№ 2- 29 / 2008

                                                               

                                                          Я          

 

                                                    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я 

                                           І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

                                         ( ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА )

  

            31 березня 2008 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі головуючої судді Харитонової Г.Л., при секретарі Хамініч Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про   визнання  незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

 

         Керуючись ст. ст. 57, 60, 79, 88,  209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  ст. ст. 139, 140, 142, 147, 149, 231, 237-1 КЗпП України, п.1  Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 6.11.1992 р. № 9    «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами, внесеними постановами  від 1.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 та від 25.05.1998 р. № 15.), суд -

 

                                                         В  И  Р  І  Ш  И  В   :

 

           В позові ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про   визнання  незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

 

            Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 8 гр. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гр. 50 коп.

 

      На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви по апеляційне оскарження.

 

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання  заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

Суддя:

 

 

, 140139, 140, 1

 

 

 

                                                                                           №2-29/2008                                                         Я                                                                  

 

                                                    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я 

                                           І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

   

            31 березня 2008 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі головуючої судді Харитонової Г.Л., при секретарі Хамініч Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про   визнання  незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

                                                     В С Т А Н О В И В   :

 

        23 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про   визнання  незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення , стягнення моральної шкоди та судових витрат , зазначивши, що з 25 жовтня 2004 року він був прийнятий лікарем-терапевтом в поліклініку ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування”. Наказом  за № 292-к від 11 червня 2007 року йому було оголошено догану за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором за те ,  що він продовжував лікарняний хворому ОСОБА_2 без згоди на це ЛКК. Вважає, що він був притягнутий до дисциплінарної  відповідальності незаконно за таких підстав:   ніякої перевірки медичної документації  не було, оскільки про це не складався акт, йому ніхто не пропонував написати пояснення з цього приводу, ним виконувалися всі вимоги, передбачені Наказом Міністерства охорони  здоров'я  № 455 від 13.11.2001 р. ”Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують  тимчасову непрацездатність громадян”. Крім того,  згідно з наказом № 79 від 12.07.2007 р. він був отсторонений від роботи, а до того з 23.06.2007 р. за особистою вказівкою головного лікаря  поліклініки ОСОБА_3 до нього не надсилалися пацієнти.  Він був позбавлений роботи, що викликало у нього моральні страждання, його ділової репутації  була спричинена шкода. Моральну шкоду він оцінює  у 5000 гр. Просив визнати незаконним наказ  №  292-к від 11.06.2007 р., стягнути з ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»  моральну шкоду у розмірі 5000 гр. та судові витрати(а.с.3-4).

 

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги, просив суд визнати незаконним наказ  №  292-к від 11.06.2007 р. та стягнути з ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»  моральну шкоду у розмірі 5000 гр.  , пояснивши , що з  жовтня 2004 року був прийнятий на роботу лікарем-терапевтом. 25.06.2005 р. був звільнений за ініціативою адміністрації, 15.06.2006 р. був поновлений за рішенням суду, однак головний лікар поліклініки ОСОБА_3 ставилась до нього упереджено, не допускала його до роботи, пропонувала йому звільнитися, внаслідок чого  був видан наказ № 292-к  від 11 червня 2007 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності  і йому було оголошено догану  за недбале ставлення  до своїх службових обов'язків при оформленні лікарняного хворому ОСОБА_2 Однак свої обов'язки він виконував належним чином, робив відповідні записи в медичну картку хворого ОСОБА_2, складав протоколи ЛКК у картці, де повинні були ставити свій підпис   завідуюча терапевтичним відділенням ОСОБА_4  та головний лікар ОСОБА_3 , потім разом з хворим ОСОБА_2 приносив медичну картку на засідання ЛКК, де також відомості про продовження лікарняного відображались у журналі реєстрації засідань ЛКК, де він також ставив свій підпис. Він звертав увагу на те, що  головний лікар ОСОБА_3  не завжди ставила свій підпис, казав про це ОСОБА_3. Однак вона посилалась на те, що повністю довіряє ОСОБА_4 і тому не ставить підпис,  журнали  ЛКК на наявність протоколів ЛКК стосовно хворого ОСОБА_2 він не перевіряв. Вважає, що ОСОБА_3 умисно не ставила свій підпис внаслідок упередженого до нього відношення. До видання наказу ОСОБА_3  у присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пропонувала йому написати пояснення з приводу продовження лікарняного хворому ОСОБА_2 ,  однак він відмовився , пояснивши що у медичній картці є усі необхідні записи.  Діями ОСОБА_3 , виданням наказу за № 292-к йому була спричинена моральна шкода, оскільки він був позбавлений прийому, у нього було багато неприємностей  через лікарняний ОСОБА_2, моральну шкоду  він оцінює у 5000 гр. До звернення до суду він звертався до КТС, яка 13.09.2007 р. наказ № 292-к від 11.06.2007 р. залишила без змін.

 

           Представник відповідача ОСОБА_7 позов не визнав та пояснив,  що  ОСОБА_1, який працює лікарем-терапевтом, в порушення п.п 2.13, 2.14, 2.33 Посадової інструкції та п. п . 2.2, 4.1  „ Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують  тимчасову непрацездатність громадян” після 30.03.2007р . не надсилав хворого ОСОБА_2 на ЛКК, продовжував лікарняний без згоди на це ЛКК, про що свідчать записи у медичній картці хворого , та відсутність необхідних записів у журналі  ЛКК, у зв'язку з чим документи на МСЄК були направлені з  порушенням строку їх  надання на 13 днів,  дати письмові пояснення з цього приводу відмовився , про що був складений акт.  З цього приводу адміністрацією було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани. Просив в позові ОСОБА_1 відмовити.

 

           Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_7, свідків, дослідивши матеріали справи  вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

           Згідно  п. 1  Постанови Пленуму Верховного  Суду України № 9 від 6 листопада 1992 г. „Про практику розгляду судами трудових спорів „   зі змінами , внесеними постановами від 1 квітня  1994 р. № 4, від  26 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15 діяльність судів по розгляду справ цієї категорії  повинна спрямовуватись на всемірну  охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно вибирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової і виробничої дисципліни, на виховання  працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

 

Згідно зі ст. 139 КЗпП України , працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

 

Згідно  ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи  фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором  і угодою сторін.

 

Згідно  ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу та виборного органу первинної  профспілкової організації  на основі типових правил.

         У відповідності  з п. 5.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ „МЗВМ” , затверджених 17.03.2005 р. коло обов'язків (робіт), які повинен виконувати кожний робітник   підприємства за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою  , визначається тарифно-кваліфікаційними довідниками, технічними правилами, положеннями, посадовими інструкціями, наказами, розпорядженнями та вказівками адміністрації. ( а.с.109).

 

            У відповідності з п.п.10.1, 10.2, 10.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ВАТ „МЗВМ” , затверджених 17.03.2005 р., за порушення трудової дисципліни,  невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього обов'язків, адміністрація підприємства може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Відмова працівника від дачі  пояснень не звільняє порушника від відповідальності та не позбавляє адміністрацію права на застосування стягнення. За фактом відмови складається акт, який підписується посадовою особою, що запропонувала надати пояснення та не менш як два робітника підприємства, які були присутніми при відмові. ( а.с.111). Згідно акту, складеного у відповідності до викладеного, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення ( а.с. 26).

 

 Згідно з п. 1.3. Посадової інструкції, з якою позивач ОСОБА_1 був  ознайомлений 25.10.2004 р., лікар - терапевт  у своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров'я , кодексом законів про працю та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів та закладів здоров'я , організацію терапевтичної цехової допомоги. ( а.с. 28), згідно п.п. 2.13, 2.14, 2.33 Посадової інструкції зобов”язан  проводити експертизу тимчасової втрати працездатності в відповідності з діючим законодавством, в разі стійкої втрати працездатності своєчасно направляти хворих до МСЕКу. ( а.с.29) та приймати участь в роботі ЛКК та МСЕК під час розглядання питань, які стосуються хворих, що він обслуговує( а.с.30)

.

 Згідно з п.2.2 „ Інструкції про порядок видачі документів, що посвідчують  тимчасову непрацездатність громадян”, затверджену   Наказом Міністерства охорони  здоров'я  № 455 від 13.11.2001 р.( надалі - Інструкція) , яка була доведена позивачеві ( а.с.25), якщо непрацездатність триває більш ніж 10 календарних днів, продовження листа  непрацездатності    до 30 днів проводиться лікарем разом з завідуючим  відділенням, а в подальшому - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу після комісійного обстеження хворого з періодичністю  не менш 1 разу у 10 днів, але не  більш строку  встановленого для направлення на МСЕК. ( а.с. 24); п.4.1. цієї Інструкції  передбачено направлення хворого на МСЕК , якщо його протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової  непрацездатності було звільнено  від роботи ( а.с.25).

 

          Судом встановлено , що 25.10.2004 р. ОСОБА_1 був  прийнятий на роботу лікарем-терапевтом  цехової лікарняної  дільниці ВАТ „МЗВМ”  ( а.с. 104), наказом за № 406 к від 25.07.2005 р. був звільнений за ч.3 ст. 40 КЗпП України ( а.с.105), 23.06.2006 р. ОСОБА_1 був поновлений на роботі    ( а.с. 106).

 

          Як вбачається з матеріалів справи, з 23.02.2007 р.  на лікуванні у позивача ОСОБА_1 знаходився хворий ОСОБА_2( 17-19), починаючи з 30.03.2007 р. позивач у амбулаторній картці хворого складав протокол ЛКК, однак самого хворого та амбулаторну картку  до ЛКК не надавав( а.с. 59- 65), на зауваження , які висловлювалися у картці завідуючою терапевтичним відділенням ОСОБА_4 стосовно підготовки документації хворого ОСОБА_2 на МСЄК  не звертав належної уваги,( а.с. 82- 98), у зв'язку з чим хворий знаходився на лікарняному понад встановлених Інструкцією строків, а саме 133 дні, що утруднило своєчасне оформлення йому групи інвалідності. Вказані обставини повністю підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2      

 

         Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, при продовженні лікарняного  хворому ОСОБА_2, порушив п.п. 2.2, 4.1 Інструкції , п.п. 1.3, 2.13, 2.14, 2.33 Посадової інструкції  внаслідок неналежного ставлення до своїх посадових обов'язків , в зв'язку з чим він був обґрунтовано притягнутий до дисциплінарної відповідальності і порушень ст.ст. 147, 149 КЗпП України при цьому  не було.

 

          У зв'язку з викладеним  підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування наказу  за № 292-к від  11.06.2007 р.  немає.

 

          Оскільки судом не встановлено порушення законних прав  ОСОБА_1 , немає підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, тому в цій  частині суд також відмовляє в позові.

 

                   Відповідно  до ст.  79 ЦПК України   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи,  належать : в тому числі витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Оскільки при зверненні до суду позивачем не сплачувались судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , ці судові витрати  слід покласти на позивача.

 

          Керуючись ст. ст. 57, 60, 79, 88,  209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,  ст. ст. 139, 140, 142, 147, 149, 231, 237-1 КЗпП України, п.1  Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 6.11.1992 р. № 9    «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами, внесеними постановами  від 1.04.1994 р. №4, від 26.10.1995 р. № 18 та від 25.05.1998 р. № 15.), суд -

 

                                                         В  И  Р  І  Ш  И  В   :

 

           В позові ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про   визнання  незаконним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди - відмовити.

 

            Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 8 гр. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гр. 50 коп.

 

      На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано потягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви по апеляційне оскарження.

 

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання  заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

Суддя:   

 

 

, 140139, 140, 1

 

 

 

 

42,147, 149,231,  237-1