14.11.2011

                                                               справа № 2-2807/11

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Щербакова С.О.,

при секретарі     –Стрекоченковій І.Л.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме у квартирі АДРЕСА_1, зобов’язати Нахімовський РВ УМВС України в м. Севастополі  зняти ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло вищевказана квартира належить позивачу, де також з його згоди у 2005 році була зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу, відповідачка з малолітньою дитиною не мешкає у спірній квартирі понад шести років, оскільки мешкає за іншою адресою, однак у добровільну порядку не знялася з реєстраційного обліку за спірною адресою.   

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

У судове засідання відповідач, не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила, заперечень на позов не надала.

Згідно з ч.4 ст.169 та ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача або особи, яка діє в його інтересах, яка належним чином повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, суд, з'ясувавши думку позивача, який не заперечував проти прийняття заочного рішення у справі, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі за наявних в ньому доказів про правовідносини сторін.

Заслухавши думку позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням майна міста Севастополя від 16 лютого 1999 року, позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1, яка згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі зареєстрована в КП «БТІ і ДРОНМ»СМР.

З довідки КП «РЕП №11»про склад сім`ї №622 від 06.09.2011 року вбачається, що у вищевказаній квартирі дійсно разом з позивачем зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка є матір`ю позивача вказувала, що вона все своє життя мешкає у зазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги, а відповідачка ОСОБА_2 ніколи не мешкала у вказаній квартирі і не залишала в ній особистих речей.   

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказував, що є сусідом з 1999 року, який зазначив, що у квартирі АДРЕСА_1 крім  ОСОБА_4 більш ніхто не мешкає, особистих речей відповідача він не бачив.       

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.  

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що відповідач не мешкає у спірній квартирі, однак залишається там зареєстрованою зі своєю малолітньою дитиною, суд робить висновок про наявність порушення права позивача на право користування та розпорядження своєю власністю, та вважає що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_2 та всіх залежних від неї осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, у тому числі, на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування жилим приміщенням.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача, оскільки  вона є передчасною та позивачем не надано доказів того, що Нахімовський РВ УМВС України в м. Севастополі відмовляється від зняття з реєстрації вказаних осіб.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 205, 209, 213, 215, 224-226, 317, 383, 391 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю: квартирою АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_2 та сіх залежних від неї осіб з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У задоволені позову до Нахімовського районного відділу УМВС України в м. Севастополі –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                  /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                          С.О. Щербаков