Справа № 2а-2167/11

Номер рядка звіту 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.11.2011

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Бойко О.М., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії щодо нарахування та виплати соціальної допомоги «Дітям війни», -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати дії відповідача, щодо недоплати йому, як «дитині війни»належних сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 18 лютого 2004р. до винесення постанови по справі, з врахуванням проведених виплат, зобов’язати відповідача сплачувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для осіб, як «дитині війни»відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»довічно. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та згідно ст.6 цього ж Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога йому не виплачувалась.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 25.10.2011р. позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 18.02.2004р. по 21.04.2011р. залишено без розгляду.

Відповідач подав суду письмове заперечення, в якому позов не визнає з тих підстав, що жодного нормативного акту на виконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не прийнято, відтак не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини. Державним бюджетом України не передбачені кошти на виплату такої допомоги, тому така її виплата буде безпідставною.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності до ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року №2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст.1 цього Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Як встановлено судом позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відтак, є дитиною війни, що також підтверджується відповідним посвідченням серії АГ № НОМЕР_1 виданим 01.09.2004р., а тому на нього поширюється дія вказаного Закону.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції станом на 2010-2011р.р. з врахуванням Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008р.). Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме такий встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Із письмових заперечень відповідача вбачається, що підвищення позивачу як дитині війни з 2008р. виплачувалося відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№530 від 28.05.2008 р. (49,80 грн.).

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, враховуючи пріоритетність законів над підзаконним актами, позивач має право на підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, встановленому вищезгаданим Законом, а не постановою КМУ.

Разом з тим, пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011р. (Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнено пунктом 4), який набрав законної сили 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011р. ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011р. З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям делеговано Кабінету Міністрів України.

На виконання даної норми закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р.

Зокрема, п.6 даної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн.

Відтак, наявні два закони –Закон України «Про соціальний захист дітей війни»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», які мають однакову юридичну силу, але по різному визначають розмір виплат особам, що мають статус «дитина війни».

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прийнятий пізніше, є чинним та не визнавався неконституційним, а тому його норми є пріоритетними над нормами  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Покликання відповідача про недопустимість застосування до даних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є безпідставним, з огляду на те, що положення ч.7 ст.9 КАС України, визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у вищезгаданій статті (за відсутності встановленого законом іншого мінімального розміру пенсії за віком) підлягає застосуванню для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Твердження відповідача про безпідставність вимог позивача у зв’язку із відсутністю бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії, не приймається до уваги, зважаючи на те, що надане законом право позивача, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань. Зазначена позиція також закріплена в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Кечко проти України», які є джерелом права і обов’язковими для застосування згідно із положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи наведене, вимоги позивача є підставними та підлягають до часткового задоволення, заперечення відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому суд приходить до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова щодо виплати позивачу у заниженому розмірі підвищення до пенсії як «дитині війни»за період з 21.04.2011р. до 22.07.2011р. (до набрання постановою КМУ законної сили) є протиправними, а тому його слід зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21.04.2011р. до 22.07.2011р. (до набрання постановою КМУ законної сили) включно, з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовити за безпідставністю.

На підставі ст.ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011р., ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

  п о с т а н о в и в :

позов задоволити частково. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова щодо виплати у заниженому розмірі ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 21.04.2011р. до 22.07.2011р. відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21.04.2011р. до 22.07.2011р. включно, з врахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 10 днів до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                                                                          Бойко О.М.