ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

10 жовтня 2006 р.

№ 12/3020-38/192

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Кота О.В. Ковтонюк Л.В., перевіривши касаційну скаргу ТОВ “М. Транс” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2006 року у справі господарського суду м. Києва за позовом ТОВ “М. Транс” до ТОВ “Центр інвестиційних технологій”, ЗАТ “Українська юридична спілка” та АКБ “Національні інвестиції” про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

УСТАНОВИВ:

Подана 31 серпня 2006 року касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 1115 та частини 1,2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Вимоги вказаної норми заявником не дотримані.

В касаційній скарзі відсутні вимоги із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального, а також процесуального права в розумінні ст. 111 ГПК України.

Касаційна скарга не містить чітких вказівок на те, які саме норми  матеріального чи процесуального права порушені судом, а її зміст зводиться до викладення та аналізу обставин справи.

Відповідно до п. 6 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм  матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.4 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Як видно з доданої до касаційної скарги квитанції, заявник сплатив державне мито у лише у розмірі 21 грн. 25 коп., тобто не в повному розмірі.

Відповідно до пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” з касаційних скарг на рішення та постанови державне мито справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із заяв майнового характеру, згідно пп. “а” п. 2 ст. 3 цього ж Декрету, мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113, ст. ст. 111 5, 1117  Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “М. Транс” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2006 року у справі № 12/3020-38/192 повернути заявнику, а справу –господарському суду м. Києва.

Головуючий                                                                   Т. Козир

Судді                                                                              О. Кот

                                             

                                                                                                  Л. Ковтонюк