ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 1/154-64 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю –компанія “Інвестжитлобуд”, м. Рівне |
на постанову | від 14.06.2006 Львівського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 1/154-64 Волинської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “ Завод будівельних конструкцій”, м. Луцьк
|
до | Будівельної фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю “ Житлобуд”, м. Луцьк Товариства з обмеженою відповідальністю –компанії “Інвестжитлобуд”, м. Рівне |
про | стягнення 24 361,29 грн. та розірвання договору |
за участю представників сторін:
від позивача – Баглик Т.Л., Мельник В.В.
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.04.2006 р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних конструкцій” до Будівельної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю компанії “Інвестжитлобуд” про стягнення 24 361,29 грн. трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по договору № 144/1 про пайову участь в будівництві житла та розірвання договору. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24 361,29 грн. заборгованості, 243,61 грн. та 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розірвано договір № 144/1 про пайову участь в будівництві житла від 18.12.2002, укладений між ТОВ “Завод будівельних конструкцій” та ТОВ компанія “Інвестжитлобуд”. В позові до Будівельної фірми –Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд” відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що з моменту укладення договору на пайову участь у будівництві житла № 144/1 від 18.12.2002 р. у сторін виникли договірні зобов'язання, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов’язаннями, зокрема, підряду та будівельного підряду.
Відповідачем в супереч вимог ст. 33 ГПК України не надано доказів виконання умов договору –своєчасної оплати вартості 1 259,65 м2 житлової площі в розмірі 1 637 545 грн.
Відповідно до ст. 848 Цивільного кодекс України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник зазначає, що ним оплачено вартість 1 259,65 м2 житлової площі в сумі 1 637 545 грн., як грошовими коштами так і векселями.
Крім того, скаржник виконуючи свої договірні зобов'язання, передав по накладній № РН-23 від 28.02.2003 р. будівельні матеріали вартістю 796 325 грн., але зазначену накладну суд до уваги не прийняв.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод будівельних конструкцій” та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія “Інвестжитлобуд” 18.12.2002 р. укладено договір № 144/1 на пайову участь в будівництві житла відповідно до умов якого сторони зобов’язуються здійснювати свою діяльність по будівництву житла за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Заводська,1.
Вартість по кошторису замовленого житла на момент укладення договору складає 1 259,65 м2 за ціною 1 300 грн. на загальну суму 1 637 545,00 грн..
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що замовник –ТОВ компанія “Інвестжитлобуд” зобов'язується оплатити вартість зазначеної в договорі житлової площі в термін до 31.01.2003 р.
Відповідач на виконання договору мав право здійснювати поставку будівельних матеріалів, а також проводити оплату векселями, в терміни передбачені п. 2.2.1 договору. матеріали мали використовуватися за цільовим призначенням та зараховуватися у вартість житла. Номенклатура та вартість таких матеріалів повинна була погоджуватися із позивачем.
Відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов даного договору, невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань, в тому числі необґрунтовані зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, винна сторона повинна була відшкодувати спричинені цим збиткам, в порядку передбаченому даним договором та чинним законодавством України.
Будівельною фірмою ТОВ “Житлобуд” (поручитель) та ТОВ “Завод будівельних конструкцій” (кредитор) 21.12.2002 р. укладено договір поруки відповідно до умов якого поручитель зобов’язувався частково відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов’язань по розрахунках з кредитором, що виникли з договору на пайову участь в будівництві житла № 144/1 від 18.12.2002 р. укладеного кредитором і боржником. Відповідальність поручителя перед кредитором за боржника встановлюється в розмірі 50 000 грн. Поручитель не відповідає перед кредитором за сплату боржником решти суми боргу за основним договором, відшкодування боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, відсотків річних та індексу інфляції, передбачених основним договором та чинним законодавством.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядчик зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ст. ч.4 ст. 879 ЦК України).
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що замовник зобов'язується оплатити вартість 1 259,65 м2 житлової площі в термін до 31.01.2003 р.
Суд першої та апеляційної інстанції підставно дійшли висновку, що відповідачем не надано належних доказів, які підтверджували виконання ним своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати вартості 1 59,65 м2 житлової площі в термін до 31.01.2003 р. у розмірі 1 637 545 грн., оскільки надані документи, зокрема, платіжні доручення не містять вказівок щодо перерахування коштів саме за договором №.144/1 від 18.12.2002 р. Крім того, надані накладні не містять усіх реквізитів, а саме відсутня підстава передачі товарно-матеріальних цінностей (договір, його номер, дата укладення, номер і дата довіреностей по яких відпускалися матеріали).
Частиною 1 ст. 848 ЦК України, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Посилання скаржника на те, що виконуючи свої договірні зобов'язання, він передав позивачу по накладній № РН-23 від 28.02.2003 р. будівельні матеріали вартістю 796 325 грн. та на те, що по акту прийому-передачі від 10.03.2003 р. передано позивачу 15 векселів на суму 750 000 грн. перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги щодо розірвання договору № 144/1 від 18.12.2002 про пайову участь в будівництві житла та стягнення трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
Зо таких обставин, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Львівським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі № 1/154-64 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська