Справа №  22-ц-3559/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська Л. Д.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 28 листопада 2011 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                            головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Бойко С.М.,  Мацея М.М.                                            

при секретарі: Колодці М.І.

з участю: позивачки ОСОБА_2, відповідачів, адвоката ОСОБА_3,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2011 року,

  ВСТАНОВИЛА:

  Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6, про відшкодування шкоди.  

          Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1079,33 грн. (тисячу сімдесят дев’ять гривень 33 копійки) –відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. (дві тисячі гривень) –відшкодування моральної шкоди.            

          Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 188 грн.  витрат на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

          Рішення суду оскаржив ОСОБА_4.

          В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що акт ЛКП “Рясне” від 03.02.2010 року не може слугувати підвердженням того, що заподіяння шкоди відбулося саме ракетою, оскільки зазначено, що пошкоджені віконна рама та підвіконник як з внутрішньої сторони, так із зовнішньої сторони вікна, не описано які саме ушкодження були завдані та не вказано жодних конкретних ознак цих ушкоджень. Крім цього, районним судом стягнуто матеріальну шкоду, що не відповідає комерційним пропозиціям, вартість яких для вікна даного типу та розміру була значно меншою, що стверджується письмовими доказами. Вважає, що позивачці  та її членам сім’ї не завдано моральної шкоди, а висновки районного суду з питань відшкодування моральної шкоди не відповідають обставинам справи, а саме неогрунтовані та не наведено мотивів стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 гривень, позивачем не надано жодних доказів заподіяння такої.  

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

 Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно із ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що винними діями відповідачів пошкоджено металопластикове вікно квартири позивачки, внаслідок чого їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду.  

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду не у повній мірі, оскільки він зроблений з  порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що позивач являється власником квартири АДРЕСА_1. За вказаною адресою позивачка проживає разом з матір’ю ОСОБА_6 та неповнолітнім сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.  

01 січня 2010 року біля 18.00 год. відповідачі проводили запуск святкових салютів. При запуску одного з феєрверків його ракета змінила траєкторію руху та влучила у вікно квартири АДРЕСА_1 Даний факт сторонами по справі визнаний та не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Задовольняючи частково позовні вимоги  про відшкодування матеріальної шкоди, районний суд виходив з наявної в матеріалах справи інформації щодо вартості металопластикових вікон:  958 грн., 1079,33 грн. та 1709,41 грн. та визначав розмір шкоди у сумі 1079,33 грн.   

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення у частині стягнення майнової шкоди немає.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що діями відповідачів позивачці було заподіяно моральну шкоду.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що  позивачкою  не доведено того, що глибина  її моральних страждань була  настільки великою, що потребувала відшкодування у грошовому виразі, позивачкою не надано жодних доказів того, що неправомірними діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, а районний суд, оцінюючи зібрані по справі докази,  не  дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого  суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та  не дав їм належну оцінку, а тому прийшов до невірного висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди.  

Відповідно до ст. 309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

          Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди  слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові.  

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                           ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_4  задовольнити частково.

       Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2011 року  у частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6,  про  стягнення моральної шкоди.

У решті рішення залишити без змін.

        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

              Головуючий :

              Судді: