ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 17/34 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційні скарги | 1. Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” 2. Фонду державного майна України |
на постанову | від 20.06.2006 Київського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 25.04.2006 |
у справі | №17/34 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Фонду державного майна України |
до | 1.ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН-ПАУЕР” 2.ЗАТ “РостокМедіаХолдінг” 3.ТОВ “Генерація Лімітед” 4.ТОВ “Дельта-Реєстр” |
третя особа | Компанія “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” |
про | визнання недійсними рішень та договорів |
та за позовом | Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” |
до | 1.ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН-ПАУЕР” 2.ЗАТ “РостокМедіаХолдінг” 3.ТОВ “Генерація Лімітед” 4.ТОВ “Дельта-Реєстр” |
про | визнання недійсними договорів |
за участю представників сторін |
від позивача: | Дрофенко І.Ю., дов. |
від відповідача 1: | Сердюк В.А., дов. |
від відповідача 2: | у засідання не прибули |
від відповідача 3: | Макчимов В.В., дов. |
від відповідача 4: | Тернавий Р.Б., дов. |
від третьої особи: | Просянюк О.В., дов. |
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН-ПАУЕР” (далі –Відповідач-1), ЗАТ “Росток Медіа Холдинг” (далі –Відповідач-2), ТОВ “Генерація Лімітед” (далі –Відповідач-3), ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” про визнання недійсним рішення Спостережної Ради від 22.07.04 та договорів про розміщення акцій від 30.07.04.
Позов мотивовано тим, що Спостережна Рада ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН-ПАУЕР” перевищила надані їй повноваження та порушила норми чинного законодавства, приймаючи 22.07.04 рішення, яким уповноважила Правління Відповідача-1 укласти відповідні угоди щодо реалізації несплачених акцій між бажаючими акціонерами у встановленому порядку.
Позивач стверджує, що вирішення вищезгаданого питання впливає на формування статутного фонду Відповідача-1, тоді як формування такого фонду знаходиться в колі повноважень Зборів Акціонерів. На думку позивача, укладення Відповідачем-1 договорів про розміщення акцій з Відповідачем-2 та Відповідачем-3 суперечить згаданому рішенню Спостережної Ради та ст. 29 Закону України “Про господарські товариства”. Крім того, ні Відповідач-2 ні Відповідач-3, за інформацією позивача, на день укладення спірних договорів не були акціонерами Відповідача-1.
Позивач вважає, що порушено його право на першочергове придбання акцій Відповідача-1, а останній позбавив його такого права. Крім того, реєстратор –ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз”, на думку позивача, не мав правових підстав на внесення змін до реєстру акціонерів Відповідача-1, оскільки такий документ як договір про розміщення акцій не є підставою для внесення змін до такого реєстру.
У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на наступне: укладення спірних договорів здійснювалось без порушення ст. 81 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 33 Закону України “Про господарські товариства”; прийняття рішення щодо реалізації несплачених акцій Відповідача-1 в липні 2004 року було віднесено до виключної компетенції Правління Відповідач-1 і не потребувало отримання будь-яких повноважень від інших органів управління товариством; твердження Позивача про те, що вирішення питання про формування статутного фонду Компанії не відноситься до компетенції Спостережної Ради, а належить до повноважень Зборів Акціонерів, є хибним, оскільки “формування”, “утворення” статутного фонду (капіталу) господарського товариства, оплата акцій тощо є результатом виконання учасником своїх зобов’язань перед таким товариством (п. 2 ч. 1 ст. 117 Цивільного кодексу України, п. б ч. 1 ст. 11 Закону України “Про господарські товариства”); на день укладення спірних договорів як Відповідач-2, так і Відповідач-3 були акціонерами Відповідача-1.
Відповідач-3 також проти позову заперечив, посилаючись на приписи абз. 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, а також на те, що на день укладення спірних договорів як Відповідач-2, так і Відповідач-3 були акціонерами Відповідача-1.
ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” проти позову заперечило, посилаючись на те, що позиція Позивача відносно відсутності у ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” правових підстав на внесення змін до реєстру акціонерів Відповідача-1 є хибною та не відповідає нормам діючого законодавства України (п. п. 7.5, 7.6 Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.98 № 60).
24 січня 2006 року до господарського суду м. Києва звернулась Компанія “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” з клопотанням про залучення її в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача.
Відповідач-1 заперечував проти залучення до участі у справі Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, оскільки вважав, що рішення у справі жодним чином не вплине на права Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.”
2 лютого 2006 року Позивач звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача –ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” на ТОВ “Дельта-Реєстр”.
Ухвалою від 02.02.2006 господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості відповідача ТОВ “Дельта-Реєстр” (далі –Відповідач-4) замість неналежного відповідача –ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз”, а також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Компанію “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” (далі –Третя особа).
Відповідач-4 заперечив проти задоволення позовних вимог.
1 березня 2006 року Третя особа звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Відповідачів-1, 2, 3, 4 про визнання недійсними договорів про розміщення акцій №15 від 30.07.2004 та №16 від 30.07.2004, зобов’язання Відповідача-2 та Відповідача-3 повернути придбані акції емітенту, зобов’язання реєстратора Відповідача-4 зарахувати на рахунок емітента акції в кількості 80709400 шт., які було відчужено на користь Відповідача-2 та Відповідача-3. Ухвалою від 01.03.2006 господарський суд м. Києва прийняв до розгляду вказану позовну заяву третьої особи.
Відповідачі просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог Третьої особи, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням від 25.04.06 господарського суду м. Києва (суддя Кролевець О.А.), яке залишено без змін постановою від 20.06.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Пінчука А.М. –головуючого, Капацин Н.В., Данилової Т.Б.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Позивача та Третьої особи.
Рішення суду мотивовано тим що: Позивач був письмово повідомлений Відповідачем-1 про продаж акцій; правління Відповідача-1 мало право на підписання договорів №15 та №16 від 30.07.04; Відповідач-2 та Відповідач-3 станом на дату підписання спірних договорів були акціонерами Відповідача-1; рішення Спостережної ради Відповідача-1 від 22.07.04 є законним, правомірним та прийнятим з дотриманням вимог закону і Статуту Відповідача-1; право Позивача щодо першочергового придбання акцій Відповідача-1 не порушувалось.
Суд першої інстанції виходив з того, що статутом Відповідача-1 (зі змінами і доповненнями, зареєстрованими Дніпровською РДА 07.05.04 №293/31) не встановлено виключної компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради щодо реалізації неоплачених акцій товариства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте 22.07.04 на засіданні Спостережної ради Відповідача-1 рішення щодо доручення Правлінню вжити заходи для завершення формування статутного фонду Відповідача-1 шляхом уповноваження Правління укладати відповідні угоди щодо реалізації несплачених акцій між бажаючими акціонерами компанії у встановленому порядку за визначеною вартістю, яке зафіксоване у Протоколі №4/04 від 22.07.04, є законним, правомірним та прийнятим з дотриманням вимог закону, Статуту Відповідача-1 та Положення “Про спостережну раду”.
Також суд не встановив обставин, які свідчать про те, що згідно зі ст. 215 ЦК України договір №16 від 30.07.04, укладений між Відповідачем-1 і Відповідачем-2, та договір №15 від 30.07.04, укладений між Відповідачем-1 і Відповідачем-3, про розміщення акцій є недійсними, враховуючи, що покупці були акціонерами цього господарського товариства.
Розглянувши позовну вимогу Третьої особи про зобов'язання реєстратора (Відповідача-4) внести відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів Відповідача-1, суд дійшов висновку, що оскільки рішення Спостережної ради від 22.07.04 щодо уповноваження Правління укладати відповідні угоди стосовно реалізації несплачених акцій між акціонерами компанії у встановленому порядку за визначеною вартістю, зафіксоване у Протоколі №4/04 від 22.07.04, є законним, правомірним та прийнятим з дотриманням вимог закону, Статуту Відповідача-1 та Положення “Про спостережну раду”, а укладені внаслідок цього договори №15 від 30.07.04 та №16 від 30.07.04 про розміщення акцій є дійсними, укладеними з дотриманням вимог закону, не суперечать Статуту Відповідача-1, відповідно, відсутні законні підстави для повернення кожною з сторін іншій отриманого зі договорами №15 від 30.07.04 та №16 від 30.07.04, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог Третьої особи.
Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Третьої особи, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позовних вимог у справі.
Також до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Позивача, в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позовних вимог у справі. У судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про приєднання даної касаційної скарги Позивача до касаційного провадження та розгляду її разом з касаційною скаргою Третьої особи.
Касаційні скарги мотивовані порушенням переважного права на придбання акцій, запропонованих на продаж як засновникам-акціонерам, що суперечить законодавству та установчим документам товариства, перепродаж акцій третім особам, невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про господарські товариства” господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Статтею 25 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Згідно зі ст. 46 Закону України “Про господарські товариства” в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між про веденням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
Як встановлено судом першої інстанції, 22.05.98 загальними зборами ТОВ “Укр-Кан-Пауер” прийнято рішення про реорганізацію ТОВ “Укр-Кан-Пауер” в ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН ПАУЕР” та випуск акцій товариства, на підставі чого 18.06.98 акціонери уклали Установчий договір про створення та діяльність ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН ПАУЕР”, яке відповідно до статутних документів є правонаступником спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-КАН ПАУЕР”.
Відповідно до п. 5.1 Установчого договору від 18.06.98 про створення та діяльність та п. 6.1 Статуту Відповідача-1 для забезпечення його діяльності за рахунок вкладів акціонерів створено Статутний фонд в розмірі 82512000 грн. Статутний фонд Відповідача-1 розподілено на 165024000 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 50 копійок кожна акція.
Згідно з пп. 5.1.4 Установчого договору від 18.06.98 про створення та діяльність та п. 6.2 Статуту Відповідача-1 його акції розподіляються між акціонерами в наступному порядку: Фонд державного майна України –56664000 акцій; фірма “Нортланд Пауер Дарниця ІНК.” –84168000 акцій; громадяни України, що мають право власності на колективну частку майна цілісного майнового комплексу Дарницької ТЕЦ, визначену відповідно до наказу Фонду державного майна України №545 від 23.05.97, у сукупності володіють 24192000 акцій.
26 грудня 2005 року між Відповідачем-1 в якості емітента з одного боку та Відповідачем-4 в якості реєстратора з іншого боку укладено договір №1/2005 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, відповідно до умов якого реєстратор зобов'язався надати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а емітент зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг.
29 грудня 2005 року реєстр власників іменних цінних паперів Відповідача-1 був переданий новому реєстроутримувачу Відповідачу-4, про що був під писаний Акт прийому-передачі документів системи реєстру Відповідача-1 від 29.12.2005.
Суд першої інстанції також встановив, що 11.06.04 Відповідачем-1 на адресу Позивача було направлено лист №02/791, яким повідомив про продаж акцій Відповідача-1 та просив письмово повідомити про бажання Позивача реалізувати своє право на пріоритетне придбання акцій Відповідача-1, що пропонуються до продажу. Також було зазначено, що у разі відмови Позивача від пріоритетного придбання акцій або неотримання відповіді протягом 15 календарних днів зазначені акції Відповідача-1 будуть реалізовані іншим акціонерам.
14 червня 2004 року Позивач своїм листом №10-27-8004 повідомив Відповідача-1 про те, що ним розглянуто лист правління Відповідача-1 від 11.06.04 №02/791, у зв'язку з чим Позивач повідомив про відмову від реалізації пріоритетного права придбання за номінальною вартістю акцій Відповідача-1, запропонованих для продажу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що Третя особа не оплатила акції позивача в кількості 80709400 акцій, що доведено рішенням господарського суду м. Києва від 02.03.06 у справі №45/383.
22 липня 2004 року було проведено засідання Спостережної ради Відповідача-1, в ході якого був складений протокол №4/04, згідно з яким присутніми на засіданні Спостережної ради Відповідача-1 були представники Позивача та акціонерів. До порядку денного засідання Спостережної ради Відповідача-1 були включені наступні питання: 1) про склад правління та організаційно-штатну структуру компанії; 2) про хід підготовки до чергового опалювального сезону; 3) про поточний фінансовий стан компанії; 4) поточні питання, які потребують невідкладного рішення.
По третьому питанню порядку денного щодо поточного фінансового стану компанії присутні вирішили доручити Правлінню на підставі результатів незалежної оцінки щодо фактичного рівня формування статутного фонду Відповідача-1, ринкової вартості оплачених акцій Відповідача-1, а також встановленої на її основі ринкової вартості неоплачених акцій вжити заходи для завершення формування статутного фонду Відповідача-1, для чого уповноважили Правління укладати відповідні угоди щодо реалізації несплачених акцій між бажаючими акціонерами компанії у встановленому порядку за вартістю, визначеною на підставі незалежної оцінки (ринкової вартості), але не нижче номінальної вартості акцій компанії.
Тобто слід визнати, що спостережна рада як контролюючий орган визнала виключний стан, який протягом 6 років існував внаслідок неоплати акцій одним із засновників-акціонерів і суттєво впливав на фінансово-господарську діяльність товариства.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобов’язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, по рядку та засобами, передбаченими установчими документами.
Статтями 31 та 33 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій. Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Позивач, представлений в органах управління Відповідача-1, у тому числі у спостережній раді, через своїх представників прийняв оспорене ним же рішення спостережної ради та відмовився від пріоритетного викупу акцій, які протягом 6 років не були оплачені одним з акціонерів, а Третя особа не довела права власності на 80709400 акцій як частки у статутному фонді акціонерного товариства і оплати акцій, розподілених установчим договором та статутом, чим порушено умови установчого договору та статуту.
Відповідно до виписки зберігача про стан рахунків Відповідача-2 та Відповідача-3 у цінних паперах станом на 26.07.04 Відповідач-2 та Відповідач-3 були акціонерами Відповідача-1.
30 липня 2004 року Відповідачем-1 з Відповідачем-3 та Відповідачем-2 в якості акціонерів укладено договори, відповідно, №15 та №16 про розміщення акцій Відповідача-1, з яких вбачається, що з метою належного формування власного статутного капіталу та залучення коштів для покращення поточного фінансового стану Відповідач-1 вирішив згідно з цими договорами розмістити свої акції, які не були оплачені акціонерами у строки та в порядку, встановленому законодавством України.
Посилаючись на законодавство, яким врегульовано порядок створення і діяльність акціонерних товариств, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволені позовних вимог за недоведеністю порушень прав Позивача та Третьої особи, законодавства і установчих документів, на які містяться посилання у позовах, оскільки їх бездіяльність стала підставою для реалізації неоплачених акцій іншим акціонерам, і ці обставини матеріалами справи не спростовані..
Відповідно до ст.ст. 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанції встановили обставин, які є суттєвими у справі –повноваження спостережної ради відповідно до статуту, момент набуття прав акціонерів Відповідачем-2 та Відповідачем-3 у ЗАТ Енергогенеруюча компанія “УКР-КАН-ПАУЕР”, відмову Третьої особи від оплати акцій та відмову Позивача від придбання акцій, а також відповідність рішення Спостережної ради від 22.07.04 вимогам ст.ст. 4, 23, 35, 26, 29, 32, 33 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 12.3, 13.3, 13.4 статуту Відповідача-1, п.п. 8.1, 8.9 Положення “Про обіг акцій” , п.п. 4.13, 4.16 Положення “Про спостережну раду”.
Посилання касаторів на перепродаж акцій третім особам не є предметом розглянутого судами спору і не засновані на оспорених позивачами правовідносинах, тому не впливають на прийняті за предметом спору судові рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши відмову Позивача від пріоритетного придбання акцій та відсутність у Третьої особи права власності на 80709400 акцій Відповідача-1, дійшли правильного висновку про те, що спостережна рада вправі була приймати рішення з проблемних питань, якими є фінансовий стан акціонерного товариства внаслідок несплати акцій одним з засновників, а матеріалами справи не доведено, що в подальшому загальні збори товариства на момент прийняття рішення у справі спростували дії спостережної ради.
Виходячи з обставин встановлених судовими інстанціями при розгляді справи та норм законодавства, застосованого до спірних правовідносин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг і скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 4, 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 у справі №17/34 залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький