Справа №2-3920/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          01 грудня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:                    головуючого                              - судді Бишова М.В.

                    при секретарі                              -           Бакуровій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа –житлово-комунальне підприємство «Домовик-4»про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19.12.1991р. він та відповідач на сім`ю з 2 осіб згідно з ордером отримали квартиру АДРЕСА_1, де й проживали з 1991р. З 2002р. до жовтня 2009р. відповідач тільки періодично з’являвся по вказаній адресі, але більшу частину часу проживав за адресою м. Маріуполь, бул.Шевченко б.72 кв.57. З 05.10.2009р. по теперішній час відповідач жодного разу не з’явився у квартирі, його речі там відсутні та всі обов’язки, які витікають з договору найму житлового приміщення несе позивач, тобто відповідач не проживає у квазаній квартирі більш ніж 6 місяців. У зв’язку з тим, що за вказаною адресою зареєстрований відповідач, позивачу було відмовлено у наданні житлової субсидії. Посилаючись на ст.ст.71, 107 ЖК України позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням –квартирою №138 будинку №100 по вул. Урицького в м. Маріуполі.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі. Представник позивача суду пояснив, що відповідач не проживає у квартирі більш ніж 6 місяців без поважних на то причин, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.  

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали. ОСОБА_2 суду пояснив, що він не має можливості проживати у квартирі, оскільки між ним та позивачем, який є його батьком, склалися вкрай неприємні стосунки. Окрім того, позивач перешкоджає відповідачу у проживанні в квартирі. Останні два роки відповідач проживав в квартирі у своєї бабусі та діда на бул. Шевченко в м. Маріуполі, але вони померли та його тітка, яка на даний час є власником квартири на бул. Шевченко в м. Маріуполі, вимагає, щоб він звільнив квартиру для її продажу. Іншого житла, окрім квартири на вул. Урицького, де зареєстрований відповідач, в нього не має.

Представник третьої особи –ЖКП «Домовик-4»у судовому засіданні присутній не був з невідомих суду причин.

З урахуванням думки сторін та їх представників, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника ЖКП «Домовик-4».

          Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, вивчивши письмові докази по справі в їхні сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

          Судом встановлено, що, згідно особового рахунку квартира АДРЕСА_2 знаходиться в державному житловому фонді, в ній зареєстровано дві особи –позивач та відповідач.( а.с.9).

          За рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30.08.2006р. відповідача ОСОБА_2 вселено в спірну квартиру.

          Згідно ч.1,2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору –судом.

          За ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

          Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, які ще більше загострились після скоєння  ОСОБА_9, яка є матір’ю відповідача і колишньою дружиною позивача, злочину відносно останнього.

          Згідно роз’яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

          Суд вважає, що неприязні стосунки, які склались між сторонами, є поважною причиною не проживання відповідача в квартирі, оскільки спірна квартира є однокімнатною, колишньою кімнатою гуртожитку, де позивач в теперішній час проживає разом з новою дружиною. Зазначені стосунки навіть у разі вселення і проживання відповідача роблять неможливим спільне проживання сторін, оскільки в квартирі на теперішній час проживають позивач та його нова дружина.

          Крім того, відповідачем надані докази того, що він не проживав у спірній квартирі з поважних підстав, оскільки турбувався про померлих на теперішній час бабусю та діда, та у зв’язку із доглядом за ними проживав разом з ними у квартирі №57 будинку №72 по бул. Шевченко в м. Маріуполі Донецької області.

          Всі зазначені обставини дають суду підстави вважати, що відповідач не проживав в квартирі з поважних причин, у зв’язку з чим у суду немає підстав для визнання його таким, що втратив право користування квартирою.

Таким чином суд дійшов висновку про те. що позов ОСОБА_1 не ґрунтується на законі, у зв’язку з чим в його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

          На підставі вищевикладеного й керуючись ст.ст.71, 72 ЖК України, ст.ст.10, 11, 30, 60, 61, 81, 88, 212-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа –житлово-комунальне підприємство «Домовик-4»про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням –залишити без задоволення.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом  десяти днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Головуючий: