ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 161/8-06/16 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Яценко О.В. –головуючого (доповідач у справі) |
Хандуріна М.І. |
Панової І.Ю. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. |
у справі за позовом до про | №161/8-06 господарського суду Київської області Відкритого акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Шелтон” 2.Товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, с. Денихівка Тетіївського району визнання недійсним договору оренди |
в судовому засіданні взяли участь представники сторін від ТОВ “Шелтон” від ТОВ “Цукровий завод ім. Т. Шевченка | Денісова О.Ю. дов.№29 від 11.07.2006р. Гурєєва С.М. дов.б/н від 14.06.2006р. |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2006р. (суддя Чорна Л.В.) заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка здійснювати володіння і користування на підставі договору оренди №24/05/01 від 04.06.2001р. об’єктами цілісного майнового комплексу цукрового заводу, розташованого за адресою : Київська область, Тетіївський район, с. Денихівка, вул. Леніна,2, заборонено другому відповідачу вчиняти будь-які дії, які перешкоджають відкритому акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів володіти, користуватися в розпоряджатися належним йому на праві власності вказаним майном.
Не погоджуючись з цією ухвалою товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка подало апеляційну скаргу в якій просило ухвалу господарського суду Київської області від 26.06.2006р.у справі №161/8-06 скасувати.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. у справі №161/8-06 (судді Зеленіна Н.І.; Агрикова О.В.; Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка на ухвалу господарського суду Київської області від 26.06.2006р.у справі №161/8-06 про забезпечення позову задоволено повністю. Ухвалу господарського суду Київської області від 26.06.2006р.у справі №161/8-06 скасовано повністю. Заяву без номеру від 20.06.2006р. про забезпечення позову Відкритого акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів залишено без задоволення.
Не погоджуючись з цією постановою Відкритого акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судом попередньої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтон" та товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" про визнання недійсним договору оренди № 24/05/01 від 04.06.2001 р. виробничих приміщень, обладнання і товарно-матеріальних цінностей.
Апеляційним судом досліджено, що відкрите акціонерне товариство "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" звернулося до господарського суду Київської області із заявою без номеру від 20.06.2006 року, в якій просило вжити заходів до забезпечення позову ВАТ "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" до вирішення судом спору по суті у вигляді встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" здійснювати володіння і користування на підставі договору оренди №24/05/01 від 04.06.2001р. об'єктами цілісного майнового комплексу цукрового заводу, розташованого за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Денихівка, вул. Леніна, 2, та заборонити товариству з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ВАТ "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому на праві власності вказаним майном. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що спір про власність на майновий комплекс Денихівського цукрового заводу в судовому порядку вирішений на користь позивача, а також те, що існує реальна передумова до знищення, пошкодження, привласнення або розтрати третім особам належного йому майна і реальна загроза спричиненню прямих збитків.
Апеляційний суд зазначив, що розглянувши заяву про забезпечення позову ВАТ "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка", господарським судом Київської області винесено ухвалу від 26.06.2006 р., якою заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Цукровий завод імені Тараса Шевченка" здійснювати володіння і користування на підставі договору оренди № 24/05/01 від 04.06.2001 р. об'єктами цілісного майнового комплексу цукрового заводу, розташованого за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Денихівка, вул. Леніна, 2, та заборонено товариству з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка вчиняти будь-які дії, які перешкоджають відкритому акціонерному товариству "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому на праві власності вказаним майном.
Суд попередньої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку є достатньо обґрунтоване припущення, що можуть виникнути ускладнення під час виконання рішення суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, ВАТ "Цукровий завод ім. Т. Г. Шевченка" повинно було довести наявність тих обставин, на підставі яких він пропонував вжити заходів до забезпечення позову.
Висновок суду попередньої інстанції, що всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Апеляційний суд правомірно врахував, що забороняючи ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" користуватися майном цукрового заводу, місцевий господарський суд вирішив питання, які стосуються внутрішньої виробничо-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Цукровий завод ім. Т. Шевченка та не пов'язані з розглядом справи за заявленим позивачем позовом та виконанням можливого рішення суду.
Відповідно до Статуту ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" основним із видів господарської діяльності відповідача 2 є якісне виробництво цукру та переробка сировини з метою отримання цукру, а також реалізація отриманої продукції на ринку цукру.
Без користування майном цілісного майнового комплексу цукрового заводу господарська діяльність ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" неможлива.
Заборона господарського суду на користування майном суперечить нормам чинного законодавства, а саме: статті 6 ГК України та статті 42 Конституції України, де передбачається право суб'єктів господарювання на вільне здійснення підприємницької та господарської діяльності.
Апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу, що приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Помилковими слід визнати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.
Суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" на праві оренди користується майном цукрового заводу з червня 2001 року по сьогоднішній день. За весь цей час ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" значно збільшено вартість зазначеного майна внаслідок здійснених за власні кошти поліпшень. Отже, користування ТОВ "Цукровий завод ім. Т. Шевченка" майном цілісного майнового комплексу цукрового заводу в жодному разі не призведе до знищення майна або зменшення його цінності.
Отже, висновок апеляційного господарського суду, що підстави для вжиття заходів до забезпечення позову відсутні, а заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, є вірним.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Цукровий завод ім. Т. Шевченка, м. Обухів на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. у справі №161/8-06 залишити без задоволення.
2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. у справі №161/8-06 залишити без змін.
Головуючий О.В. Яценко
Судді М.І. Хандурін
І.Ю. Панова