Справа №2-924/11

Категорія  36

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2011 року                                                                                                       м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді          Полонця С.М.

    за участю секретаря с/з          Зінчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

        Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять суд визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 від 10.02.2010р. №212, на підставі якого спадкоємцем призначена ОСОБА_4, обґрунтовуючи свій позов тим, що на волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, оскільки він за життя обіцяв залишити все майно своїм дітям. Заповів складено батьком незадовго до його смерті, коли заповідач був тяжко хворим на онкологічне захворювання та фактично не віддавав звіт своїм діям.

В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги, з підстав, зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є дружиною позивача ОСОБА_2 Заповідач був неадекватний, не міг говорити та вставати з ліжка, з грудня 2009 року не виходив на вулицю, перебував у важкому фізичному та психічному стані. Інколи не впізнавав людей, наркотичні засоби не призначалися заповідачу. За життя хотів залишити спадщину синам, після його смерті позивачі його хоронили.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є цивільною дружиною ОСОБА_3 24.01.2010р. на день народження заповідача, останній був у тяжкому стані, людей впізнавав та не приймав наркотичні засоби.

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні пояснив, що перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_2 та інколи спілкувався з заповідачем, який до 2010р. скаржився на своє здоров’я. На початку 2010 року заповідач рідко виходив з квартири, проживав сам, про заповіт не казав. Відповідач відвідувала заповідача.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що підтримує дружні стосунки з відповідачем та її померлим чоловіком за життя, який склав на дружину заповіт, приходив у гості до них. Перед смертю заповідач при спілкуванні реагував адекватно, за тиждень до смерті впізнавав людей, про синів не розповідав, бажав щоб майно успадкувала його дружина.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що знає багато років заповідача, який у нього інколи підробляв та спілкувався з ним періодично до 2009 року. Останній раз спілкування з заповідачем відбулося в листопаді 2009 року, який повідомив, що хворіє нирками, про синів не розповідав та не скаржився на них, розповідав про бажання залишити спадщину дружині.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що знає померлого, як чоловіка відповідача. Незадовго до своєї смерті чоловік відповідача склав на її ім’я заповіт. Останній раз бачила померлого у грудні 2009 року, коли він хворів та не втратив розсудок.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою померлого багато років. Знає відповідача, як його дружину. Останній раз бачила заповідача за два тижні до його смерті, при цьому його психологічний стан був нормальний. До смерті заповідача його доглядала дружина. Про свою хворобу заповідач не любив розповідати.

В судовому засіданні допитана в якості свідка приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13 пояснила, що вона працює на вказаній посаді 16 років. 10.02.2010р. відповідач прийшла до неї з паспортом заповідача та повідомила, що він бажає скласти заповіт на дому. Заповідач, побачивши нотаріуса, піднявся та повідомив, що бажає скласти заповіт. Сумнівів щодо дієздатності ОСОБА_5 не було, на його бажання заповіт був складений нотаріусом та заповідач його підписав. Під час спілкування з заповідачем, відповідач не була присутня. Заповідач повідомив, що у нього є діти, які матеріально забезпечені. Заповіт був власноручно підписаний заповідачем та прочитаний вголос.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.03.2010р. помер ОСОБА_5, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 15.03.2010р. в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №610.

10.02.2010р. ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за №212, згідно якого все своє майно він заповів своїй дружині ОСОБА_4. Приватним нотаріусом було встановлено особу заповідача, перевірено його дієздатність. Заповіт записаний нотаріусом зі слів заповідача та власноручно підписаний ним у присутності нотаріуса.

Після смерті заповідача у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися діти ОСОБА_5 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також дружина заповідача – ОСОБА_4

Частиною 3 ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно ст. 1257 ЦК України, заповіт може бути визнано недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вбачається з акту посмертної судової психолого-психіатричної експертизи №793 від 26.07.2011р., проведеної відповідно до ухвали суду, будь-яких об»єктивних даних про те, що ОСОБА_5 вживав препарати, що впливали на його психіку в матеріалах справи, медичній документації, не виявлено, останній не перебував на обліку у лікаря-психіатра. ОСОБА_5 під час складення заповіту 10.02.2010р. не перебував у тимчасовому хворобливому стані психічної діяльності, не страждав на стійкий хронічний психічний розлад, у нього не виявлялися ознаки астенічного стану соматогенно обумовленого (рак легені), за своїм психічним станом на зазначений момент часу усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати. За своїм станом психічного здоров’я ОСОБА_5 на момент складення заповіту 10.02.2010р. міг правильно сприймати події, які відбувалися та міг на них адекватно реагувати. Вказані обставини також підтверджуються показами свідка - приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_13, допитаного в судовому засіданні.

Таким чином, волевиявлення заповідача ОСОБА_5 було вільним і відповідало його волі та направлено на укладання заповіту саме на користь дружини ОСОБА_4

Позивачами відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, не доведено наявність будь-якого психічного або фізичного впливу з боку спадкоємця ОСОБА_4, чи іншої особи на заповідача ОСОБА_5 по вчиненню правочину, тобто заповіту від 10.02.2010р. Крім того, позивачі в обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що тяжкий стан здоров’я заповідача ОСОБА_5 позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій. Посилання позивачів на вказані обставини вимагають застосування положень ст.225 ЦК України, хоча позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним з цих підстав позивачами заявлено не було.

Враховуючи вищекладене, суд відмовляє у задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю.

         Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1247, 1257 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: