Справа №  2-345/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

07 грудня 2011 року

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.

при секретарі Данилюку В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ    

Повний текст рішення  буде виготовлено 12.12.2011 року.

Справа №  2-345/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 року

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.

при секретарі Данилюку В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала і суду пояснила, що 01.03.2011 року в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області помер чоловік позивача ОСОБА_4, який проживав в будинку по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області. ОСОБА_4 заповіту не залишив. Спадкова справа відкрита в Оратівській державній нотаріальній конторі Вінницької області. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_1,  діти спадкодавця ОСОБА_3, ОСОБА_5 Діти  спадкодавця ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, про що написали відповідні заяви. Спадкове майно, а саме, будинок розташований по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області. Жодних правовстановлюючих документів  на будинок, або про те, що спадкодавцю надавався дозвіл чи проект на будівництво даного будинку  надати суду не може. Державного акта про право власності на земельну ділянку на якій розміщено будинок немає. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлявся 26.09.2011 р., вже після смерті ОСОБА_4 На день смерті спадкодавця в даному будинку проживала його дружина позивач у справі ОСОБА_1.  Позивач не може реалізувати свої права як спадкоємця на будинок оскільки немає правовстановлючих документів на будинок. Позивач зверталася до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав, але оскільки документів, які б підтверджували право власності на спадковий будинок спадкодавця немає, нотаріус усно відмовив у вчиненні нотаріальної дії. Просить позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем право власності на житловий будинок по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області в порядку спадкування за законом.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області сільський голова ОСОБА_6 позовні вимоги визнала та суду пояснила, що будинок  по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області належав померлому 01.03.2011 року в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області чоловікові позивача ОСОБА_4. Ій відомо, що даний будинок збудовано самочинно, без технічної документації, без проектної документації та відповідних дозволів. Померлому ОСОБА_4 рішенням сесії від 20.12.1993 р. передавалася земельна ділянка у приватну власність розміром 0, 25 га по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району, однак державний акт про право власності на земельну ділянку на якій розміщено будинок не виготовлявся. Технічний паспорт на житловий будинок виготовлявся  після смерті ОСОБА_4

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається із свідоцтва про смерть (повторного) серії 1-АМ № 213223 ОСОБА_4 помер 01.03.2011 року в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії ІІІ-УР № 540140 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 одружилися 01.12.1966 року, про що зроблено актовий запис за № 9 від 01.12.1966 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на Демянюк.

З копії рішення від 19.10.2009 р. 30 сесії 5 скликання ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області "Про зміни до рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради 12 сесії 1 скликання від 20.12.1993 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" вбачається, що пункт 223 рішення 12 сесії 1 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 20.12.1993 року викладено у новій редакції, в якій зазначено, що передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,25 га по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,21 га за тією ж адресою

Як вбачається з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 19 по вулиці Щорса в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області технічний паспорт виготовлено 26.09.2011 р., тобто після смерті спадкодавця. В технічному паспорті імені власника будинку не зазначено. На схематичному плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку зроблено відмітку про те, що будинок та господарські будівлі збудовано самочинно без проектної документації.

З довідки ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області від 11.10.2011 року № 315 вбачається, що згідно погосподарської книги № 02, особовий рахунок № 172, померлий ОСОБА_4 на день смерті 01 березня 2011 року був зареєстрований і проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті спадкодавця в будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_1. Малолітніх та неповнолітніх осіб, які б проживали та були зареєстрованні спільно з спадкодавцем, не значиться.

З копії спадкової справи № 202/2011 до майна померлого 01.03.2011 р. ОСОБА_4 вбачається, що спадкова справа відкрита в Оратівській державній нотаріальній конторі Вінницької області. Із заяви позивача ОСОБА_1 від 15.08.2011 р., яка надійшла до нотаріальної контори 30.08.2011 р. вбачається, що вона звернулася із заявою, в якій зазначає, що після смерті  її чоловіка ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області та двох земельних ділянок. В спадковій справі містяться заяви ОСОБА_5 від 15.08.2011 р. та  ОСОБА_3 від 15.08.2011 р. про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 Із витягу зі Спадкого реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що в реєстрі відсутня інформація щодо заповіту, спадкового договору. Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 30.08.2011 р. відкрито спадкову справу після смерті   ОСОБА_4

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 помер 01.03.2011 року в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області, отже спадщина відкрилась 01.03.2011 року. ОСОБА_4 заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_1,  діти спадкодавця ОСОБА_3, ОСОБА_5 Діти  спадкодавця ОСОБА_3, ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, про що написали відповідні заяви. Спадкове майно, а саме, будинок розташований по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкрита в Оратівській державній нотаріальній конторі Вінницької області. Як вбачається з пояснень сторін жодних правовстановлюючих документів на будинок немає, відсутні докази того, що ОСОБА_4 надавався дозвіл чи проект на будівництво даного будинку. Письмової відмови нотаріуса у вчинені нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав на будинок позивач надати не може, в копії спадкової справи наданої суду такої відмови нотаріуса немає. Відмови від прийняття спадщини позивачем у спадковій справі немає. Позивач на день смерті спадкодавця проживала разом з ним та продовжує проживати на даний час у житловому будинку  по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області, а отже фактично прийняла спадщину. З копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 19 по вулиці Щорса в с. Кожанка Оратівського району вбачається, що технічний паспорт виготовлено 26.09.2011 р., тобто після смерті спадкодавця. В технічному паспорті імені власника будинку не зазначено. На схематичному плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку зроблено відмітку про те, що будинок та господарські будівля збудовано самочинно без проектної документації.

       Згідно  ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України  спадкуванням  є  перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної  особи,  яка  померла  (спадкодавця),   до   інших   осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  До  складу  спадщини  входять  усі права та обов'язки,  що належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття   спадщини   і  не припинилися внаслідок його смерті.

        Відповідно до ст. 1261 ЦК України  у  першу  чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

        Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,  встановленого статтею 1270  цього  Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

    Відповідно до роз’яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

       Отже, на підставі викладеного суд зазначає, що згідно  положень ст. ст. 1216 - 1218 ЦК України  спадкуванням  є  перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної  особи,  яка  померла  (спадкодавця),   до   інших   осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  До  складу  спадщини  входять  усі права та обов'язки,  що належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття   спадщини   і  не припинилися внаслідок його смерті. Отже, до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,25 га по вул. Щорса, 19 в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,21 га за тією ж адресою. Державний акт на право приватної власності на дані земельні ділянки не виготовлявся. Правовстановлюючих документів на будинок та господарські будівлі немає, позивачем не надано доказів того, що майно, на яке вона претендує як спадкоємець належало саме спадкодавцю. Жодних доказів, що будівництво велося згідно вимог законодавства суду не надано, а саме, не надано доказів, що у спадкодавця були належні дозволи на будівництво або належно затверджений проект. Отже, спадкодавцем будівництво велося хоча і на законно відведенній ділянці, але будівництво було самочинним, з порушенням встановленого законом порядку, тобто спадкодавець у данному випадку не набув права власності на самочинно збудований будинок з господарськими будівлями. Неправомірність набуття речей у результаті протиправних дій, так само як і незаконне володіння ними, не створює права власності у спадкодавця, а тому й не дає підстав для виникнення його у спадкоємців останнього. Отже, якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Однак, з такими позовними вимогами позивач до суду не зверталася. Крім того, суд не приймає до уваги те, що представник відповідача визнає позовні вимоги, оскільки таке визнання позову суперечить вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довела обставини, на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог, не надала суду докази, що підтверджують її позовні вимоги, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов  задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для відшкодування судових витрат понесених позивачем немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212 –215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Оратівського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ    

Повний текст рішення  виготовлено 12.12.2011 року.