2-3534/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Гирич С.В

при секретарі судових засідань                              Мединської Л.С.

з участю позивача                                                  ОСОБА_2

представника відповідача ПП «Дархан-маркет»          Роюк Л.І.

та представника відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»          Худоба Р.Т.          

в м.Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Дархан-маркет», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на нежитлове приміщення, покладення обов’язку у здійсненні реєстрації права власності суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд із позовом до відповідачів про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 98,8 м.кв. та 15,8 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 зобов’язання ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зареєструвати за нею право власності на нежитлові приміщення загальною площею 98,8 м.кв. та 15,8 м.кв. за адресою АДРЕСА_1

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.09.1994р. вона являється власником квартири АДРЕСА_1,  на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.1995р. - квартири АДРЕСА_1. З метою використання вказаних квартир у комерційних цілях, вона отримала дозвіл виконавчого комітету Львівської міської ради №314 від 06.07.1995р. про використання квартири №1 як нежитлової, а рішенням №63 від 19.02.1999р. отримала дозвіл на використання як нежитлової квартири №2.

Крім цього, розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 955 від 31.08.1999 р. їй було надано дозвіл на здійснення переобладнання приміщення квартири АДРЕСА_1 під магазин з влаштуванням дверного отвору прорізу з виходом на вул. Чехова. Погодивши дане перепланування з управлінням охорони історичного середовища, управлінням архітектури та містобудування Львівської міської ради, СЕС Личаківського району м. Львова, орендарем приміщень ПП «Дархан - маркет» за погодженням із нею було проведено ремонтні роботи з перепланування квартири № 2. Зазначила, що в результаті перепланування в квартирі АДРЕСА_1 розмістилося кафе, а в квартирі № 2 розмістився магазин, при цьому кожен із об’єктів мав свій окремий фасадний вхід. Відповідач, будучи орендарем вказаних приміщень, почав заявляти претензії на спірне майно, оскільки ним проводилася реконструкція. Вважає, що оскільки вона є власником квартир № 1 та № 2 по вул. Пекарській у м. Львові, тому і всі покращення вказаного майна належать їй, а не орендарю.  

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила, що фактично розпорядженням № 955 від 31.08.1999р. їй було надано дозвіл на переобладнання квартири № 2 шляхом зменшення її площі за рахунок збільшення площі приміщень квартири №1. Однак з невідомих для неї причин цього в розпорядженні не було зазначено, що переобладнання квартири № 1 відбувається за рахунок квартири №2 і  після перепланування позивач мала оформити право власності не лише на квартиру № 1 , а й на квартиру №2, площа якої змінилася.  В той же час, на виконання вказаного розпорядження вона оформила  свідоцтво про право власності на квартиру №2, яке було зареєстроване в органах БТІ, а у видачі свідоцтва про право власності на приміщення квартири АДРЕСА_1 їй було відмовлено. Крім цього, свідоцтво про право власності на квартиру №2, яке було зареєстроване в органах БТІ внаслідок пожежі, що сталася у неї в квартирі, було втрачене, у зв’язку із чим на даний час у неї відсутній правовстановлюючий документ на вказані приміщення. А тому просить позов задоволити.

Представник відповідача ПП «Дархан-маркет» Роюк Л.І. в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що дійсно на підставі договорів оренди, починаючи із кінця 90-х років  відповідач   орендував у позивача нежитлові приміщення квартири №1 та АДРЕСА_1, останній договір оренди був укладений   05.02.2008р. Дійсно, за погодженням із позивачем відповідач здійснював реконструкцію квартири №1 та №2 за власні кошти шляхом збільшення площі квартири №1 за рахунок площі квартири №2 та влаштування двох окремих входів в ці приміщення з фасаду будинку. Оскільки позивач відмовлялася продовжити дію договорів оренди, відповідач захищаючи свої права, т.я. поніс витрати на реконструкцію, заперечував право позивачки на спірні приміщення.  На даний час вони дійшли згоди із позивачем, що вказані нежитлові приміщення є власністю позивача, а позивач погодився   переукласти із нею договір оренди цих приміщень. А тому не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»Худоба Р.Т. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, пояснив, що дійсно в органах БТІ було зареєстроване свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення квартири АДРЕСА_1, однак через відсутність оригінала свідоцтва про право власності, видача витягу про право власності на нерухоме майно не можлива. Крім цього, у випадку визнання судом права власності на спірні нежитлові приміщення, реєстрація права власності здійснюється за заявою власника на підставі рішення суду, а тому вважає вимогу позивача про покладення на БТІ обов’язку здійснити реєстрацію безпідставною.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд позовні вимоги задовільняє частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 19.09.1994р. (а.с.13) та реєстраційного посвідчення від 20.09.1994р. (а.с.19) позивач ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 м.кв. Згідно договору купівлі-продажу від 06.12.1995р. (а.с.7) та реєстраційного посвідчення від 07.12.1995р. (а.с.8) позивач ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 46,6 м.кв.  

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №314 від 06.07.1995р. (а.с.41) та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №63 від 19.02.1999р. (а.с.11), позивачу було надано дозвіл на використання квартир АДРЕСА_1 як нежитлові приміщення.

 В судовому засіданні позивач пояснила, що в 1999р. вона зверталася у Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради про надання дозволу на реконструкцію квартири №1 шляхом приєднання частини приміщень квартири №2 та підвалу та облаштування двох окремих вхідних отворів із фасаду будинку, згідно розробленого проекту та погодженого з управлінням охорони історичного середовища, управлінням архітектури та містобудування Львівської міської ради, СЕС Личаківського району м. Львова.

Однак як вбачається, із розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №955 від 31.08.1999р. (а.с.12), заяву ОСОБА_2 задоволено, затверджено висновок міжвідомчої комісії від 27.10.1998р. та надано їй дозвіл на переобладнання приміщення квартири АДРЕСА_1 з влаштуванням дверного отвору на місці віконного прорізу з виходом на АДРЕСА_2 згідно поданих проектних пропозицій, після чого магазин буде складатися з залу пл.13,4 м.кв., коридору пл.1,5 м.кв., підсобного приміщення 3,0 м.кв., загальною площею 17,9 м.кв. При цьому на виконання цього розпорядження позивач мала оформити свідоцтво про право власності на квартиру № 2. В той же час, як про надання дозволу на переобладнання квартири №1 та оформлення права власності на цю квартиру  в розпорядженні нічого не зазначено, хоча із змісту розпорядження, та технічної документації вбачається, що переобладнання квартири № 2 мало здійснюватися  за рахунок збільшення площі приміщень квартири №1, внаслідок  чого на обидві квартири мали оформлятися нові правовстановлюючі документи.

З листа Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №11/к-405 від 06.05.2008р. (а.с.49) вбачається, що Личаківською районною адміністрацією було погоджено заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на експлуатацію приміщень квартири №1 після їх переобладнання в кафе-бар за рахунок приєднання частини приміщень квартири АДРЕСА_1

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено переобладнання квартири АДРЕСА_1 шляхом приєднання до неї частини приміщень квартири №2 та підвалу, облаштування двох окремих вхідних отворів із фасаду будинку у приміщення квартири №1 та приміщення квартири №2.

Як вбачається з оглянутих технічних паспортів на квартири №1 та АДРЕСА_1 (а.с.15,17), внаслідок реконструкції площа квартири АДРЕСА_1 збільшилася за рахунок приєднання частини приміщень квартири №2 та підвалу із площі 46,2 м.кв. до 98,8 м.кв., а площа квартири №2 зменшилася відповідно із 46,6 м.кв. до 15,8 м.кв.

Таким чином суд вважає, що позивачем правомірно та на законних підставах було здійснено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 в м. Львові з влаштуванням окремих вхідних отворів з фасаду будинку, оскільки такий дозвіл надавався розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради №955 від 31.08.1999р., був погоджений відповідними органами влади, уповноваженими здійснювати контроль за здійсненням будівництва, та відповідно по завершенню реконструкцію позивачу було надано дозвіл на експлуатацію реконструйованих приміщень.

Крім цього, як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи, після завершення реконструкції позивач зверталася в органи БТІ та на її замовлення їй було видано витяг з реєстру прав власності на реконструйовані приміщення квартири АДРЕСА_1. Однак як пояснила в судовому засіданні позивач, правовстановлюючі документи на реконструйовану квартиру були втрачені у зв’язку із пожежею, що сталася в квартирі за її місцем проживання.

Крім цього, незважаючи на те, що відповідач на даний час визнає право власності  позивачки на спірні приміщення після переобладнання, суд вважає, що у відповідача не виникає права власності на реконструйовані приміщення, навіть, якщо така реконструкція проведена за його кошти, оскільки умовами договору оренди (а.с.59)  не передбачено право на отримання у власність покращеного приміщення, а крім цього у відповідності до вимог ст. 332 ч. 4 ЦК України право власності на нову річ набуває  особа, яка здійснила таку переробку лише у випадку, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу . Але доказів того, що вартість переобладнання квартир №№ 1 та 2 є більшою за їх вартість відповідачем не представлено.   

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно набула право власності на реконструйовані нежитлові приміщення квартири АДРЕСА_1 площею 98,8 м.кв., що складаються із приміщень під.літ.1-1 площею 2,6 м.кв., під літ.1-2 площею 2,1 м.кв., під літ.1-3 площею 14,4 м.кв., під літ.1-6 площею 2,5 м.кв., під літ.1-4 площею 25,9 м.кв., під літ.2-2 площею 28,7 м.кв., під літ.2-5 площею 2,0 м.кв. та приміщення підвалу під літ.ІІ площею 20,6 м.кв.(а.с.17), а також нежитлові приміщення квартири АДРЕСА_1 площею 15,8 м.кв., що складаються із приміщень під літ.2-1 площею 13,4 м.кв., під літ.2-2 площею 1,5 м.кв. та під літ.2-3 площею 0,9 м.кв. (а.с.10). А тому в цій частині слід позов задоволити та визнати за позивачем право власності на вказані приміщення.

Разом з тим слід відмовити у задоволенні позову в частині покладення обов’язку на ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснити реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення, оскільки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів, в тому числі на підставі  рішення суду, яке є обов’язковим для виконання органом БТІ.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 319,321, 332, 392 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 98,8 м.кв., що складаються із приміщень під.літ.1-1 площею 2,6 м.кв., під літ.1-2 площею 2,1 м.кв., під літ.1-3 площею 14,4 м.кв., під літ.1-6 площею 2,5 м.кв., під літ.1-4 площею 25,9 м.кв., під літ.2-2 площею 28,7 м.кв., під літ.2-5 площею 2,0 м.кв. та приміщення підвалу під літ.ІІ площею 20,6 м.кв.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 15,8 м.кв., що складаються із приміщень під літ.2-1 площею 13,4 м.кв., під літ.2-2 площею 1,5 м.кв. та під літ.2-3 площею 0,9 м.кв.

В решті позовні вимоги відхилити за безпідставністю.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.  294  ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Гирич С.В