ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 07/74-06(45/214-05) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків |
на постанову | від 14.06.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 07/74-06 Харківської області |
за позовом | Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”, м. Дніпропетровськ
|
до | Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе”, м. Харків |
про | стягнення 18 193 963,28 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Остапенко Є.С.
від відповідача – Купчанко М.Л.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2005 р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005, задоволено позов Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” до Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” про стягнення 14 700 000,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 700 000,00 грн. коштів, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2005 р. касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2005 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Обґрунтовуючи постанову касаційна інстанція зазначила, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували п. 3.1 договору, судами не з’ясовано чи узгоджувалося сторонами конкретне місце поставки та чи був позивач повідомлений про те, що товар виготовлений та чи звертався позивач до відповідача з вимогою про поставку товару.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.11.2005 р. господарським судом Харківської області порушено провадження у справі.
До прийняття рішення по справі позивач –Корпорація “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” 17 507 700,00 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 686 263,28 грн. –3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2006 р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 17 507 700,00 грн., 686 263,28 грн. –3% річних, 25 000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що у зв'язку з невиконання відповідачем зобов’язань з постачання товару у спосіб та у строк, встановлений договором, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України , зазначений строк правомірно визначений позивачем таким, що прострочив виконання, що дало йому право на підставі ст. 612 ЦК України та п. 7.2 договору відмовитися від товару, постачання якого прострочено, та вимагати від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати.
Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу Інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 532 Цивільного кодексу України якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів , - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Отже, позивач товару не прийняв, про місце поставки на умовах СРТ відповідача не сповістив, тобто не вчинив дій, які б дозволили відповідачу виконати умови договору щодо поставки товару згідно Інкотермс на умовах СРТ.
Крім того, на адресу Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” 31.03.2006 р. надійшов лист від позивача з проханням здійснити поставку товару згідно п. 3.1 договору за вказаними відвантажувальними реквізитами, тобто у такий спосіб позивач підтвердив свій інтерес до виконання відповідачем договору поставки.
Зобов'язання відповідача за договором полягають у тому, що відповідач мав поставити товар. Вказані зобов'язання відповідача не є грошовими, а тому застосування норм ст. 625 ЦК України є такими, що суперечать вимога чинного законодавства.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Харківський тракторний завод” та Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” 12.07.2004 р. укладено договір № Ф826/2004 відповідно до умов якого відповідач зобов’язався поставити, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно п.1.1 договору.
Вартість товару, який поставляється за договором становить 14 700 000,00 грн. з врахуванням ПДВ.
Порядок розрахунку передбачено п. 4.1 договору згідно з яким позивач (покупець) здійснює розрахунок по договору на умовах передоплати. Грошові кошти в розмірі 100% вартості товару, який поставляється перераховується на рахунок відповідача (постачальника) на протязі 20-ти календарних днів з моменту підписання даного договору, тобто до 01.08.2004 р.
На виконання умов п. 4.1 договору позивачем –Корпорацією “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” перераховано відповідачу передоплату у розмірі 14 700 000,00 грн. що підтверджується відповідними доказами, а саме платіжними дорученнями № 10266 від 14.07.2004 р., № 10326 від 15.07.2004 р., № 10392 від 16.07.2004 р., та № 10677 від 23.07.2004 р.
Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається на умовах “С.Р.Т.”, станція призначення на території України “ (Інкотермс 2000). Строк поставки товару –на протязі 30 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів в розмірі вартості товару, який поставляється на рахунок постачальника.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем –ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” умови договору, щодо поставки товару не виконано.
Статтею 612 ЦК України та пунктом 7. 2 договору передбачено, зокрема, що покупець вправі відмовитися від товару, поставка якого прострочена. В цьому випадку постачальник повертає покупцю суму передоплати на протязі 3-х днів з моменту вимог покупця.
На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.09.2004 р. про відмову від постачання товару та вимогою повернути передоплату.
Статтею А.4 Інкотермс 2000 визначено, що продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може витрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами пункт постачання товару не узгоджувався.
Крім того, ст. А.7 умов С.Р.Т. передбачено, що продавець зобов'язаний сповістити покупця належним чином про те, що товар поставлений, а також направити покупцеві будь-яке інше повідомлення, яке потрібне йому для здійснення звичайно необхідних для одержання товару заходів.
Суди зазначають, що це зобов’язання відповідачем також не виконано.
Відповідно до ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Посилання скаржника на те, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, то таке зобов'язання виконується за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
Зо таких обставин, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі № 07/74-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська