Справа № 1-514/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року  Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                    головуючого - судді                     -  Сидоренко А.П.

                    з участю секретаря                    -  Косухіної Т.І.

                    прокурора                              -  Бондаря О.П.

                    захисника                               - ОСОБА_1                                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, громадянина України, росіянина, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 384 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно окремої постанови судді Зарічного районного суду м. Суми Янголь Є.В. від 29 червня 2011 року, ОСОБА_2 на досудовому слідстві по кримінальній справі №09404, під час його допитів у якості потерпілого 17 серпня 2000 року, 18 лютого 2009 року та 12 березня 2009 року, будучи попередженим за дачу завідомо неправдивих показань згідно ст. 384 КК України, послідовно давав показання, які викривали злочинну діяльність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст. 189 ч. 3 КК України. Так з показань потерпілого ОСОБА_2, даних ним на досудовому слідстві, вбачається, що 14 серпня  2000 року о 18.00 год. він приїхав на склад за адресою: АДРЕСА_2, де його схопили  ОСОБА_4, ОСОБА_5 та понесли в глубину складу, де до нього підійшли також ОСОБА_6 з ОСОБА_3, які без розмов почали розтягувати руки і ноги та прив’язали до піддону. Потім сильно били його пляшками з водою, від чого він втратив свідомість. Через деякий час йому наділи на голову пакет і знову били пляшками з водою та вимагали передати їм кошти в сумі 10000,00 грн. Били та вимагали у нього кошти всі, у тому числі і ОСОБА_3 На складі також був присутнім ОСОБА_7, який участь у його побитті не приймав.

Дані показання потерпілого ОСОБА_2 були покладені в основу обвинувального висновку і кримінальна справа була направлена до суду.

При судовому розгляді даної кримінальної справи, у відповідності з вимогами ст.ст. 302, 308 КПК України, 29 липня 2009 року, у якості потерпілого був допитаний ОСОБА_2 Перед допитом ОСОБА_2 були роз’яснені вимоги ст. 63 Конституції України, права, передбачені ст. 267 КПК України. Крім того, він попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, за дачу завідомо неправдивих показань. В ході судового засідання ОСОБА_2 змінив свої показання дані ним на досудовому слідстві і дав неправдиві показання на користь обвинуваченого ОСОБА_3, створивши останньому докази захисту від притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину. Так з показань потерпілого ОСОБА_2, даних ним в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3 його не прив’язував, не бив, кошти не вимагав та ніякої участі у вчиненні злочину відносно нього не приймав, а тільки був присутнім поряд.

Згідно з вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2011 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 189 ч. 3, 296 ч. 1 КК України і йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки без призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному не визнав та пояснив, що дійсно він являвся потерпілим по справі по обвинуваченню ОСОБА_3 Влітку 2000 року на нього напали, на складі побили та вимагали гроші. На нього напали ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8. В подальшому були засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8. Після винесення вироку, десь через півроку його викликав слідчий, та він написав заяву, що претензій до ОСОБА_3 не має і вважав, що справу закрили. В 2000 році коли його допитував слідчий, він читав протокол допиту та той його попереджав про кримінальну відповідальність. Протокол був написаний вірно з його слів. Коли його допитував слідчий ОСОБА_10, він не пам’ятає, чи попереджав той його про кримінальну відповідальність. Він писав про те, що на складі було четверо осіб, але хто які дії здійснював, він не пам’ятав. Коли його викликали до суду, він не пам’ятає, чи попереджав його суддя про кримінальну відповідальність, що він відповідав в суді, він не пам’ятає. Тоді на складі, коли його накрили шкірою, він не бачив, хто що робив. У нього була на них злість, тому він так і казав, що били усі. Коли зняли шкіру, то було троє осіб, а ОСОБА_3 не бив. Він нотаріально завірив заяву, оскільки не хотів ходити в суд. Тих трьох йому не було шкода. На 2009 рік він претензій до ОСОБА_3 не мав, оскільки пройшов час і він його пробачив. Чи завдав що-небудь ОСОБА_3 йому, було не важливо на 2009 рік, оскільки він його пробачив. Йому ніхто не погрожував. Адвокат ОСОБА_9 приїхав до нього та попрохав проїхати до нотаріуса і скласти такий документ. Він пояснив, що це потрібно ОСОБА_3 і тому треба допомогти. Текст заяви йому диктував адвокат, змісту тексту він не пам’ятає. В суді він пояснив, що пройшло багато років і він не пам’ятає багато чого.  Він казав, що підтримує  свої пояснення, надані в 2000 році та в 2009 року, та що претензій до ОСОБА_3 він не має. Крім того підсудний ОСОБА_2 зазначив, що він визнає те, що змінив показання, проте здійснив це під тиском адвоката ОСОБА_3 –ОСОБА_9. Той з’явився у нього вдома та здійснював тиск. Спочатку він написав заяву, що претензій до ОСОБА_3 не має та підтримує покази. Потім через тиждень вони знову прийшли та сказали, що такі заяви не пройдуть. Спочатку дружина ОСОБА_3 просила зустрітися з ОСОБА_3, повідомивши, що чекає дитину, та він пішов назустріч, обговорили усе, що по відношенню до нього підняли стару справу та треба йому допомогти. Він сказав, що не зможе змінити пояснення і вони вирішили написати, що претензій він не має та від старих показів відмовляється. Потім було засідання суду, а через тиждень ОСОБА_3 прийшов з адвокатом та адвокат сказав, що така заява не має сенсу, і що показання треба змінити і цей документ треба завірити нотаріально, і його не будуть викликати в суд. Адвокат мотивував це тим, що є така стаття в кримінальному кодексі, що потерпілий має право змінити показання. Ніякої корисної мети він не мав. Він сприймав усе важко і хотів, щоб його залишили в спокої. Після того як був постановлений вирок, адвокат йому зателефонував та вислав по інтернету копію і просив прийти в апеляційний суд, щоб там змінити свої показання, дружина ОСОБА_3 також просила, але він відмовився.

Зазначені пояснення підсудного суд не може покласти в основу вироку і розцінює їх як спробу пом’якшити відповідальність за скоєне.

Ці пояснення спростовуються іншими доказами.

Зокрема, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в його провадженні у 2009 році  перебувала кримінальна справа відносно ОСОБА_3, в якому ОСОБА_2 являвся потерпілим. Вказана кримінальна справа була виділена з іншої кримінальної справи, яка була порушена до нього, ОСОБА_3 перебував у розшуку. В ході досудового слідства ним неодноразово був допитаний в якості потерпілого ОСОБА_2, який попереджався про кримінальну відповідальність. Він власноручно писав заяви по справі, буз примусу, без будь-якого фізичного чи психологічного тиску. Пояснення він давав самостійно, тиску на нього ніхто не здійснював. Потерпілий давав ті ж показання, що і в іншій справі, вони нічим не відрізнялися. Також він написав заяву, що боїться ОСОБА_3, та відмовився від проведення очної ставки. ОСОБА_2 давав показання, що ОСОБА_3 приймав участь в вимаганні по відношенню до нього, держав його за руки, коли його били, тобто давав покази, які викривали ОСОБА_3. Ним було направлено справу по обвинуваченню ОСОБА_3 до суду. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_2 в судовому засіданні змінив свої покази.

Крім пояснень свідка, вина підсудного у вчиненні злочину повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- копіями протоколів допиту потерпілого ОСОБА_2 від 17 серпня 2000 року, 18 лютого 2009 року та копією протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 від 12 березня 2009 року, під час яких ОСОБА_2 давав показання, що ОСОБА_3 безпосередньо приймав участь у вимаганні у нього грошей з спричиненням тілесних ушкоджень. (а.с. 10-12, 17, 103-104),

- копією заяви потерпілого ОСОБА_2 від 12 березня 2009 року, у якій він підтвердив свої показання, що ОСОБА_3 безпосередньо приймав участь у вимаганні у нього грошей з спричиненням тілесних ушкоджень (а.с. 105),

- копією протоколу очної ставки між потерпіли ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_4 від 17 серпня 2000 року, під час якої учасники підтвердили раніше дані ними показання (а.с. 13-14),

- копією протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_2 від 17 серпня 2000 року, під час якого потерпілий ОСОБА_2 розповів та продемонстрував на місці обставини вчинення у відношенні нього злочину (а.с. 15-16),

- копією протоколу судового засідання від 06 квітня 2009 року по справі №1-190/09, у якому зафіксовано, що 29 липня 2009 року на судовому засіданні по даній справі потерпілий ОСОБА_2 змінив свої показання дані ним на досудовому слідстві і дав неправдиві показання на користь обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с. 108-124),

- копіями заяв потерпілого ОСОБА_2 від 31 березня 2009 року та 07 вересня 2009 року, у яких він повністю спростовує факт причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину у відношенні нього (а.с. 106-107),

- копією вироку Зарічного районного суду м. Суми від 08 лютого 2001 року, згідно якого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були визнані винними та засудженими за ст. 144 ч. 2 КК України в редакції 1960 року (а.с. 97-99),

- копією вироку Зарічного районного суду м. Суми від 05 вересня 2001 року, згідно якого ОСОБА_5 був визнаний винним та засудженим за ст. 189 ч. 3 КК України (а.с. 100-102),

- копією вироку Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2011 року, згідно якого ОСОБА_3 був визнаний винним та засудженим за ст.ст. 189 ч. 3, 296 ч. 1 КК України (а.с. 200-201),

- копією ухвали Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2011 року, згідно якої вирок Зарічного районного суду м. Суми відносно ОСОБА_3 залишений без змін (а.с. 202-203).

Таким чином, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, за обставин зазначених у вироку доведена повністю, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 384 КК України, так як він, будучи допитаним в суді в якості потерпілого, надав завідомо неправдиві показання, кваліфікуючою ознакою якого є штучне створення доказів захисту.

Призначаючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. 

До обставин, що пом’якшують покарання  підсудному ОСОБА_2 суд відносить те, що він раніше не судимий, має позитивні характеристики та незадовільний стан здоров’я.  

Обставини, що обтяжують  покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.

За таких даних про особу винного суд приходить до переконання про можливість виправлення підсудного без реального відбування покарання, тому вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд. 

Речові докази по справі: копії процесуальних документів по кримінальній справі №1-17/11, які були надані по запитах Зарічним районним судом м. Суми та Апеляційним судом Сумської області  залишити зберігати в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд   

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого  ст. 384 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі: копії процесуальних документів по кримінальній справі №1-17/11, які були надані по запитах Зарічним районним судом м. Суми та Апеляційним судом Сумської області  залишити зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 15 діб з моменту його проголошення.   

Суддя                                                  А.П.Сидоренко