2-3003/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року                               Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                              Гирич С.В.

при секретарі судових засідань                    Мединській Л.С.

з участю представника позивача                    ОСОБА_2

представника відповідача                              ОСОБА_3.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта» про поновлення на роботі, визнання недійсним наказу про зменшення заробітної плати, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, суд –

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про поновлення на посаді заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта», визнання недійсним наказу про зменшення заробітної плати з березня 2011р., стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 11.02.2008р. він працював на посаді заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта»та наказом №2-к від 25.03.2011р. був звільнений із займаної посади у зв’язку із прогулом 10.03.2011р. і 11.03.2011р. без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що його було звільнено незаконно, а наведені в наказі обставини не відповідають дійсності з наступних підстав.

Зазначив, що у вказані дні 10.03.2011р. і 11.03.2011р. він був присутній на роботі, і з робочого місця відлучався лише виключно по виробничих питаннях. 25.03.2011р. його викликав до себе ОСОБА_3., який представився новим директором ТзОВ та запропонував йому написати пояснення з приводу причин відсутності у зазначені дні на робочому місці. Однак через те, що він був прийнятий на роботу іншим директором ОСОБА_5, і на той час не визнавав правомірність зайняття посади директора ОСОБА_3, тому відмовився надати письмові пояснення. Крім цього, наказом від 03.03.2011р. №8-КО «Про надання відпустки ОСОБА_5»він був призначений виконуючим обов’язки директора на період з 03 березня по 8 травня 2011р., і йому не було відомо про інші накази щодо нього чи іншого директора підприємства. Також вважає, що наведені підстави його звільнення табель робочого часу та акт про його відмову у дачі пояснень щодо відсутності на роботі 10.03.2011р. і 11.03.2011р. жодним чином не засвідчують його відсутність на роботі більше трьох годин, а тому просить його поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення і по час винесення рішення суду.

Крім цього, в процесі розгляду справи йому стало відомо, що новим директором ТзОВ «Рожнятівнафта»було скорочено йому заробітну плату в березні 2011р., і виплата за березень 2011р. в розмірі 8022,40 грн. включає в себе, як заробітну плату, так і компенсацію за невикористані відпустки. Вважає, таке рішення відповідача про зменшення розміру заробітної плати не законним, і таким що підлягає скасуванню. А тому вважає, що розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен розраховуватися з врахуванням того, що середньомісячний заробіток становить не менше заробітку за лютий 2011р. –7889,83 грн., оскільки за березень 2011р. роботодавець незаконно зменшив розмір заробітної плати.

Вказав, що внаслідок незаконного звільнення діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягала в тому, що відповідачем було позбавлено гарантованого йому права на працю Конституцією України та можливості заробляти собі на прожиття. Внаслідок незаконного звільнення він відчув сильні моральні переживання, втратив душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому стані. Крім цього у нього виникає внутрішнє побоювання того, що внаслідок звільнення його за прогул, потенційні роботодавці можуть відмовлятися від укладення із ним трудового договору. Вважає, що зазначені переживання можуть позначитися на його стані здоров’я, завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 18000 грн., а тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні 05.09.2011 року позивач позовні вимоги підтримав у повному об’ємі, дав пояснення аналогічні вище наведеним, уточнив, що станом на березень 2011р. на вказаній посаді заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта»він працював за сумісництвом, основним його місцем роботи є посада директора в ТзОВ «Спецгеологія», де йому встановлений режим роботи з 09.00 год. до 18.00 год. Крім цього вказав, що в березні 2011р. він виконував обов’язки голови ТзОВ «Рожнятівнафта»у зв’язку із відсутністю голови ОСОБА_6 При цьому йому було відомо про те, що рішенням зборів ТзОВ «Рожнятівнафта»від 26.06.2008р. новим директором ТзОВ було призначено ОСОБА_3, однак у зв’язку із тим, що він не погоджувався з даним рішенням та оспорював його в судовому порядку, тому легітимність повноважень нового директора не визнавав та відмовлявся виконувати його розпорядження. 10.03.2011р. та 11.03.2011р. він їздив в м. Івано-Франківськ по виробничих питаннях ТзОВ «Рожнятівнафта», а тому вважає, що його звільнення є незаконним. В останнє судове засідання позивач не з’явився, забезпечив участь його представника, а тому суд завершує розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, пояснив, що посилання позивача на ту обставину, що ОСОБА_3 25.03.2011р. безпідставно представився директором ТзОВ «Рожнятівнафта»та вимагав дати пояснення з приводу відсутності на робочому місці 10.03.2011р. та 11.03.2011р., є безпідставними з таких причин. Рішенням зборів ТзОВ «Рожнятівнафта»від 26.06.2008р. та наказу №1-а від 26.06.2008р. директором ТзОВ «Рожнятівнафта»було призначено ОСОБА_3 Не погоджуючись із даним рішенням зборів, бувший директор ОСОБА_6 та заступник директора ОСОБА_4 оскаржували його в різні судові інстанції. З цього приводу є рішення господарських судів, які підтверджені постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2010р. якою було остаточно визнано чинним рішення загальних зборів товариства про призначення директором ОСОБА_3 По результаті розгляду усіх судових справ, по підприємству був продубльований наказ про призначення на посаду директора ТзОВ ОСОБА_3 №1 від 09.03.2011р.

У зв’язку із призначенням нового директора, позивач, який відмовлявся визнавати легітимність його призначення, протягом 10-11.03.2011р. не вийшов на роботу, відмовляючись йому підпорядковуватись, і жодних виробничих питань не вирішував в м. Івано-Франківськ. Крім цього, в телефонній розмові 10.03.2011р. позивач повідомив керівника, що перебуває на виробничій площадці товариства в с. Слобода Небилівська Рожнятівського району, однак після виїзду на місце та після опитування працівників площадки, було встановлено відсутність позивача на робочому місці протягом 10-11.03.2011р. Крім цього, водій ОСОБА_7 повідомив, що 10.03.2011р. він виїздив із позивачем в м. Івано-Франківськ по його особистих питаннях, хоча позивач по виробничих питаннях туди не відряджався. Крім цього, на вимогу директора він відмовився надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці, а тому його було правомірно звільнено з роботи у зв’язку із прогулом без поважних причин. Крім цього вважає, що з позивачем було належним чином проведено розрахунок при звільненні, оскільки нараховані кошти зберігалися в касі підприємства до моменту явки позивача та отримання їх. В частині стягнення моральної шкоди вважає вимоги безпідставними, оскільки в результаті правомірного звільнення жодним чином діями відповідача не могло бути заподіяно моральної шкоди позивачу, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також вважає необґрунтованими позовні вимоги про незаконне зменшення заробітної плати позивачу в березні 2011р., оскільки у відповідача таких даних немає, а позивачем жодних доказів того, що таке зменшення проводилося не представлено.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд відмовляє у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

У відповідності до вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з наказу №4-к від 11.02.2008р. (а.с.4), позивач ОСОБА_4 з 12.08.2008р. працював за сумісництвом на посаді заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта». Згідно наказу №1 від 26.12.2008р. (а.с.89) та копії трудової книжки (а.с.90-91) основним місцем праці позивача була посада директора ТзОВ «Спецгеологія».

Згідно наказу №2-к від 25.03.2011р. (а.с.5) позивача ОСОБА_4 було звільнено з посади заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта»з 25.03.2011р. у зв’язку із прогулом 10.03.2011р. і 11.03.2011р. без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. визначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, за основним місцем праці йому був встановлений робочий графік з 09.00 год. до 18.00 год., однак на прохання попереднього директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_5 він працював за сумісництвом заступником директора товариства, з початком робочого дня з 9 год. При цьому основне місце праці знаходиться у м. Івано-Франківську, а місце праці, де він працював за сумісництвом у смт. Рожнятів, Івано-Франківської області.   

Як вбачається із табелю обліку робочого часу за березень 2011р. (а.с.115), позивачу ОСОБА_4 був встановлений восьмигодинний робочий день.  

Крім цього в судовому засіданні встановлено, 26.06.2008р. рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Рожнятівнафта»було звільнено з посади попереднього директора товариства та призначено директором ОСОБА_3

Позивач в судовому засіданні пояснив, що не погоджуючись із даним рішенням загальних зборів, він та ОСОБА_6 оспорювали його у різних судових інстанціях, у зв’язку із чим відмовлявся йому підпорядковуватися.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010р. (а.с.42-43), касаційну скаргу ОСОБА_9 задоволено, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2009р. змінено, скасувавши його в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання в цілому недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Рожнятівнафта»від 26.06.2008р. та відмовивши в цій частині позову. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010р. в відмовлено задоволенні позову ОСОБА_6 до державного реєстратора Рожнятівської районної державної адміністрації ОСОБА_10, третьої особи ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування змін, внесених в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином суд вважає, що станом на 10-11.03.2011р. позивач безпідставно відмовлявся виконувати розпорядження директора ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_3 та йому підпорядковуватися, оскільки такий був призначений рішенням загальних зборів товариства від 26.06.2008р., яке остаточно визнано законним постановою Вищого Господарського Суду України від 13.07.2010р.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача –ОСОБА_3, в телефонній розмові 10.03.2011р. позивач ОСОБА_4 повідомив його про те, що перебуває на виробничій площадці ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області. Однак, як вбачається з актів від 10.03.2011р. (а.с.37) та від 11.03.2011р. (а.с.47) протягом 10-11.03.2011р. ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці.

Допитані в судовому засіданні 20.07.2011р. свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12  підтвердили факт відсутності позивача у вказані дні на виробничій площадці ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області,            

Свідок ОСОБА_7, суду показав, що працює на посаді водія ТзОВ «Рожнятівнафта»та протягом 10-11.03.2011р. їздив із заступником директора ТзОВ ОСОБА_4 у його особистих питаннях у м. Івано-Франківськ, на виробничу площадку ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області з позивачем у ці дні вони не їздили.

В судовому засіданні позивач пояснив, що протягом 10-11.03.2011р. він їздив у виробничих питаннях  у відрядження у м. Івано-Франківськ, однак як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, ним як директором товариства такого доручення позивачу не давалося, ОСОБА_4 у виробничих питаннях у м. Івано-Франківськ не відряджався.

Згідно акту від 25.03.2011р. (а.с.38) вбачається, що позивач ОСОБА_4 відмовився надати пояснення про причини відсутності на робочому місці протягом робочого часу 10.03.2011р. та 11.03.2011р. Як пояснив в судовому засіданні позивач, він відмовився надати пояснення, оскільки не визнає легітимність повноважень директора ОСОБА_3

За таких обставин суд вважає, що позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці в ТзОВ «Рожнятівнафта»протягом робочого часу 10.03.2011р. та 11.03.2011р.,оскільки посвідчення на відрядження йому не оформлялося і   директором ТзОВ «Рожнятівнафта»ОСОБА_3  жодних доручень на відрядження у м.Івано-Франківськ не видавалося. Жодних доказів перебування на робочому місці та виконання службових обов’язків протягом 10-11 березня 2011р. суду не представлено.

Посилання представника позивача на відсутність у наказі про звільнення актів, якими зафіксовано відсутність позивача на робочому місці 10-11.03.2011 року, а також на показання свідка ОСОБА_13, яка нібито зафіксувала у табелі обліку робочого часу присутність позивача у ці дні на роботі не спростовує факт скоєння прогулу - відсутності позивача на робочому місці 10-11.03.2011р. понад 3 години без поважної причини, оскільки сам позивач не заперечує, що на пропозицію представника відповідача ОСОБА_3 не виконав його вказівки виїхати на виробничу площадку ТзОВ «Рожнятівнафта»в с. Слобода-Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області і в ці дні був у м. Івано-Франківський по виробничих питаннях, але де конкретно і  по яких питаннях пояснити не зміг. Свідок ОСОБА_13 підтвердила, що бачила позивача на робочому місці лише зранку 10 та 11.03.2011р.,але чи був він протягом всього робочого дня ствердити не змогла та пояснила, що у її обов’язки не входило перевіряти присутність працівників на роботі протягом всього робочого дня.

А тому суд вважає законним наказ №2-к від 25.03.2011р. про звільнення позивача ОСОБА_4 з посади заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта»з 25.03.2011р., і в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки судом визнано звільнення позивача внаслідок прогулу без поважних причин законним, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди  є безпідставними, і в їх задоволенні слід відмовити.

Також суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним наказу про зменшення заробітної плати з березня 2011р., оскільки позивачем не представлено жодних доказів про те, яким наказом по ТзОВ «Рожнятівнафта»в березні 2011р. змінювався розмір заробітної плати ОСОБА_4, у якому розмірі. Відповідач ці обставини заперечує, а згідно представленого штатного розпису працівників ТзОВ «Рожнятівнафта», розмір окладу позивача з 04.01.2011р. не змінювався та становив 4800грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 224-229 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.40 КЗпП України, суд –

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта» про поновлення на посаді заступника директора ТзОВ «Рожнятівнафта», визнання недійсним наказу про зменшення заробітної плати з березня 2011р., стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 000 грн., - відмовити за безпідставністю вимог.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені  ст.  294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Гирич С.В.