Справа №2-а-75/08р.
копія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2008 року. Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого Муляр В.С.
при секретарі Мельник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги -
встановив:
позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути із Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації на його користь суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій в розмірі 4725 грн. 30 коп. за період часу з 2005 - 2007 роки посилаючись на те, що він являється учасником бойових дій і відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і беручи до уваги, що мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року становила - 332 гривні, станом на 04.05.2006 року становила - 359 гривень та станом на 04.05.2007 року становила - 410,06 гривень і тому відповідно відповідач повинен був виплатити йому за мінусом виплачених сум за 2005 рік - 332 грн. х 5 = 1660 грн. - 250 грн. = 1410 грн.; за 2006 рік - 359 грн. х 5 = 1795 грн. - 250 грн. = 1545 грн.; за 2007 рік - 410,06 грн. х 5 = 2050,30 грн. - 280 грн. = 1770,30 грн., а всього 4725 грн. 30 коп.
Також просить суд поновити йому пропущений строк звернення до суду за 2005 та 2006 роки, оскільки вважає, що пропустив цей строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення його права лише 14.02.2008 року, отримавши довідку від управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради про виплату йому вищезазначених сум та порівнявши її з вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачені його права, як учасника бойових дій, а до цього часу він не знав і не міг знати про свої порушені права і вважав, що щорічна допомога, яка була йому фактично виплачена за ці роки, виплачувалась правильно. Відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду, а тому при таких обставинах він і змушений був звернутися до суду з даним позовом. Також подав заяву в якій просить справу розглянути в його відсутності, так як знаходиться на лікування і не може бути присутнім в судовому засіданні, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача, не заперечуючи проти розгляду справи у відсутності позивача, позовні вимоги не визнала повністю і просить суд в позові відмовити, оскільки виплати разової грошової допомоги позивачу проводилися на підставі Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям громадян і які були відповідно виплачені відповідачу. Провести виплати в повному обсязі відповідно до Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління не в змозі в зв'язку з відсутністю коштів.
Заслухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, вони є законними, обґрунтованими і підтверджуються відповідними доказами.
В суді встановлено, що позивач дійсно являється учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідченням НОМЕР_1 (а.с.1) і тому відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч ст.2 зазначеного Закону та ст.22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачу за період часу з 2005 по 2007 роки виплачувалася не в повному обсязі. А саме у 2005 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» йому було виплачено - 250 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2005 року відповідно до довідки Управління пенсійного фонду в Звенигородському районі (а.с.6) складала - 332 грн., а тому сума виплати за 2005 рік мала складати за мінусом виплаченої позивачеві суми - 332 грн. х 5 = 1660 грн. - 250 грн. = 1410 грн.; у 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» йому було виплачено - 250 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2006 року складала - 359 грн., а тому сума виплати за 2006 рік мала складати - 359 грн. х 5 = 1795 грн. - 250 грн. = 1545 грн.; у 2007 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» йому було виплачено - 280 гривень, коли мінімальна пенсія за віком станом на 04.05.2007 року складала - 410,06 грн., а тому сума виплати за 2007 рік мала складати - 410,06 грн. х 5 = 2050,30 грн. - 280 грн. = 1770,30 грн.., а всього 4725 гривень 30 копійок.
А тому, на користь позивача слід стягнути недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги за період часу з 2005 по 2007 роки, оскільки рішенням Конституційного Суду України №20 РП/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст.44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частини другої, третьої, четвертої ст.78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій в розмірі - 250 грн. чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів, або внесення до чинних Законів за ст.22 Конституції не допускається, про що також зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007.
Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
А тому суд прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру разової щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватись позивачці до 5 травня як учаснику бойових дій, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він, як Закон постійної дії має пріоритет над Законами про Державний бюджет України на 2005 - 2007 роки.
Крім того відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «ОСОБА_2 проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки, оскільки вважає, що позивач пропустив цей процесуальний строк з поважних причин, так як йому стало відомо про порушення своїх прав тільки 14.02.2008 року.
Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А тому, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 4725 гривень 30 копійок та також стягнути з відповідача 51 гривну судового збору в доход держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 19, 22, 152 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-РП/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, рішенням Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2004 року «ОСОБА_2 проти України», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законами України «Про Державний бюджет України» на 2005 - 2007 роки та ст.ст.2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71 ч.2, 72 ч.3,159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
п о с т а н о в и в:
позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги - задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2005 - 2006 роки.
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації р/р 90733002000068 код УЄДРПУ 03195719 МФО 854018 на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій за період часу з 2005 по 2007 роки, в розмірі 4725 гривень (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) 30 копійок та 51 гривну судового збору в доход держави.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий підпис В.С. Муляр
Голова суду В.С. Муляр