02.12.2011                                                                                            С права № 2-1274/11

РІШЕННЯ

іменем України

(повний текст 02 грудня 2011 року)

28 листопада 2011 р.                                                                                                                        смт. Леніне

Ленінський районний суд АРК у складі:

головуючої судді Кондрак Н.Й.

при секретарі Красненчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 05 серпня 2011 року приблизно о 12 годині на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 на грунті виниклих неприязних відносин ссхопив позивача за одяг і повалив його на землю, внаслідок чого позивач при падінні вдарився правою ногою об огорожу і йому було спричинено легке тілесне ушкодження. Внаслідок отриманого ушкодження позивач терпів фізичний біль, був змушений купувати ліки, на придбання яких витратив 150 грн. Крім того, він є фермером, вирощує та продає овочі на ринку у смт. Леніне, однак через отримане ушкодження здоров’я він тимчасово був змушений призупинити свою діяльність, внаслідок чого недоотримав 3000 грн. доходу. Вважає зазначені суми матеріальною шкодою та просить їх стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача спричинену йому моральну шкоду, яку оцінює у 15000 грн., оскільки він зазнав моральних страждань через необхідність звертання за медичною допомогою, до судового експерта та правоохоронних органів, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків. Також просить стягнути 1500 грн., що були ним витрачені на отримання правової допомоги у даній справі.

Позивач, його представник у судовому засіданні на позовних вимогах наполягають. Позивач пояснив, що 05 серпня 2011 року приблизно о 12 годині на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 з незрозумілих йому підстав повалив на землю, внаслідок чого позивач, падаючи, ударився та поранив ногу. Оскільки він співмешкав з матір’ю позивача тривалий час, фактично виховав відповідача, така невдячна поведінка відповідача і спричинила позивачу моральні страждання.

Відповідач, його представник у судовому засіданні позов не визнали. Відповідач пояснив, що 05 серпня 2011 року йому подзвонила його мати та попросила прийти до неї та заспокоїти позивача, оскільки останній поводив себе агресивно, бив її. По приходу приблизно о 12 годині він побачив на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 позивача ОСОБА_1, який бив його матір. З метою зупинити протиправні дії позивача, який схопив його за одяг, він також схопив його за одяг, однак позивач не встояв на ногах та упав. Позивача він не бив, ніякого ушкодження його здоров’ю він не спричиняв. Після того, як позивач піднявся, він про отримання травми нічого не говорив, на біль не скаржився, крові він не бачив. Відповідач та свідок зразу ж поїхали в міліцію писати заяву про протиправні дії позивача. Вважає, що травму позивач міг отримати вже і після зазначеного інциденту. Крім того вважає, що ніякої моральної шкоди позивачу він не завдав, оскільки припиняв його неправомірні дії відносно своєї матері. Представник відповідача додатково пояснив, що наведені в позові обставини, а також позовні вимоги, не підтверджені наданими позивачем доказами та є голослівними.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона вже тривалий час спільно проживає з позивачем ОСОБА_1 На протязі спільного життя між нею та позивачем доволі часто виникали сварки, позивач і раніше її бив. 05 серпня 2011 року до неї прийшов позивач, поводив себе агресивно, почав її бити, вимагати будинкову книгу, оскільки вона мала намір розділити майно. Щоб заспокоїти позивача, вона зателефонувала сину та попросила його прийти до неї. Коли син прийшов, позивач схопив відповідача за одяг і з метою зупинити протиправні дії позивача, відповідач також схопив його за одяг, однак той не встояв на ногах та упав. Позивача відповідач  не бив, ніякого ушкодження його здоров’ю не спричиняв і захищав її. Після того, як позивач піднявся, він про отримання травми нічого не говорив, на біль не скаржився, крові вона не бачила. Заспокоївшись, позивач залишив її та пішов.

Вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідка, всесторонньо дослідивши матеріали справи та давши їм оцінку, виходячи з встановлено ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності,  суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Як встановлено судом, згідно копії витягу із історії хвороби від 05.08.2011 року, ОСОБА_1 05.08.2011 року надійшов до хірургічного відділення Ленінської ЦРБ із забитою рваною раною задньої частини правої гомілки (а.с. 7). З даного витягу не вбачається часу надходження позивача до хірургічного відділення Ленінської ЦРБ, а також не вбачається часу вибуття з відділення. Як вбачається з копії акту судово-медичного дослідження (обстеження) №917 від 26.08.2011 року, у позивача ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження, що відносяться до ушкоджень легкого ступеню тяжкості, які були спричинені позивачу, не виключено, 05.08.2011 року. Також зазначено час спричинення зі слів позивача - 16-00 год (а.с. 8).

05 серпня 2011 року о 12 годині на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 виник конфлікт між позивачем та свідком, в який втрутився відповідач, який, у відповідь на дії позивача - схопив за одяг, також схопив за одяг, в подальшому позивач упав, що крім пояснень сторін та свідка також підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.08.2011 року (а.с. 6). Факт наявності між сторонами стійких неприязних відносин та періодичного виникнення між ними сварок підтверджується копіями відповідних документів (а.с. 31,32).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, згідно ст. 1169 ЦПК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Визначення необхідної оборони наведено в ст. 36 КК України -  "Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу".

З наданої позивачем постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 6) від 09.08.2011р. вбачається, що саме ОСОБА_1 допустив неправомірні дії щодо свідка, а потім і відповідача, який намагався зупинити дані дії, схопивши відповідача за одяг в області грудей. Дана постанова позивачем не оскаржена. Крім того, дана обставина вбачається і з відповіді свідку ОСОБА_3 начальника Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 12.08.2001 р. на її заяву відносно неправомірних дій позивача (а.с. 14).

Таким чином, суд вважає недоведеною неправомірність дій відповідача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична  або  юридична особа,  яка завдала шкоди каліцтвом або  іншим  ушкодженням  здоров'я  фізичній   особі,   зобов'язана відшкодувати   потерпілому   заробіток   (дохід),   втрачений  ним внаслідок  втрати   чи   зменшення   професійної   або   загальної працездатності,  а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю    посиленого    харчування,     санаторно-курортного лікування,  придбання  ліків,  протезування,  стороннього  догляду тощо.

Позивачем наведено  суперечливі дані щодо часу причинення йому тілесних ушкоджень (12 год та 16 год). Ним також не надано доказів того, що він проходив лікування у зв’язку з отриманою травмою (відповідний лікарняний лист або інші медичні документи), не зазначено доказів на підтвердження придбання будь-яких лікарських препаратів, не додано відповідних чеків, квитанцій тощо.

Згідно копії довідки про включення до ЄДРПОУ (а.с. 11) та копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи (а.с. 12), позивач ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства «Гревцово», напрямами діяльності якого є вирощування зернових культур, картоплі, овочів та бахчевих культур. З наданого позивачем розрахунку втраченого прибутку вбачається, що за два дні, в які він не займався своєю діяльністю (торгівлею на ринку смт. Леніне помідорами), фермерське господарство «Гревцово»втратило 3000 грн. прибутку (а.с. 13). З довідки КП «Семиколодезянський ринок»вбачається, що у серпні 2011 року оптова ціна на помідори свіжі становила від 80 коп. до 1 грн. (а.с. 33).

Відповідно до ст. 1198 ЦК України розмір  доходу   фізичної   особи-підприємця,   втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає  відшкодуванню,  визначається  з  її  річного  доходу, одержаного  в  попередньому  господарському  році,  поділеного  на дванадцять.  Якщо ця особа отримувала  дохід  менш  як  дванадцять місяців,   розмір   її   втраченого   доходу  визначається  шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.  Розмір доходу від підприємницької  діяльності,  втраченого фізичною  особою-підприємцем   внаслідок   каліцтва   або  іншого ушкодження  здоров'я,  визначається  на  підставі   даних   органу державної податкової служби. Розмір   доходу,  втраченого  фізичною  особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого  ушкодження  здоров'я,  обчислюється виходячи  з  розміру  доходу,  який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,  у сумах,  нарахованих до  вирахування податків.

Позивачем ОСОБА_1 не надано жодних документів, передбачених ст. 1198 ЦК України, на підтвердження розміру втраченого прибутку внаслідок отриманої травми. Наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий судом, оскільки він не підтверджується будь-якими іншими доказами (будь-якою бухгалтерською документацією, відповідною довідкою ДПІ тощо), та, крім того, можливість проведення такого розрахунку та  застосування його в якості доказу розміру втраченого прибутку не передбачена відповідними статтями ЦК України.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає також не доведеним, що внаслідок саме неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилася в його моральних стражданнях через необхідність звертання за медичною допомогою, до судового експерта та правоохоронних органів, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків.

Оскільки в задоволені позовних вимог позивача відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати –судовий збір та витрати на надання юридичної допомоги стягненню не підлягають.

На підставі ст. 1166, 1167, 1195, 1198 ЦК України та керуючись ст.ст. 3, 7, 10,130,131,179,208,209, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя                                                                             Кондрак Н.Й.