ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2006 р. | № 3/127 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників: |
позивача не з’явився |
відповідача 1. Харченко С.Л. дов. № 155/11-339 від 10.10.2006 відповідача 2. Руденко В.Б. дов. № 418-08 від 07.08.2006 третьої особи не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційну скаргу | Кредитної спілки “Турбота” Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 |
у справі господарського суду | № 3/127 міста Києва |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Український продукт” |
до відповідачів третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів | 1. Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” 2. Кредитна спілка “Турбота” Головне управління комунальної власності м. Києва |
про | визнання договору оренди недійсним |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Український продукт” (далі –ТОВ “Український продукт”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (далі –КП “Київжитлоспецексплуатація”), кредитної спілки “Турбота” (далі –КС “Турбота”) про визнання недійсним договору № 10/1967 від 01.02.2006 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва та усунення перешкод у користуванні нежилими приміщеннями. В обґрунтування вимог ТОВ “Український продукт” послалось на те, що на підставі договору оренди № 10/1592 від 12.05.2005 позивач отримав у користування нежитлові приміщення, розташовані по вул. Михайлівська, 14 літера А у місті Києві, загальною площею 100,3 кв.м. 19.07.2005 між позивачем та КП “Київжитлоспецексплуатація” на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/3388 (позиція 23 додатку 2) було укладено договір оренди № 10/1877 на той самий об’єкт оренди. 07.02.2006 на адресу позивача надійшов лист від заступника начальника головного управління комунальної власності м. Києва з вимогою про звільнення орендованого ним приміщення, в якому зазначено, що оскільки позивач листом від 08.11.2005 відмовився від договору оренди, позиція 23 додатку 2 рішення № 813/3388 Київради від 19.07.2005 втратила чинність, що є підставою для звільнення позивачем орендованих ним приміщень. При цьому позивач послався на ст.ст. 188, 206 ГК України, ст.ст. 98,207, 214,525, 654 ЦК Україн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2006 (суддя Хілінська В.В.) в позові відмовлено. Суд виходив з того, що пропозиція позивача щодо розірвання договору оренди та переоформлення його на КС “Турбота”, викладена ним в листі від 08.11.2005, була прийнята Київрадою шляхом прийняття нею рішення від 02.02.2006, згідно з яким позиція 23 додатку 2 рішення Київради від 19.07.2005 № 813/3388 втратила чинність, а рішення Київради щодо спірного приміщення є обов’язковими для КП “Київжитлоспецексплуатація”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 (колегія у складі суддів: Губенко Н.М., Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2006 скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано недійсним на майбутнє договір № 10/1967 оренди нерухомого майна (нежилих будівель споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Києва від 01.02.2006, укладений між КП “Київжитлоспецексплуатація” та КС “Турбота”. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та КП “Київжитлоспецексплуатація” договір оренди № 10/1877 від 19.07.2005 не припинив свою дію, відповідно об’єкт оренди за цим договором в період його дії не може бути об’єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, ніж цей договір оренди.
Не погоджуючись із прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, КП “Київжитлоспецексплуатація” звернулось з касаційною, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2006 залишити в силі. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права: ст.ст. 4, 13 Закону України “Про власність”, ст.ст. 2, 3, 10, 16, 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. КП “Київжитлоспецексплуатація” також вказало на те, що ТОВ “Український продукт” письмово заявило про відмову від займаного ним за договором № 10/1877 від 19.07.2005 приміщення. На підставі цього листа Київська міська рада визнала такою, що втратила чинність, позицію 23 додатка 2 рішення Київради № 813/3388 від 19.07.2005 стосовно ТОВ “Український продукт” та рішенням Київської міської Ради від 08.12.2005 № 567/3028 надано спірне приміщення в оренду КС “Турбота”, відповідно до якого із останнім укладено договір оренди № 10/1967.
Не погоджуючись із прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, КС “Турбота” також звернулась з касаційною, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2006 залишити в силі, посилаючись на те, що договір оренди № 10/1967 від 01.02.2006, який укладено на підставі рішення Київради від 08.12.2005 № 577/2028 (додаток 1 пункт 13), повністю відповідає вимогам закону.
В судове засідання 16.10.2006 представники ТОВ “Український продукт” та Головного управління комунальної власності міста Києва не з’явилися. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, вважає, що касаційні скарги КП “Київжитлоспецексплуатація” та КС “Турбота” підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.07.2005 між КП “Київжитлоспецексплуатація” та позивачем на підставі рішення Київради
№ 813/3388 від 19.07.2005 “Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок” був укладений договір № 10/1877 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, за умовами якого КП “Київжитлоспецексплуатація” як орендодавець передав, а позивач як орендар прийняв за актом приймання-передачі від 19.07.2005 нежиле приміщення загальною площею 100,30 кв. м за адресою: вул. Михайлівська, 14 літ. А строком з 19.07.2005 до 17.07.2006, тобто на один рік. Порядок внесення змін і доповнень до договору, а також розірвання та припинення договору оренди сторони визначили у розділі 9 цього договору. Відповідно до пункту 9.4 договору одностороння відмова від нього не допускається, а згідно з пунктами 9.6 та 9.7 договір може бути розірвано за погодженням сторін, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що лист позивача від 08.11.2005 не можна вважати як пропозицію розірвати договір оренди № 10/1877, оскільки він був направлений Головному управлінню комунальної власності м. Києва, в той час як орендодавцем за договором є КП “Київжитлоспецексплуатація”, крім того, на вказаний лист позивача ані від Головного управління комунальної власності міста Києва, ані від КП “Київжитлоспецексплуатація” відповіді не направлялись.
З таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з статтею 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається; договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договір оренди № 10/1877 від 19.07.2005 припинив свою дію, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Прийняття Київрадою пункту 13 додатку № 1 рішення від 08.12.2005 № 547/3028 “Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок” щодо надання в оренду КС “Турбота” спірного приміщення після отримання від позивача листа від 08.11.2005 свідчить про надання згоди на розірвання договору оренди № 10/1877 від 19.07.2005.
Рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права. Відтак постанова суду апеляційної інстанції є такою, що підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції –залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” задовольнити.
Касаційну скаргу Кредитної спілки “Турбота” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2006 у справі № 3/127 залишити в силі.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан