Справа № 2-2619 2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 11.10.2006 року між нею та відповідачем був укладений договір позики на суму 22500 грн., які відповідач зобов”язувався повернути до 11.09.2007 року, але коштів не повернув. А тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь 22500 грн. боргу.
В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги.
Відповідач в суді позов визнав, суму боргу не оспорює, пояснив, що на даний час не має змоги сплатити цей борг.
За п.4 ст.130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 174 цього Кодексу.
А за п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 11.10.2006 року між сторонами був укладений письмовий договір позики на суму 22500 грн., за умовами якого відповідач зобов”язувався в строк до 11.09.2007 року повернути позивачу вказану суму боргу без нарахування відсотків, що стверджується письмовим договором позики, який посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 6961.
За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладений у письмовій формі.
Судом також встановлено, що на даний час умови договору відповідач не виконав.
Жодних інших доказів для спростування вказаного висновку суду не було надано.
Згідно ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А тому суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Суд також вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України понесені нею судові витрати в розмірі 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Отже, на користь позивача належить стягнути з відповідача 22500 грн. боргу, 30 грн. судових витрат, всього 22530 грн.
На підставі ст.4 п.18 Декрету КМ України “Про державне мито” сторони звільнені від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526,1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 10,60, 81,88, 130,174,212-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 530 грн.
Від сплати держмита /судового збору/ сторони звільнити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Дмитренко А.М.