ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2963/11

 06.12.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:                                       головуючого - судді Михайлова В.Є., при секретарі – Павлюченко Т.В., за участю позивачки – ОСОБА_1,  представника позивачки – ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, зобов’язання здійснити реєстрацію квартири та повернути квартиру в натурі,

В с т а н о в и в:

 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним зобов’язання здійснити реєстрацію квартири та повернути квартиру в натурі. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачці на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі, має двох неповнолітніх дітей, 2007 та 2008 років народження. З квітня 2008 року її сім’я проживає на найманих квартирах у с. Танкове Бахчисарайського району. У зазначений період в сім’ї склалися тяжкі обставини: її чоловік не мав стабільного заробітку та постійного місця роботи, позивачка перебувала на 9-му місяці вагітності та з річним сином на руках. Грошових коштів на оплату найманої квартири, утримання дитини, проживання сім’ї катастрофічно не вистачало. Достовірно знаючи про тяжкі обставини у сім’ї позивачки, її батьки – відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4  шляхом обману схилили її до відчуження спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу.  ОСОБА_3 обманним шляхом з метою подальшого відчуження квартири ОСОБА_1, добилася видачі їй 02.04.2008 року нотаріальної довіреності на продаж квартири. Даної довіреністю відповідачка розпорядилася всупереч домовленостям з власником спірної квартири і 30.03.2009 року обманним шляхом продала її відповідачеві ОСОБА_4   за ціною 10000 грн. Грошові кошти від правочину позивачці передано не було. Відповідачі проживають спільно в спірній квартирі  і перебувають у шлюбі. Квартира здається у піднайом іншим особам. Протиправними діями відповідачів позивачці заподіяно велику матеріальну та моральну шкоду. Позивачка, посилаючись на положення ст.ст. 216, 230, 233 ЦПК України в поданому позові просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.03.2009 року за реєстровим №915, повернути сторони в первісний стан, зобов’язати КРП «СМ БРТІ» здійснити реєстрацію даної квартири нею, зобов’язати відповідача ОСОБА_4 повернути позивачці квартиру в натурі.           

В ході судового засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник, діючий на підставі довіреності ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали в повному обсязі за мотивами, викладеними в позові, просили позов задовольнити.              

Відповідачі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4  в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином неодноразово та в строк, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи – КРП «СМ БРТІ» в судове засідання також не з’явився, направив до суду заяву проханням розглянути справу у відповідності до законодавства по документам, які маються в матеріалах справи (а.с.  71).     

Відповідно до ст. 224 ЦПК України умовою проведення заочного розгляду справи є неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними.  

Суд, за згодою позивачки, розглянув справу за відсутністю відповідачів на підставі наявних у матеріалах справи доказів, шляхом ухвалення заочного рішення.   

     Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допросивши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовано і підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Сімферопольської міської ради 26.10.1993 року та договору купівлі-продажу від 13.07.2007 року, зареєстрованого за №3595 (а.с. 9-10).

     02.04.2008 року ОСОБА_1 було видано довіреність на ім’я відповідачки ОСОБА_3, якою вона уповноважила останню продати належну позивачці квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).

    30.03.2011 року відповідачкою ОСОБА_3, діючою від імені позивачки ОСОБА_1 на підставі згаданої вище довіреності, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з відповідачем ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 915 (а.с. 12-13).  

    На підставі вказаного договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на спірну квартиру.

    В поданому позові та протягом усього часу розгляду справи, позивачка зазначає про те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є її батьками, достовірно знаючи про тяжкі обставини у сім’ї, схилили її до відчуження квартири. ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 за 10000 грн. зазначені грошові кошти від укладенні правочину їй передано не було.

    Статтею 230 ЦК України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

     Частиною 1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

     В ході розгляду даної справи викладені позивачкою обставини знайшли своє об’єктивне підтвердження і судом достовірно було встановлено, що сім’я ОСОБА_1 на час видачі останньою довіреності від 02.04.2008 року на ім’я відповідачки на продаж належної їй квартири, перебувала у тяжкому матеріальному становищі, а саме: позивачка була тимчасово непрацездатною (вагітною), при цьому на її утриманні перебувала малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається із свідоцтв про народження дітей (а.с. 16, 17), а також довідки Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим від 03.10.2011 року, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 є зареєстрованою у с. Танкове Бахчисарайського району АР Крим з 01.04.2008 року по теперішній час, у склад її сім’ї входять: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в даній довідці також зазначено про те, що діти проживають спільно з матір’ю та перебувають на її утриманні (а.с. 32).

      Крім того, обставини перебування сім’ї позивачки у тяжкому матеріальному становищі з 2008 року по теперішній час також підтвердили допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, зазначивши при цьому і  про те, що сім’я ОСОБА_11 вимушена проживати на знімних квартирах і на даний час знімає будинок у Бахчисарайському районі без зручностей з пічним опаленням.       

      Дані свідки в ході судового засідання також пояснили, що зі слів позивачки їм стало відомо про те, що мати останньої – ОСОБА_3, знаючи про матеріальне становище ОСОБА_1, у 2008 р. одержала довіреність від її імені на продаж квартири АДРЕСА_1 та обманним шляхом здійснила її відчуження своєму чоловіку – ОСОБА_4, грошей від продажу квартири позивачці не передавала.       

     Таким чином, викладені вище обставини дозволяють зробити висновок про те, що на момент видачі ОСОБА_1 довіреності на продаж квартири, остання перебувала у край тяжкому матеріальному становищі, при цьому відповідачка ОСОБА_3, здійснюючи відчуження квартири ОСОБА_1, ввела позивачку в оману щодо обставин, які мають істотне значення, внаслідок чого належна позивачці квартира перейшла у власність ОСОБА_4, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки відчуження спірного майна відбулося під впливом тяжкої для позивачки обставини та обману з боку відповідачів, у зв’язку з чим договір купівлі-продажу підлягає визнанню його недійсним, а сторони договору – поверненню  у первісний стан.

    Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

    Проте задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, повертаючи сторони в первісний стан і зобов’язуючи КРП «СМ БРТІ» здійснити реєстрацію спірної квартири за позивачкою, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частини покладення обов’язку на відповідача ОСОБА_4 повернути позивачці квартиру в натурі, оскільки дана вимога охоплюється вимогою щодо реєстрації за нею права власності на спірне житло.

    При цьому позивачка не позбавлена права при встановленні факту здійснення їй перешкод у користуванні належним на праві власності майном звернутися до суду з самостійним позовом про усунення таких перешкод.

    Судові витрати понесені позивачкою та підтверджені нею документально підлягають солідарному стягненню з відповідачів на її користь  у відповідності до ст. 88 ЦПК України.   

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 214-215, 218, 224-233 ЦПК України,  суд –

В и р і ш и в:  

     Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

     Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30.03.2009 року за реєстровим номером – 915, повернувши сторони у первісний стан.

     Зобов’язати КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» здійснити реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

    Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.  

     Решту частину вимог залишити без задоволення.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя