Справа № 2-а-6293/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 грудня 2011 рокум. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі

головуючого судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря Косухіної Т.І.

позивача –ОСОБА_1

представника відповідача –Ювченко Г.І.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що з 22 червня 2005 року він працював на посаді завідувача сектором контролю за виконанням умов договорів відділу приватизації та контролю за виконанням умов договорів управління майна комунальної власності Сумської міської ради та 30 червня 2011 року був звільнений з роботи у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Не погоджуючись з вказаним звільненням, позивач зазначає, що звільнення було здійснене без отримання згоди профспілки, головою якої він був на момент внесення подання про надання згоди на звільнення, та вищої профспілки. Подання відповідача на його звільнення розглядалось зборами первинної профспілкової організації „Солідарність” та Сумською обласною профспілковою організацією „Солідарність” та було відмовлено наданні такої згоди. Також всупереч вимогам ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивачу не були запропоновані всі вакантні посади з врахуванням тих посад, які вводяться згідно з новим штатним розписом, а саме посади начальника відділу та заступника начальника управління –начальника управління та ін. Просить поновити його на посаді завідувача сектором контролю за виконанням умов договорів відділу приватизації та контролю за виконанням умов договорів управління майна комунальної власності Сумської міської ради та стягнути заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача Ювченко Г.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що звільнення позивача відбулось відповідно до вимог діючого законодавства.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Під час попереднього судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що процедура звільнення позивача була дотримана.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 2-К від 18 січня 2007 року позивач призначений з 15 січня 2007 року на посаду завідувача сектором контролю за використанням комунального майна відділу приватизації та контролю за використанням комунального майна (а.с. 47).

Згідно рішення Сумської міської ради від 24 березня 2011 року № 362-МР „Про штати апарату та виконавчих органів Сумської міської ради та їх загальну чисельність” вирішено скоротити загальну чисельність апарату та виконавчих органів Сумської міської ради на 71 штатну одиницю, затвердити загальну чисельність апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у кількості 523,5 штатних одиниць, рішення увести в дію з 01 липня 2011 року (а.с. 21-28).

Наказом № 58/01-1 від 28 квітня 2011 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради „Про скорочення штату працівників управління” з 01 липня 2011 року скорочено та виведено зі штатного розпису управління майна комунальної власності Сумської міської ради наступні посади: завідувач сектору –2 одиниці, спеціаліст І категорії –1 одиниця (а.с. 29).

31 березня 2011 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради звернулося з поданням про надання згоди на звільнення позивача до первинної профспілкової організації „Солідарність” управління (а.с. 30).

На вказане подання первинною профспілковою організацією „Солідарність” Управління майна комунальної власності Сумської міської ради 01 квітня 2011 року відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з тих підстав, що профспілкова організація про заплановані скорочення, кількість працівників, які підлягають скороченню не повідомлялась, новий штатний розпис з нею не погоджувався, керівництвом не враховано те, що ОСОБА_1 має переваги на залишенні на роботі при вивільненні працівників, оскільки має високу кваліфікацію і продуктивність праці, найбільший в управлінні стаж роботи, не враховуючи ОСОБА_4, відповідну освіту, не має стягнень, на даний час управління продовжує роботу з укладенням договорів оренди, тому і потреба здійснювати перевірку виконання умов договорів оренди не відпала, також звільнення негативно впливають на соціальний стан громадян в державі, яка і так страждає від кризи (а.с. 31).

29 квітня 2011 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради звернулося з поданням про надання згоди на звільнення позивача до обласної профспілкової організації „Солідарність” (а.с. 32).

05 травня 2011 року Сумською обласною профспілковою організацією „Солідарність” відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з тих підстав, що до подання не додано жодного документу про можливе скорочення працівників в Управлінні майна комунальної власності, у відповідності з п. 2 ст. 252 КЗпПУ „Звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом року після закінчення строку виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації” (а.с. 33).

29 квітня 2011 року позивач попереджений про майбутнє звільнення з посади та йому одночасно запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу управління, руху та оперативного обліку комунального майна управління майна комунальної власності Сумської міської ради тимчасово (а.с. 34). Позивач був ознайомлений з вказаним попередженням, про що свідчить його підпис, а також письмово висловив свою незгоду з запропонованим переведенням на іншу посаду.

30 червня 2011 року позивачу запропоновано переведення на посаду головного  спеціаліста відділу управління комунальним майном управління майна комунальної власності Сумської міської ради (а.с. 35), від якої позивач відмовився (а.с. 35).

Згідно наказу № 8-К від 30 червня 2011 року ОСОБА_1 звільнений з вказаної посади у зв’язку зі скороченням штату працівників (а.с. 48).

Позивача звільнено на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, за якою трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працюючих. При цьому роботодавець повинен дотримуватись гарантій у відношенні вивільнюваних працівників.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Зважаючи на те, що позивачу були запропоновані посади: головного спеціаліста відділу управління, руху та оперативного обліку комунального майна та головного  спеціаліста відділу управління комунальним майном, а тому відповідачем дотримані вимоги ст.ст. 42, 49-1 КЗпП України, оскільки позивачеві була запропонована інша робота на рівнозначних посадах.

Твердження позивача щодо обов’язку Управління майна комунальної власності Сумської міської ради пропонувати всі вакантні посади є необгрунтованим, оскільки такий обов’язок не встановлений нормами чинного законодавства.

Не заслуговують на увагу твердження позивача щодо того, що йому не було запропоновано посаду заступника начальника управління –начальника відділу приватизації комунального майна управління майна комунальної власності, оскільки на час, коли позивач попереджався про наступне звільнення, вказана посада не була вакантною, що підтверджується розпорядженням міського голови м. Суми від 22 червня 2011 року про звільнення ОСОБА_5 з вказаної посади 30 червня 2011 року (а.с.73).

В судовому засіданні встановлено, що позивач був головою первинної профспілкової організації „Солідарність” Управління комунальної власності та приватизації Сумської міської ради, яка на час звільнення була діючою, що не заперечили сторони.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок встановлені в Законі України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до статті 2 цього Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Частиною третьою статті 41 вказаного Закону передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Водночас статтею 39 цього Закону встановлено загальний порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, за яким, зокрема рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки (частина шоста).

Відповідні гарантії встановлені статтею 252 КЗпП України, а саме: працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень (частина перша). Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є (частина друга). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок) (частина третя). Право роботодавця звільнити працівника у разі необґрунтованості відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору передбачено частиною сьомою статті 43 КЗпП України.

Аналіз наведених норм КЗпП та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в їх системному зв’язку дає підстави дійти висновку, що звільнення керівника первинної профспілкової організації допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок). У разі ж відмови в наданні згоди, роботодавець позбавлений права на звільнення, проте така відмова має бути обґрунтованою. У разі надання необґрунтованої відмови, роботодавець має право звільнити такого працівника –керівника первинної профспілкової організації.

Під мотивованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку  думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства та ділових (професійних) якостях працівника.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необгрунтованість відмови первинної профспілкової організації „Солідарність” Управління комунальної власності та приватизації Сумської міської ради, Сумської обласної профспілкової організацї „Солідарність”, оскільки відмова в наданні згоди на звільнення повинна ґрунтуватись на вимогах чинного законодавства, враховувати професійні якості працівника, натомість вказані профспілковими організаціями обставини не можуть бути визнані підставою для відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що дії Управління майна комунальної власності Сумської міської ради є правомірними,  підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40,42, 43, 49-2, 252 КЗпП України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст.ст. 7-11, 69-72, 159-163 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання повного тексту  копії постанови.

Для суб’єкта владних повноважень десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року.

                              Суддя                                                             А.П.Сидоренко