ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 23-3/189-04-7317 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Українсько-американського спільного підприємства “Трейс” |
на постанову Одеського апеляційного | господарського суду |
від | 20.04. 2006 |
за позовом | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
до | Українсько-американського спільного підприємства “Трейс” |
про | стягнення 32994,40 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: 1) Попова Н.О. за дов. від 12.01.06 № 9;
2) Боровський І.В. за дов від 02.10.06 № 44;
від відповідача: Чеботаренко О.В. за дов. від 03.10.06
Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” у вересні 2004 року заявлений позов про стягнення з Українсько-американського спільного підприємства “Трейс” 32994,40 грн. податку на додану вартість за ставкою 20% за виконані роботи з навантаження, транспортно-експедиторського обслуговування та зберігання вантажів згідно договору №50 від 01.06.1999. Позивач посилався на підставність врахування у складі ціни робіт та послуг податку на додану вартість за ставкою 20%, оскільки роботи, послуги надані портом, використовувались і споживались на митній території України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29 листопада 2004р., ухваленим суддею Гладишевою Т.Я., в задоволенні позовних вимог відмовлено. Господарський суд, з урахуванням приписів підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, дійшов висновку про безпідставність застосування позивачем у розрахунках з відповідачем ставки податку на додану вартість у розмірі 20%.
Одеський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Журавльова О.О., та суддів Тофан В.М., Михайлова М.В. постановою від 04 травня 2005 року перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” залишив без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2004 у складі колегії суддів Добролюбової Т.В. –головуючого, Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. ухвалені попередні судові акти скасовані, справа скерована на новий розгляд. В постанові зазначено, що суди обох інстанцій при прийнятті рішень не оцінили умови договору №50 від 01.06.1999. Також суди не врахували, що порт і СП “Трейс” є резидентами України. Окрім того, судові інстанції не розмежували надані послуги, і по кожній з них не визначили ким і де надана і спожита послуга, а не сам вантаж.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006, ухваленим суддею Владимиренко С.В., позов задоволено частково. Суд визнав правомірними вимоги про стягнення 32994 грн. 11 коп., в решті позову відмовлено через помилковість нарахування. Судове рішення вмотивовано тим, що відмова відповідача сплачувати податок на додану вартість за ставкою 20% протирічить приписам статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Крім того, судом встановлено, що місцем надання позивачем робіт та послуг є митна територія України, а тому останнім правомірно нарахована сума ПДВ за ставкою 20%, як то передбачено пунктом 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. –головуючий, Андрєєвої Е.І., Колоколової С.І. рішення у справі залишено без змін з тих же підстав.
Українсько-американське спільне підприємство “Трейс” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування касаційної скарги заявник наголошує, що споживачем та користувачем робіт і послуг, наданих портом, є компанія –нерезидент “Ferronickel Traiding Limited” (Сент-Вінсент і Гренадини), яка використовувала ці послуги за межами митної території України, а відтак, на думку скаржника, суди помилково не застосували приписи підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про те, що він є експедитором ТОВ “Побужський феронікелевий комбінат”. Суд при цьому не врахував приписи статті 930 Цивільного кодексу України, які передбачають обов’язковість письмової форми щодо договорів транспортного експедитування, а в матеріалах справи такий договір відсутній. Крім того, суд, зробивши посилання на обов’язковість застосування офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати “Інкотермс 2000”, не врахував, рекомендаційний характер цих правил і тому сторони договору мають право змінювати їх умови.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів законодавства, відзначає наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02.01.1995 між компанією “MALF ENTERPRIES INC.” та відповідачем укладено договір № 0195/01, за умовами якого замовник доручає, а експедитор зобов’язується здійснювати транспортно-експедиційну діяльність, діяльність з обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, що слідують через Українські порти Чорноморського басейну на території України та Країн СНД в межах комплексних планів, програм та цілей Замовника.
Вже 01.06.99 між портом та СП „Трейс" був укладений договір № 50, відповідно до умов якого порт приймає на себе зобов’язання по вивантаженню з автомашин, залізничних вагонів, суден, прийняттю на зберігання та навантаженню на судна, залізничні вагони, автомашини, а також здійсненню документального оформлення експортно-імпортних вантажів.
За виконані послуги та роботи порт виставив відповідачу для здійснення оплати наданих послуг платіжні вимоги-доручення з зазначенням в них ПДВ за ставкою 20%. Зокрема доручення № 3 /10549 від 14.05.2004р. на суму 102050,92 грн., у т.ч. 17008,49 грн. ПДВ фактично сплачено позивачем вартість робіт на суму 85042,43 грн. Доручення № 3/14091 від 30.06.2004р. на суму 95913,79 грн., з яких 15985,62 грн. ПДВ сплачено позивачем у сумі 79928,17 грн., без ПДВ.
Спільне підприємство за виконані позивачем роботи та послуги, обумовлені договором, не сплатив порту ПДВ на загальну суму 32994 грн. 11 коп., посилаючись на неправомірне нарахування цього податку за ставкою 20%.
Згідно приписів підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час проведення розрахунків між сторонами) за нульовою ставкою обчислюються операції з продажу робіт, послуг призначених для використання та споживання за межами митної території України.
Відповідно до приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів, послуг на митній території України. Територія ДП “Іллічівський морський торговельний порт”, як встановлено попередніми судами з посиланням на статті 5 – 6 Митного кодексу України, є митною територією України.
У відповідності з пунктом 6.1 статті 6 цього Закону операції платників податку з продажу робіт і послуг на митній території України оподатковуються за ставкою 20% від бази оподаткування, визначеного ст.4 цього закону і додаються продавцем послуги до ціни товарів, робіт, послуг (тому є правомірним нарахування портом ПДВ на вартість зазначених робіт та послуг за ставкою 20 %).
Оскільки суди встановили факт надання портом робіт та послуг, за заявкою СП “Трейс”, на митній території України за умовами договору № 50 від 01.06.99, нарахування портом ПДВ за ставкою 20 % визнається правомірним.
Крім того, судами правильно зазначено, що у вантажно-митних деклараціях, дорученнях, вказані умови постачання експортного вантажу “FОВ Іллічівськ". Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати „Інкотермс 2000" обов'язковість застосування яких передбачена Указом Президента України № 505/95 від 01.07.1995р. умова “FOB” передбачає обов’язок продавця нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови Одеського апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 у справі № 23-3/189-04-7317 залишити без змін.
Касаційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства “Трейс” залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич