Справа № 22ц-383/2008 р.                          Головуючий у 1 інст.- Косач І.А.

 Категорія - цивільна                                        Доповідач- Шевченко В.М.

                                                      РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення суми завдатку в подвійному розмірі, -

В С Т А Н О В И В :

           У  серпні 2007р., ОСОБА_2звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завдатку в подвійному розмірі. В заяві позивач зазначав, що на підтвердження наміру укласти договір купівлі - продажу АДРЕСА_1він  6 жовтня 2006 року згідно з договором завдатку передав відповідачеві, який зобов”язався продати квартиру та укласти договір купівлі-продажу зазначеної квартири, гроші в   сумі еквівалентній 3000 дол. США( 15000 грн.). Однак, у визначений договором термін - до 6 січня 2007 р. договір купівлі-продажу не був укладений з   вини ОСОБА_1 У зв”язку  з наведеним, позивач на підставі ч.1 ст.571 ЦК просив стягнути з відповідача на його користь подвійну суму завдатку - 30300 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 27475 грн. суми завдатку в подвійному розмірі та 304 грн. 75 коп. сплачених судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене судове рішення, вважаючи його таким, що суперечить нормам матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд. Апелянт зазначає, що в своїй позовній заяві позивач невірно вказує адресу квартири, відносно якої укладався договір застави та адресу проживання відповідача, чим порушено ст.ст. 109, 110, 114 ЦПК України. Суд не взяв до уваги пояснення відповідача про те, що він намагався припинити зобов”язання щодо продажу квартири до початку його виконання в зв”язку з відсутністю необхідних документів. Крім того, апелянт вказує, що він через неможливість виконати взяті на себе зобов”язання розпочав дії по поверненню позивачу суми завдатку, що підтверджуються розписками, а тому висновок суду про відмови відповідача від виконання зобов”язання є недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню  з наступних підстав.

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов”язання і на забезпечення його виконання.  Таким чином, завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на забезпечення виконання зобов”язання.

 Ухвалюючи рішення  про задоволення позовних вимог ОСОБА_2., щодо стягнення з ОСОБА_1 подвійного розміру платежу, отриманого останнім від позивача, суд першої інстанції помилково виходив з того,  що в даному випадку мав місце завдаток в розумінні ч.1ст.570ЦК і не звернув уваги що завдаток учиняється на підтвердження зобов”язання, зміст якого визначений договором, та на забезпечення виконання цього зобов”язання. Тобто, стягнення з боржника подвійної суми завдатку застосовується у тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. У випадку, коли сторони лише домовлялись укласти договір ведучи лише перемовини про нього, не звертаючись до нотаріальної контори для оформлення і посвідчення зазначеної цивільно-правової угоди, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами дійсно була досягнута домовленість про купівлю-продаж квартири №21, яка перебуває у спільній частковій власності, і одним із співвласників такої є відповідач. Проте,  відповідним чином в нотаріальному порядку договір купівлі-продажу житла не було оформлено, що свідчить про відсутність зобов”язання, що виникає із договору, на забезпечення виконання якого ОСОБА_2 від   ОСОБА_1 отримав кошти, і тому ця грошова сума не може бути визнаною одним із способів виконання зобов”язання. За вказаних обставин, суд першої інстанції неправильно витлумачив закон, внаслідок чого в рішенні зробив неправильний висновок щодо прав та обов”язків, що призвело до  неправильного застосування до спірних правовідносин положень ч.1ст570 ЦК, та ч.2 ст.571 ЦК.

 Крім того, як вбачається з матеріалів справи договір про завдаток ( ас. 5)  а саме зобов”язання ОСОБА_1 про продаж квартири, співвласниками якої також є двоє його неповнолітніх дітей, відповідно до ст.224 ч.1 ЦК є нікчемним правочином, оскільки зобов”язуючись перед ОСОБА_2 продати йому всю квартиру, відповідач фактично видав письмові зобов”язання відносно майна, що належить неповнолітнім, без дозволу на це органу опіки та піклування що  суперечить положенню ст.71 ЦК і не створює правових наслідків.

         За таких обставин, коли суд першої інстанції і застосував закон, якій хоч і підлягав застосуванню, проте зміст і сутність його розуміє неправильно, таке рішення суду підлягає зміні оскільки, така помилка зменшує об”єм задоволених судом позовних вимог. Виходячи з наведеного, з врахуванням отриманих відповідно до розписки від 21.02. 2007р. позивачем від відповідача 500 дол. США (2525 грн.), в рахунок погашення завдатку (а.с.27) необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 12475грн. (15000- 2525).

Розподіляючи між сторонами судові витрати, виходячи з положень ст.88 ЦПК суд вважає, що присудженню із ОСОБА_1 підлягають документально підтверджені витрати понесені ОСОБА_2,(а.с.1,2,20) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому  з відповідача на користь позивача слід стягнути 167 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.3, 313-315, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд, -

 В И Р І Ш И В :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 18 грудня 2007 року  змінити, стягнувши з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 12475 грн.( дванадцять тисяч чотириста сімдесят п”ять гривень) та 167 грн.( сто шістдесят сім гривень) судових витрат.     

           Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

    Головуючий:                                              Судді: