Справа № 22-ц-5592/11 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Курій Н.М., Цяцяк Р.П.
при секретарі: Кубішин І.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3, представників: Берездівської сільської ради Миколаївського району - Ратича М.П., ПАФ ім. І. Франка – Вірта М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011 року задоволено частково позов ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Берездівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, ПАФ ім. І. Франка, Стрийського ДК МБТІ про визнання права власності на житловий будинок.
Визнано недійсним та скасовано реєстрацію права власності на будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 за приватною агрофірмою ім. І. Франка від 25.05.2009 року.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
В апеляційній скарзі зазначають, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування і неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення і неправильного застосування судом норм матеріального права. Вважають помилковим та незаконним рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачами права власності на спірний житловий будинок та в частині відмови в зобов’язанні Стрийського ДК МБТІ в подальшому здійснити за ними державну реєстрацію права власності на цей будинок.
Вказують, що суд першої інстанції формально розглянув обставини справи і неправильно встановив спірні правовідносини, що призвело до неповноти та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи.
Просять рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачами права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та зобов’язанні Стрийського ДК МБТІ здійснити державну реєстрацію права власності на цей будинок за позивачами із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, а у решті рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно із ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Скориставшись своїм правом, позивачі звернулись в суд з позовом про визнання за ними права власності на житловий будинок на підставі ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном –протягом п’яти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 3 ст.344 ЦК України встановлено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває права власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно –через п’ять років з часу спливу строку позовної давності.
При цьому пунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень»ЦК встановлено, що норми ст.344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом.
Ураховуючи, що ЦК набрав чинності з 1.01.2004 року(п.1«Прикінцевих та перехідних положень»ЦК), норми ст.344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1.01.2001 року, а відтак визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 1.01.2011 року. Строк володіння до 01.01.2001 року до набувальної давності не може бути зарахований, незалежно від його тривалості.
Районним судом встановлено, що спірний будинок був збудований у 1987 році колгоспом ім. І. Франка, правонаступником якого є ПАФ ім. І. Франка. Вказана обставина підтверджується рішенням виконавчого комітету Миколаївського районної ради народних депутатів від 31.12.1987 року за №325, актом прийому житлового будинку від 1987 року.
Відповідно до рішення об’єднання ім. І. Франка від 18.11.1994 року, протокол №5 ОСОБА_9 та членам його сім’ї було виділено спірний житловий будинок для проживання як службовий, що свідчить про те, що між ними виникли договірні відносини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами протягом тривалого часу існує спір з приводу вказаного житлового будинку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачами права власності на житловий будинок №21 по вул. Боринецькій в с. Берездівці Миколаївського району Львівської області, на підставі ст.344 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: