Головуючий у 1 інстанції: Мамедова Л.М.                                            Справа № 22-а-429/08

Суддя-доповідач: Шаптала Н.К.                                                             

донецький апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2008 рік                                                                                                      місто Донецьк

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                  Шаптала Н.К.

            суддів апеляційного суду:                      Колеснік Г.А., Ляшенко Д.В.

при секретарі судового засідання:                     Безруковій В.М.

З участю сторін:  представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1. та його представник були присутні та допитані в судовому засіданні 11.03.2008 року; у судове засідання 01.04.2008 р. до суду не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином;

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 червня 2007 року позовні вимоги Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області щодо видворення за межі України в примусовому порядку громадянина ОСОБА_1були задоволені.

Відповідач не погодився з даною постановою суду та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, мотивуючи тим, що на територію України він приїхав відвідати сина, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі, а також посилався на те, що з липня 2007 року він має зареєстрований шлюб з громадянкою України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представників позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав, в наступному обсязі:

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_1 неодноразово приймались висновки щодо видворення останнього за межі України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, вперше висновок про адміністративне видворення відповідача було винесено 18.03.2002 року, проте ОСОБА_1, прізвище якого в тому часі було - ОСОБА_1 територію України добровільно не залишив, з огляду на що, постановою санкціонованою Прокурором Донецької області від 19.08.2002 року ОСОБА_1 було видворено за межі України в примусовому порядку. 28.02.2004 року щодо відповідача знову було прийнято рішення про самостійне адміністративне виселення за кордон України та останньому було заборонено в'їзд на територію України терміном на 5 років (до 23.03.2009 року). Аналогічні висновки були винесені 26.05.2005 року (із забороною в'їзду терміном на 5 років - до 26.06.2010 року) та 27.10.2006 року (із забороною в'їзду терміном на 5 років - до 27.10.2011 року). Проте, відповідач систематично порушував дані заборони і після примусового видворення з України, знову повертався.

Підставами для прийняття рішення судом першої інстанції  про видворення за межі України ОСОБА_1 було неодноразове вчинення останнім адміністративних правопорушень та порушень заборони в'їзду в Україну терміном на 5 років (в останнє до 27.10.2011 року).

Відповідно до ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ, - іноземець та особа без громадянства які вчинили адміністративне правопорушення може бути витворена за межі України.

Як вказував суд першої інстанції в своєму рішенні, та що вбачається з матеріалів справи, а саме:  з пояснень ОСОБА_1 (а.с.5) останній змінив паспорт до закінчення терміну його дії, прізвище та свою дату народження в паспорті з метою безперешкодного перетинання кордону України, оскільки за прізвищем ОСОБА_1 його неодноразово було видворено за межі України, і до 27.10.2011 року йому було заборонено в'їзд в Україну.

Відповідно до норм ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ зі змінами та доповненнями від 06.07.2005 року - у разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.

Зазначеною нормою Закону передбачено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (зі змінами та доповленнями від 06.07.2005 року № 2747-IV).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами.

Частиною 2 статті 25 Закону України № 3929 встановлено, що в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється у разі якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні, що має місце в даному випадку, і з чим погоджується сам відповідач.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо того, що він має дружину на території України та сина, який перебуває в місцях позбавлення волі,  з огляду на що він і перетинав кордон України, незважаючи на рішення про його видворення, до уваги судом не приймаються, оскільки ці його доводи не є підставою для порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межі своїх повноважень та в резолютивній частині постанови, зазначив, що до видворення за межі України ОСОБА_1, його необхідно утримувати в ізоляторі тимчасового утримання міського відділу УМВС України в Донецькій області - це рішення суду не ґрунтується на Законі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, з виключенням з резолютивної частини постанови абзацу третього, щодо утримання ОСОБА_1 в ізоляторі тимчасового утримання міського відділу УМВС України в Донецькій області до його видворення за межі України.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, п.2 ч.1 ст.198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

ПОСТАНОВА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 20 червня 2007 року щодо задоволення позовних вимог Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області щодо видворення за межі України в примусовому порядку громадянина ОСОБА_1- змінити, виключивши з резолютивної частини постанови абзац третій, наступного змісту: «До видворення ОСОБА_1 утримувати в ізоляторі тимчасового утримання міського відділу УМВС України в Донецькій області».

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з моменту виготовлення повного тексту постанови

Колегія суддів: