30.11.2011

Справа № 2- 2260

                                                2011 рік

  З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі:  головуючого судді  Гнатик Г.Є.

при секретарі Філобок К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

                                                                                   в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2011 року  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору, оформленого розписками від 18.08.2008 року і від 26.08.2008 року, стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 40000,00  грн. та трьох відсотків річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 3578,48 грн.

У позові вказав, що 18.08.2008 року між ним- ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг, оформлений у вигляді розписок від 18 серпня 2011 року та 26 серпня 2008 року. Даними розписками встановлений відповідний перелік послуг, який відповідач зобов’язувався виконати за плату, а саме: оформлення документації по розподілу нерухомого майна; виділення в окреме домоволодіння будівлі, що знаходиться за адресою:                 АДРЕСА_2; привласнення даній будівлі окремої адреси та отримання свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно. Зустрічним обов’язком ОСОБА_1 була передбачена плата за надані послуги, який ним виконано в момент укладення цієї угоди-  грошові кошти у сумі 10000,00 грн. передані за розпискою від 18.08.2008 року, 30000,00 грн. - за розпискою від 26.08.2008 року.

Відповідач своїх зобов’язань за договором про надання послуг не виконав, в добровільному порядку грошові кошти не повернув.

Позивач, вважаючи зобов’язання відповідача, за змістом розписок від 18.08.2008 року, від 26.08.2008 року, виконаними з істотним порушенням їх договірних умов, просить розірвати договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2 на його користь  в якості правових наслідків розірвання договірних зобов’язань, 40000,00 грн. –безпідставно набуті грошові кошти та 3578,48 грн. –три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 536, 629, 625, 651, 901, 902, 1212, 1214 ЦК України.

У процесі перебування вказаної цивільної справи у суді, позивач  уточнивши позов, зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 38328,66 грн., 3586,11 грн. –три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами.

У судове засідання позивач не з»явився.

Представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_3 просить розглянути позов у відсутності сторони позивача, про що надав  суду письмову заяву. Позовні вимоги підтримав, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності позивача і його представника.

Відповідач, будучи неодноразово повідомленим про час і місце слухання справи, до суду не з»явився, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.. 74 ЦПК України, судова повістка  фізичним особам, які не мають статусу підприємців направляється за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь  у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається з довідки ОАБ  від 10.10.2011 року, ОСОБА_2 знята з реєстрації за останнім місцем реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 9  ст. 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання ( перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі.

Через оголошення у пресі, відповідач ОСОБА_2 викликалася до суду  у судове засідання, призначене на  30.11.2011 року.

Крім того, судом неодноразово направлялися повістки з викликом до суду  ОСОБА_2  за місцезнаходженням її  нерухомого майна- АДРЕСА_3, квартира зареєстрована на праві власності  за ОСОБА_2

Відповідачка у судове засідання не з»явилася, тому, суд  вважає за можливе розглянути справу  у відсутності відповідача по наявних у справі документах, шляхом постановлення заочного рішення.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб,  які  беруть участь  у  справі,  чи  в  разі  якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть  участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважаэ позов підлягаючим задоволенню у зв»язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2008 року та 26 серпня 2008 року ОСОБА_2 видала на ім.»я ОСОБА_1 розписки, за змістом яких вона зобов’язалася виконати за плату певний перелік послуг, а саме: оформити документацію по розподілу нерухомого майна; виділити в окреме домоволодіння будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; привласнити даній будівлі окрему адресу та отримати свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.

Судом встановлено, що цими розписками також посвідчується факт передачі від позивача  відповідачці  ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 40000,00 грн. в якості плати за вчинення необхідних дій.

Згідно зі статтею 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до вимог статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Положеннями статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з приписів чинного цивільного законодавства України, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін, які склалися за змістом представлених ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_1 розписок від 18.08.2011 року, від 26.08.2008 року, носять ознаки правочину про надання послуг, врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у виконання своїх зобов’язань за договором звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 про визнання права власності, виділення частки в ціле домоволодіння.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 2-6239/08 від 01.10.2008 року, задоволено в повному обсязі позов ОСОБА_1 до Бердянської міськради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності у домоволодінні по АДРЕСА_2, визнання права власності, виділення частки в ціле домоволодіння.

Згодом, впродовж 2008-2011 років ОСОБА_2 не було вчинено жодних дій на виконання покладених на неї обов’язків за договором про надання послуг, оформлених розписками від 18.08.2011 року, від 26.08.2008 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 направлено листа від 28.09.2011 року з вимогою про виконання умов договору або повернення отриманих грошових коштів.

На теперішній час відповіді від ОСОБА_2 так і не отримано, а її зобов’язання –не виконані.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

За статтею 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Вимогами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Кодексу).

У відповідності зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним являється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Суд дійшов висновку про те, що бездіяльністю відповідача стосовно виконання своїх зобов’язань по договору про надання послуг, оформлених розписками від 18.08.2011 року та 26.08.2008 року, позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що фактичне невиконання відповідачем умов оспорюваного договору є істотним порушенням його умов, внаслідок чого настають правові наслідки у вигляді розірвання договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими, доведеними і  підлягаючими  задоволенню.

Отже, оскільки договір про надання послуг, оформлений розписками від 18.08.2011 року, 26.08.2008 року, розірваний, то правова підстава утримання відповідачем грошових коштів, належних позивачу, на даний момент відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави вказаної статті цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 38328,66 грн.,  суд вважає також підлягаючими задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення трьох відсотки річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 3578,48 грн.,  суд вважає, що такі позовні вимоги не знаходить правових підстав для їх задоволення.

Позовні вимоги позивача у частині стягнення з  відповідача сплачених судових витрат, відповідно до ст.. 88 ЦПК України, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.  207, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 627,  638, 639, 901, 902, 1212 ЦК України, ст..ст. 3, 10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, задовольнити частково.

Розірвати договір, оформлений розписками від 18.08.2008 року,  26.08.2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у зв’язку з істотним порушенням умов договору.

Стягнути з ОСОБА_2, 1974 року народження ( паспорт НОМЕР_1, виданий Хортиць ким РО ГУМВС України в Запорізькій області  11.03.2004 року, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1,  який проживає за адресою: АДРЕСА_4    безпідставно набуті грошові кошти в сумі 38328,66 грн. (тридцять вісім тисяч триста двадцять вісім гривень, 66 коп.), судові витрати у вигляді  судового збору у сумі 383,29 грн. (триста вісімдесят три гривні, 29 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (сто двадцять гривень, 00 коп.),  витрат за подачу до газети оголошення про виклик відповідача в сумі 160,00 грн. (сто шістдесят гривень, 00 коп.), а всього –38991,95 грн. (тридцять вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто одна гривня, 95 коп.).

Інші позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів   через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя:                                                                                 Г.Є.Гнатик