ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.12.2007 р.                                                                                                     № 4/121  

За позовомАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»

До Пенсійного фонду України

ПроВизнання протиправними та скасування рішень № 11035/09-10 від 06.07.07 та № 13189/09-10 від 16.08.07

                                                       Головуючий суддя Вовк П.В.

                                                       Судді Ковзель П.О., Кротюк О.В.

                                                       Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

Від позивача Баранов Ю.А.

Від відповідачаСябренко А.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.12.07 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.12.07.                          

                                                ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Пенсійного фонду України (ділі Відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень № 11035/09-10 від 06.07.07 та № 13189/09-10 від 16.08.07.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.07 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/121.

17.12.07 у судовому засіданні представник Позивача позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку Позивача рішення № 13189/09-10 від 16.08.07 є незаконним, оскільки прийнято з урахуванням рішення № 11035/09-10 про продовження строку розгляду скарги, яке прийнято з порушенням 20 денного строку встановленого для прийняття та надсилання скаржнику такого рішення та з підстав не передбачених ч. 2 п. 5.1 ст. 5 «Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого  постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-2 (далі Порядок).

Представник Відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених у письмових запереченнях № 20492/09-10 від 17.12.07, посилаючись на те, що спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серія А00 № 052727, Позивача зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією27.09.1991 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію банку,  виданого Національним банком України, Позивача зареєстровано як банк 27.09.1991 року.

30 березня 2007 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі було прийнято рішення № 217 про застосування до Позивача фінансових санкцій.

06.04.2007 року Закарпатською обласною філією Позивача було подано скаргу на вищезазначене рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі, до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні.

01.06.2007 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні було прийнято рішення, № 5713/07, яким відмовлено Позивачеві в задоволенні скарги.

12.06.2007 року філією Позивача було подано скаргу на рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі № 217 про застосування до Позивача фінансових санкцій та на рішення головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні № 5713/07 від 01.06.2007 року до Пенсійного фонду України.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджується письмовими доказами, Позивач 12.06.07 одночасно подав скаргу № 02-05/48-5 на рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі № 217 про застосування до Позивача фінансових санкцій та на рішення головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні № 5713/07 від 01.06.2007 року на ім’я голови  Пенсійного фонду України до управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області а також безпосередньо до Пенсійного фонду України.  

Відповідно до  п.п. 4.2. п. 4 Порядку скарга в письмовій формі може подаватись на ім'я Голови правління Пенсійного фонду України до регіонального органу Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до Пенсійного фонду України. Про подання повторної скарги безпосередньо до Пенсійного фонду України страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, зобов'язані одночасно повідомити регіональний орган Пенсійного фонду, який розглядав первинну скаргу, та відповідний територіальний орган Пенсійного фонду. Отже, виходячи з аналізу вищезазначеної норми скаржник має право подати одну скаргу на рішення яке оскаржується або до регіонального органу Пенсійного фонду, або безпосередньо до Пенсійного фонду України.

 Відповідно до п.п. 4.3. п. 4 Положення скарга, що надійшла, реєструється у регіональному органі Пенсійного фонду, який прийняв рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із необхідними для її розгляду документами, зазначеними в пункті 3.4 цього Порядку, до Пенсійного фонду України.

Крім цього, необхідно подати інші наявні у регіонального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують обставини справи, та матеріали розгляду первинної скарги.

У разі безпосереднього звернення із скаргою до Пенсійного фонду України страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, документи, зазначені в цьому пункті, подаються Пенсійному фонду України ним безпосередньо.

Як вбачається з скарги  № 02-05/48-5 Позивачем у якості додатків до неї додано документи зазначені в п.п. 3. 4 п. 3 Положення.  

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Позивач реалізував своє право на оскарження рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі № 217 про застосування до Позивача фінансових санкцій та на рішення головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні № 5713/07 від 01.06.2007 року шляхом подання повторної скарги № 02-05/48-5 від 12.06.07 саме до Пенсійного фонду України, а надсилання ще одного примірника скарги № 02-05/48-5 від 12.06.07 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є виконанням вимог частини 2 п.п. 4. 2 п. 4 Порядку щодо обов’язковості одночасного повідомлення регіонального органу Пенсійного фонду, який розглядав первинну скаргу, та відповідного територіального органу Пенсійного фонду про подачу скарги до Пенсійного фонду України. Також, суд звертає увагу на те, що примірник скарги поданий Позивачем до Пенсійного фонду України надрукований на фірмовому бланку Позивача, а примірник скарги поданий до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області  надрукований на звичайному папері, що на думку суд також свідчить про подання основної скарги саме до Пенсійного фронду України.

Як вбачається з матеріалів справи (копія скарги № 02-05-48/-5 від 12.06.07 з відбитком штампу Відповідача про її отримання та копія сторінки журналу реєстрації вхідної кореспонденції), скаргу Позивача на рішення управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі № 217 про застосування до Позивача фінансових санкцій та на рішення головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській обласні № 5713/07 від 01.06.2007 року отримано Відповідачем 18.06.07.

Відповідно до  абз. 1,2 п.п. 5.1 сп. 5 Порядку орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг. Орган Пенсійного фонду може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це страхувальника, банк, організацію, яка здійснює виплату і доставку пенсій, до закінчення двадцятиденного строку.

Тобто кінцевий строк для прийняття  вмотивованого рішення або рішення про продовження строку розгляду скарги є 08.07.07.

06.07.07 Відповідач прийняв рішення про продовження строку розгляду скарги Позивача до 16.08.07, яке отримано Позивачем 10.07.07 та зареєстровано під Вх. № 48/13.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачем дотримані вимоги Порядку щодо строків прийняття та направлення рішення № 11035/09-10 від 06.07.07 про продовження строку на розгляд скарги, а посилання Позивача на протиправність рішення Відповідача у зв’язку з пропуском встановленого двадцятиденного строку для прийняття такого рішення є хибним та не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо посилання Позивача на протиправність рішення Відповідача № 11035/09-10 від 06.07.07 з мотивів невідповідності підстав для його прийняття вказаних у рішенні, підставам переліченим у ч. 2 п.п. 5.2 п. 5 Порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до  абз. 3  п.п. 5.1 п. 5 Порядку підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги документів акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги, необхідних для розгляду скарги; необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи. Отже, виходячи з аналізу вищезазначеної норми, суд прийшов до висновку, що дана норма не містить вичерпного переліку підстав для прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги так як сформульована таким чином «може бути»а не «є», про те, що підставами прийняття рішення є не тільки відсутність доданих до скарги документів, а й необхідність проведення додаткової перевірки, необхідність витребування додаткових доказів. Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного вище Порядку у разі коли орган Пенсійного фонду приймає рішення про продовження строків розгляду скарги (заяви) страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, нарахування пені зупиняється на такий додатковий строк незалежно від результатів розгляду скарги, про що зазначається в рішенні про продовження строків розгляду скарги страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Тобто рішення про продовження строку розгляду скарги не яким чином не погіршує стану скаржника.

Відповідно до части 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до части 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що Відповідачем повністю доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення № 11035/09-10 не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що як на єдину підставу для визнання протиправним та скасування рішення  Відповідача № 13189 від 16.08.07, Позивач посилається на незаконність рішення № 11035/09-10 від 06.07.07, суд прийшов до висновку, що дана вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                        П.В. Вовк