НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2011 року справа № 2/0312/1047/11 м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі
головуючого судді Василюка А.В.,
при секретарі Дячук С.Л.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, внаслідок отримання професійного захворювання, —суд,
встановив:
07 листопада 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, внаслідок отримання професійного захворювання, в сумі 10000 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що працював на різних посадах в ВСП «Шахта №1 Нововолинська" ДП "Волиньвугілля". Внаслідок тривалої роботи в шкідливих підземних умовах праці, у нього рішенням профпатологічної ЛКК від 17 грудня 2007 року було встановлене профзахворювання ХОЗЛ другої стадії, пильової етіології з дихальною недостатністю І-ІІ степеню. Згідно виписки із акта освідчення МСЕК від 26 лютого 2008 року йому довічно встановлено 25 відсотків втрати працездатності, внаслідок професійного захворювання. Згідно акта освідчення МСЕК від 12 березня 2010 року встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та надано третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання отриманого під час роботи у відповідача. Вважає, що відповідачем йому спричинено моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням його здоров'я пов'язаного з виробництвом і саме він, як заподіювач шкоди повинен нести цивільну відповідальність, оскільки працівники які отримали травми або профзахворювання при виконанні трудових обов'язків, то заподіяна їм шкода випливає з трудових відносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання та переносить і по сьогоднішній день. У зв'язку з професійним захворюванням відчуває себе обмеженим у реалізації своїх життєвих планів та забезпечення своєї сім'ї необхідними засобами для існування, в тому числі коштів на його лікування, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації повноцінного життя. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання, просить присудити до стягнення в його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просять стягнути з ДП "Волиньвугілля" в користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 тис. грн.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав частково, в сумі 1000 грн. Пояснив, що мало місце ушкодження здоров'я ОСОБА_1 пов'язаного з виробництвом та могла бути завдана моральна шкода, але вважає, що оскільки позивач перебував в трудових відносинах з підприємством, отримав і продовжує отримувати всі виплати, які передбачені Законом України "Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в тому числі одноразову допомогу на оздоровлення, щомісячну грошову суму, що компенсує втрачений заробіток, медикаментозне забезпечення, тому розмір позовних вимог є необґрунтованим та завищеним.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на "Шахті №1 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" з 1982 року по 2008 рік звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.4-5).
Згідно рішення профпаталогічної ЛКК від 17 грудня 2007 року №60 ОСОБА_1 встановлено профзахворювання: ХОЗЛ друга стадія, помірний перебіг; емфізема легень, ДМ першого-другого ступеню; двобічна хронічна нейросенсорна приглухуватість першого ступеня. Захворювання професійні, протипоказана робота в підземних умовах (а.с.19).
З копії акта розслідування хронічного професійного захворювання від 21 січня 2008 року складеного за формою П-4 (а.с.11-12) вбачається, шо ОСОБА_1 встановлений діагноз: ХОЗЛ друга стадія, помірний перебіг ЕЛ ДН І-ІІ стадії, захворювання встановлене як професійне.
З копії довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0062762 від 28 липня 2008 року (а.с.9), ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати працездатності 20 відсотків, третя група інвалідності, спричинена професійним захворюванням.
Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0001435 від 12 березня 2010 року (а.с.10), ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати працездатності 40 відсотків, третя група інвалідності, спричинена професійним захворюванням.
Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи на ВСП «Шахта №1 Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", отримав професійне захворювання і йому встановлена третя група інвалідності та втрата 40 відсотків професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання.
ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання та переносить і по сьогоднішній день. Відчуває себе неповноцінною людиною. У зв'язку з професійним захворюванням відчуває себе обмеженим у реалізації своїх життєвих планів забезпечення своєї сім'ї, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації повноцінного життя.
Із копії виписок з медичної амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 (а.с.16-18), досліджених в суді вбачається, що позивач ОСОБА_1 періодично знаходиться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у зв'язку з отриманим професійним захворюванням: хронічний бронхіт; ДМ першого І-ІІ ступеня;
Як вбачається з п.16 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21 січня 2008 року (а.с.11-12) комісією вказано, що причиною професійного захворювання ОСОБА_1 є довготривала робота в шкідливих умовах праці.
Представником відповідача не надано до суду доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 в порушенні вимог нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Вищенаведені обставини дають суду підстави вважати, що діями відповідача ДП "Волиньвугілля", який не забезпечив безпечні умови праці заподіяно позивачу ОСОБА_1 моральну шкоду, яка виразилась у наступному.
Позивач отримав професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час. Також професійне захворювання та його наслідки викликали емоційні страждання, зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Той факт, що моральна шкода у зв'язку з одержаним професійним захворюванням на теперішній час не відшкодована позивачу ОСОБА_1 підтверджено в судовому засіданні дослідженими матеріалами справи.
Отже, спір з приводу відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням раніше не був предметом судового розгляду.
Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, та в користь позивача слід стягнути 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Також до стягнення з відповідача ДП «Волиньвугілля»в дохід держави підлягає 94,10 грн. судового збору.
Керуючись ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215, ст.218 ЦПК України, на підставі ст.153, ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці", —суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в користь ОСОБА_1 3500 (три тисячі п’ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, внаслідок отримання професійного захворювання.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 94 (дев’яносто чотири) грн. 10 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя А.В. Василюк