02.12.2011                                                                                           2-462/11

                                                            Справа №2-462

                                                            2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          30 листопада 2011 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                            Кацаренко І.О.

при секретарі                                                  Андріановій Т.І.,

за участю позивача                                                  ОСОБА_1,

                 представника позивача                               ОСОБА_2,

                 відповідачів                              ОСОБА_3, ОСОБА_4,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в :

09 червня 2011 року позивач звернулася до відповідачів з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу кабельної мережі у м.Новоазовську Донецької області і визнання за нею права власності на Ѕ її частину як об’єкт спільної сумісної власності.

          В обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 25 січня 2011 року по 04 березня 2011 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі.

          Під час перебування у шлюбі вона  і відповідач ОСОБА_3 здійснювали спільну підприємницьку діяльність. Їх магазин «Альфа»був розташований у м.Новоазовську по вул.Леніна,17. Магазин спеціалізувався на продажу непродовольчих товарів –канцтоварів, фототоварів, комп’ютерів, мобільних телефонів. Крім того, ними населенню надавалися послуги з обслуговування і ремонту комп’ютерної техніки і з підключення населення до їх приватної мережі інтернет.

04 березня 2011 року шлюб між ними був розірваний за рішенням суду. Після розлучення вони дійшли усної угоди про те, що будуть і надалі працювати разом. У травні 2011 року їй, позивачу, стало відомо, що відповідач ОСОБА_3, не повідомивши її, позивача, продав за договором купівлі-продажу №1 від 03 травня 2011 року ОСОБА_4 частину їх спільного майна –кабельну мережу з усім обладнанням і устаткуванням до нього. Зазначена кабельна мережа є засобом передачі інтернет-зв‘язку приватним особам, підприємствам і установам, які за договорами є клієнтами їх спільного інтернет-провайдеру «Альфа», тобто, відповідач ОСОБА_5 порушив умови їх усного договору. З посиланням на ст.ст.60-62,68,70-71 Сімейного кодексу України, ст.ст.183,189,361-362,368-372 ЦК України просила винести рішення, яким  визнати недійсним договір купівлі-продажу кабельної мережі у м.Новоазовську, укладений 03 травня 2011 року між відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4; встановити її Ѕ частину в майні, яке перебуває у спільній власності з відповідачем –кабельної мережі у м.Новоазовську Донецької області; стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Протягом судового розгляду справи позивач декілька разів уточнювала свої позовні вимоги. До початку розгляду справи по суті позивач виклала свої позовні вимоги в такій редакції: просила винести рішення, яким визнати договір купівлі-продажу кабельної мережі інтернет у м.Новоазовську недійсним; визнати її, ОСОБА_1, право власності на кожен другий метр кабелю кабельної мережі міста Новоазовська Донецької області; визнати її, позивача, право власності на кожного другого клієнта кабельної мережі міста Ноівоазовська Донецької області; визнати за нею, позивачем, право власності на Ѕ частину обладнання в працюючому стані кабельної мережі міста Новоазовська Донецької області (а.с.94-95,105).

У судовому засіданні позивач і її представник підтримали позовні вимоги, викладені в остаточній редакції, просили задовольнити їх, оскільки кабельна мережа, яка є предметом спору, придбана була позивачем і ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а укладанням договору купівлі-продажу між відповідачами на зазначену кабельну мережу відповідачі порушили її, позивача, право на половину предмету договору купівлі-продажу - кабельної мережі інтернет у м.Новоазовську.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов до нього не визнав, просив відмовити у його задоволенні, оскільки власником кабельної мережі інтернет, яку він дійсно продавав ОСОБА_4 03 травня 2011 року, він вже не є, а до укладання спірного договору він, ОСОБА_3, був єдиним власником кабельної мережі інтернет, оскільки придбана вона була за його особисті кошти, хоча і під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги до нього не визнав, зазначивши, що як тільки він дізнався про спір між колишнім подружжям ОСОБА_3 щодо кабельної мережі інтернет у м.Новоазовську, яку він дійсно придбав 03 травня 2011 року у ОСОБА_6 за 50 тис. грн., він за актом приймання-передавання повернув все обладнання і устаткування ОСОБА_6. Вважає себе неналежним відповідачем по справі, у зв’язку з чим у задоволенні позову просив відмовити.

          Суд, вислухав позивача, її представника, відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

          Так, у судовому засіданні встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.01.2001 року по 04.03.2011 року (а.с.14-15). 04.03.2011 року шлюб між ними був розірваний.

          Судом також було встановлено, і це не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вели спільний бізнес, у тому числі  з надання населенню інтернет-послуг у м.Новоазовську.

          На підставі пояснень сторін у судовому засіданні і договору №1 (далі –Договор) на а.с.23 судом встановлено, що 03 травня 2011 року, без повідомлення про це ОСОБА_6, ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 за 50 тис. грн. кабельну мережу у м.Новоазовську інтернет-провайдера «Альфа».

Пункт 2.2 розділу 2 Договору містить відомості про те, що продавець (ОСОБА_3В.) стверджує, що товар, який є предметом договору (кабельна мережа у м.Новоазовську), належить йому на праві власності, прав у третіх осіб на цей товар нема. З п.3.1 розділу 3 Договору вбачається, що сума договору складає 50 тис. грн., оплату яких Покупець ОСОБА_4 здійснює протягом трьох днів з дати отримання товару, що підтверджується актом приймання-передавання товару і актом приймання-передавання грошових коштів. Як було встановлено судом у судовому засіданні, 06.05.2011 року відбулася передача товару ОСОБА_4 з усім приладдям в кількості і комплекті згідно специфікації  (а.с.27-28). З акту приймання-передавання товару на а.с.28 вбачається, що сторони за Договором претензій і зауважень одне до одного не мають.

З п.4.1.2 п.4 Договору вбачається, що Продавець ОСОБА_3 зобов’язаний попередити Покупця ОСОБА_4 про права всіх третіх осіб на товар, який є предметом Договору.

Згідно ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою-шостою статі 203 ЦК України.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ст..61 СК України, речі для професійних занять, придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно ч.3,4 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, та майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно ч.2,4 ст.369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а також правочин щодо розпоряджання спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Враховуючи, що кабельна мережа інтернет-провайдера «Альфа»у м.Новоазовську була придбана під час перебування позивача з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, суд вважає, що договір купівлі-продажу кабельної мережі повинен був бути укладений зі згоди дружини Продавця, тобто позивача по справі. Оскільки Продавець під час укладання Договору 03.05.2011 року не повідомив Покупця ОСОБА_4 про право третьої особи на предмет Договору, а саме ОСОБА_1 (ОСОБА_6В.), тобто не виконав передбачені Договором умови, суд вважає зазначений Договір підлягаючим визнанню недійсним на підставі ч.4 ст.369 ЦК України. До такого висновку суд дійшов і тому, що з пояснень у судовому засіданні відповідачів вбачається, що Договір був укладений з тим, щоб «компенсувати ОСОБА_4 50 тис. грн., які той зайняв ОСОБА_3В.», тобто суд приходить до висновку, що правочин, укладений відповідачами по справі 03.05.2011 року, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, у зв’язку з чим є підстави для визнання Договору недійсним і відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України.

Оскільки судом встановлено у судовому засіданні, що спірна кабельна мережа інтернет набута ОСОБА_1 і ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину  функціонально придатних обладнання і устаткування  кабельної мережі «Альфа»у місті Новоазовську, визнавши безпідставними заперечення відповідача ОСОБА_3 проти позову з тих підстав, що спірна кабельна мережа придбалася виключно ним за його особисті кошти, бо цьому належних доказів відповідач ОСОБА_3 суду не надав.

Разом з тим,  суд не знаходить законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на кожен другий метр кабелю і на кожного другого клієнта кабельної мережі «Альфа»у місті Новоазовську, по-перше, з підстав, передбачених ч.2 ст.183 ЦК України, а, по-друге, з тих підстав, що позивач не надала суду належних доказів тому, що між нею і відповідачем ОСОБА_3 передбачалися такі умови володіння (розпоряджання) кабельною мережею і клієнтами, які користувалися їх послугами.  

За правилами ст.ст.81,88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача сплачені нею при подачі позову по 250 грн. судового збору і по 60 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду цивільної справи в суді.

            Керуючись ст.ст.10,61,81,88,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.60-62,68 Сімейного кодексу України, ст.ст.183,203,215,361,368-369,370-372 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на Ѕ частину майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №1 кабельної мережі інтернет «Альфа»у місті Новоазовську Донецької області, укладений 03 травня 2011 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину  функціонально придатних обладнання і устаткування  кабельної мережі «Альфа»у місті Новоазовську Донецької області.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності на кожен другий метр кабелю і на кожного другого клієнта кабельної мережі «Альфа»у місті Новоазовську Донецької області –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судових витрат по 310 грн. з кожного.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Повний текст рішення виготовлений 05 грудня 2011 року.

          Суддя