститись склад невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, зокрема статтею 150 СК України, і саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Поведінка малолітнього (неповнолітнього) як може бути наслідком ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, так може і не бути. Оскільки визначальним в означеній категорії справ є встановлення конкретних, передбачених ст. 150 СК України батьківських обов`язків, від виконання яких в сфері забезпечення необхідних умов життя. навчання та виховання дитини, ухилилась особа (батько, мати, особа, що їх заміню). Про що в протоколі про адміністративне правопорушення, що надійшов до суду, не вказано взагалі.

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, від яких саме обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина ухилявся ОСОБА_1 – не зазначено.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення ним від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання його малолітнього сина.

З матеріалів справи вбачаються: 1) наявність конфлікту між однокласниками в школі, 2) не підтверджені та не спростовані ознаки вчинення малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 булінгу (цькування) малолітнього ОСОБА_2 , тобто ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 174-3 КУпАП, а також 3) загальна негативна характеристика малолітнього ОСОБА_2 зі сторони педагогічного персоналу школи, як учня, який систематично порушує навчальну дисципліну. Проте, доповідні записки вчителів, в яких вони негативно характеризують поведінку малолітнього ОСОБА_2 як учня, самі по собі не свідчать про вчинення його батьком, ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Більше того, порушення навчальної дисципліни – це загальне, оціночне та формально не визначене поняття, яке має бути конкретизоване в контексті, чи є таке порушення навчальної дисципліни виявом прямої неповаги учня до прав та свобод інших людей, або виявом нелюбові до своєї сім`ї та родини, або виявом нелюбові до свого народу, своєї Батьківщини, тобто результатом ухилення батьками (особами, що їх замінюють) від виконання встановленого частиною 1 статті 150 СК України обов`язку виховання дитини. Нерозкриття в протоколі та в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, означених обставин, не дають підстав суду визнати саме по собі порушення учнем навчальної дисципліни – результатом ухилення батьків (осіб, що їх замінюють) від виконання батьківських обов`язків.

За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП в протоколі не розкрита, відсутня, та матеріалами справи не підтверджується.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: