ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/3573/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області
до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області
про: включення в акт щомісячної звірки щомісячну цільову грошову допомогу;
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хмільницькому районі Вінницької області про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Позов мотивовано тим, що відповідно до п. 5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", за період з січня по червень 2011 року включно, УПФ у Хмільницькому районі складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілихпо особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Проте, відповідач відмовився від включення в акт звірки даних витрат, позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, направши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.28).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27).
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідач був належно повідомлений про дату та час судового засідання, та зважаючи на відсутність визначених ст. 128 КАС України перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.
В актах звірки сум витрат, які пов’язані з виплатою пенсії особам, позивачем вказуються суми з урахуванням сум щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття. Проте, відповідач не бере суми адресної допомоги до заліку, оскільки вони не передбачені Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Положення пункту 5 частини другої статті 24 вказаного Закону встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Зазначене також підтверджується статтею 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (“Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат”) та частиною другою статті 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 01 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Так, на виконання вимог вказаної статті правліннями Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (Порядок), що визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г” статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України “Про пенсійне забезпечення”:
стаття 26 - інвалідність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання:
інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався:
а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;
в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;
г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;
стаття 37 - члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника;
стаття 38 - члени сім'ї, які вважаються утриманцями;
стаття 91 - виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера і виплата допомоги на поховання;
стаття 92 - виплата пенсій громадянам, які виїхали за кордон.
Пунктом 4 Порядку, зокрема, встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, зазначений перелік сум, що підлягають відшкодуванню є вичерпним.
26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (Постанова №265), якою установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Керуючись даною Постановою орган Пенсійного фонду здійснював нарахування та виплату адресної допомоги зазначеній категорії громадян, після чого звернувся з актами щомісячних звірок видатків до відповідного відділення Фонду для їх узгодження та підписання. Проте, останнє відмовилось підписувати акти в частині включення витрат пов’язаних з наданням адресної допомоги, що в подальшому, потягло за собою звернення УПФ України у Хмільницькому районі до суду з вимогою про їх включення та стягнення. При цьому, позовні вимоги, мотивовані, зокрема, тим, що пункт 4 Порядку (стосовно щомісячної цільової грошової допомоги) передбачає відшкодування адресної допомоги.
Для визначення підставності таких вимог, слід, поміж іншого, дослідити поняття “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.
Чинним законодавством не надано визначення поняттям “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.
Проте, з аналізу Законів України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вбачається, що цільова грошова допомога може входити до складу/розміру пенсії.
Крім того, в Постанові №265 також зазначено: “…розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги)…”.
В цій же Постанові йдеться і про “щомісячну державну адресну допомогу до пенсії”, яка надається особам у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням, зокрема, цільової грошової допомоги) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, 100, 120 та 150% (в залежності від кількості осіб) прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Іншими словами, адресна допомога надається, за умови, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (в т.р. цільової грошової допомоги) не досягає прожиткового мінімуму.
З наведеного вбачається, що “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії” не є тотожними поняттями та регулюються різними нормами законів та нормативно-правовими актами.
Як вже зазначалось вище, Порядок передбачає виключний перелік сум, що підлягають відшкодуванню органам пенсійного фонду (зокрема, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття –п. 4 Порядку), при цьому адресна допомога в ньому відсутня.
Рішення, щодо того, хто буде фінансувати адресну допомогу, на сьогоднішній день не прийнято, проте, Постановою №265 визначено, що виплата адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Отже, за сукупністю наведеного, можна дійти висновку про безпідставність заявлених УПФ України у Хмільницькому районі позовних вимог.
Крім того, варто зазначити і про сторін у цьому позові, якими, зокрема можуть бути:
- Управління Пенсійного фонду України, головні управління Пенсійного фонду або Пенсійний фонду України;
- відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків або Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Як вже зазначалося, Порядок відшкодування шкоди визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат.
У вказаному Порядку передбачені наступні етапи, які передують фактичному відшкодуванню витрат:
- органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення проводять звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків);
- Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, фактичне перерахування коштів Пенсійному фонду здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Разом з тим, у нашому позові, сторонами є саме управління Пенсійного фонду України та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, які згідно Порядку відшкодування витрат мають проводити звірку витрат по особовим справам потерпілим. При цьому, фактично мова йде про стягнення коштів з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на користь управління Пенсійного фонду України.
Однак, виконання такого рішення є неможливим, оскільки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не є розпорядником коштів.
Варто зазначити і про компетенцію адміністративного суду щодо розгляду справ.
Так, відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Стаття 12 Закону України “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
Стаття 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, встановлює право звернення до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, в тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечити захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Положення частини четвертої статті 8 КАС України забороняють відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Пунктом 2 частини другої статті 162 КАС України передбачено, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином, позивач (у даному випадку орган пенсійного фонду) може звертатись з вимогою про зобов’язання вчинити певні дії.
Однак слід зазначити, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права (зобов’язати включити в акт щомісячної звірки суми) суд вважає частково таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат, оскільки Порядок відшкодування витрат, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, так як встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
З урахуванням вищенаведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про включення до актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнення даної суми в розмірі 155650,89 гривень.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна
31.08.2011