Справа №  2-188/11    

        Р І Ш Е Н Н Я

       Іменем України

"02" листопада 2011 р.           Глобинський районний суд Полтавської області в складі:       

головуючого судді -    Свістєльнік Ю.М.

при секретарі -             Недосіці О.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частку будинку та розподіл майна подружжя.

В С Т А Н О В И В  :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, яке придбано подружжям за час шлюбу, посилаючись на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.09.1991 року по 04.04.2011 року. У шлюбі сторони мають синів - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Вказала, що відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає можливості користуватися належним їй майном, а тому вона змушена була звернутися до суду з даним позовом, який в ході судового розгляду справи неодноразово уточнювала та остаточно прохала суд виділити їй в користування: холодильник вартістю 2000 грн., пральну машину вартістю 3500 грн., телевізор ЛДЖІ вартістю 1100 грн., меблеву кухню вартістю 1800 грн., комп’ютер вартістю 4000 грн., два ковра та одне полове покриття вартістю 800 грн., комп’ютерний стіл вартістю 150 грн., письмовий стіл вартістю 50 грн., три дивани та два крісла вартістю 950 грн., плательну шафу вартістю 200 грн., трельяж дзеркальний вартістю 150 грн., а всього майна виділити їй на загальну суму 14700 грн. та стягнути на її користь грошову компенсацію в сумі 40100 грн. –14700 грн. = 25400 грн. Відповідачу залишити у користування: побудований паркан, поставлені ворота вартістю 2500 грн., газове опалення, три конвектора вартістю 6500 грн., прибудовану веранду, кухню вартістю 6000 грн., сарай розміром 5,5х10,5 кв.м. вартістю 10000 грн., скважину для води вартістю 3000 грн., легковий автомобіль «Волга»24-10 д.н.з.НОМЕР_1 вартістю 3000 грн., скутер «Хонда»вартістю 2000 грн., електробойлер вартістю 800 грн., холодильну камеру вартістю 4000 грн., два ковра, одне полове покриття вартістю 800 грн., електричний млин вартістю 500 грн., бензопила вартістю 1000 грн., а всього відповідачу залишити майна на суму 40100 грн. Стягнути на її користь грошову компенсацію в сумі 25400 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

Крім того, до суду звернувся ОСОБА_2 із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, який в ході судового розгляду справи неодноразово уточнював та остаточно прохав суд винести рішення яким: відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, визнати за ним та ОСОБА_1 право на ? частину у спільній частковій власності подружжя на домоволодіння з надвірними забудовами по АДРЕСА_1, визнати фактичне припинення сімейних відносин між ним та ОСОБА_1 з жовтня 2007 року, стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за вилучені нею та втрачені речі у розмірі 8500 грн., а саме комп’ютерну систему вартістю 3000 грн., принтер вартістю 500 грн., господарський інвентар вартістю 200 грн., автомобільний інструмент та матеріали вартістю 250 грн., посадочне насіння вартістю 1000 грн., одіяла та білизну вартістю 600 грн., кухонний посуд вартістю 250 грн., машинку швейну електричну вартістю 2000 грн., стіл-тумбу вартістю 500 грн., та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1000 грн. за завдання моральної та фізичної шкоди, а всього –9500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 свої остаточні уточнені позовні вимоги підтримали та прохали суд постановити рішення, яким задовольнити їх остаточні уточнені позовні вимоги. Зустрічні позовні вимоги визнали частково, а саме в частині визнання за подружжям права кожному на ? частку у спільній частковій власності на домоволодіння з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, а в задоволенні інших зустрічним позовних вимог прохали відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, мотивуючи тим, що частину спірного майна було придбано ОСОБА_2 на кошти, які він отримав від своєї матері та своїх сестер (представників ОСОБА_2).

Третя особа - ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, попередньо надала суду заяву про розгляд справи та винесення рішення за її відсутності в зв’язку з похилим віком та поганим станом здоров’я, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 прохала задовольнити.

Третя особа - представник служби у справах дітей Глобинської РДА в судове засідання не з’явилася, оскільки на момент винесення рішення неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, набув статусу повнолітнього.

З’ясуваши обставини справи, дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне в позові ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28.09.1991 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Глобинського райсуду від 04.04.2011 року розірвано.

Згідно копій свідоцтв про народження, від даного шлюбу сторони мають синів –ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження.

Також не оспорюється сторонами, що в 2007 році, під час зареєстрованого шлюбу, ними було придбано житловий будинок, який розміщений на неприватизованій земельній ділянці розміром 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.12.2007 року. Даний договір купівлі-продажу будинку видано на і’мя ОСОБА_1

Відповідно до довідки виконавчого комітету Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області за №788/02-19 від 27.12.2010 року, ОСОБА_1 є жителькою села Петрашівка Глобинського району Полтавської області.

У відповідності до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Вимоги ст.70 СК України визначають, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.                     

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частки у праві спільної часткової власності визнаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласниками або законом, ст.357 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.   

Таким чином, суд вважає, що спірне майно, а саме житловий будинок, який розміщений на неприватизованій земельній ділянці розміром 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної власності, як таке, що набуте подружжям за час шлюбу.

Крім того, дана обставина сторонами не заперечувалася, та в процесі розгляду справи сторони добровільно дійшли згоди щодо визнання права власності кожному на ? частку вищевказаного будинку.

Відповідно до ст.ст.58, 59 ЦПК України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач ОСОБА_1, заявляючи вимогу про виділення в користування відповідача ОСОБА_2 побудований паркан, поставлені ворота вартістю 2500 грн., газове опалення, три конвектора вартістю 6500 грн., прибудовану веранду, кухню вартістю 6000 грн., сарай розміром 5,5х10,5 кв.м. вартістю 10000 грн., скважину для води вартістю 3000 грн., електробойлер вартістю 800 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де проживали сторони, виходила з того, що дане майно належить їм на праві спільної сумісної власності.

Однак, як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами, дане майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, де проживає мати ОСОБА_2 -  третя особа у справі ОСОБА_8, яка і є власником даного майна. А тому, будівельні матеріали, використані на ремонт вказаного будиноволодіння, в якому проживали сторони і яке не є їх власністю, та витрачені кошти не можна вважати об'єктом спільної сумісної власності в розумінні ст.61 СК України.

З огляду на наведене, виходячи з того, що позивачкою та її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що всі витрати на ремонті роботи в будинку матері відповідача, понесено сторонами за спільні кошти в період шлюбу, суд вважає, що позов про стягнення витрат на ремонтні роботи та будівельні матеріали для облаштування даного будинку та його території задоволенню не підлягає. При цьому доводи ОСОБА_1, що будівельний матеріал було придбано за спільні кошти подружжя, суд до уваги не приймає, так як вони ніякими належними, допустимими доказами не підтверджені, а в матеріалах справи є наявні накладні листи щодо придбання строй матеріалів та паркану ОСОБА_7

Згідно частин 1,2,4 ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди –виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання (п.23).  

Згідно п.25 вищевказаної Постанови, роз’яснено, що за відсутності згоди одного з подружжя  присудження грошової компенсації може мати місце з підстав передбачених ст.365 УК України, за умов звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом, та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації.

Відповідно до ч.2 ст.68 СК України розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Що стосується переліку іншого майна, яке сторони прохали виділити в користування, то відносно частини майна сторони в процесі судового розгляду справи взагалі не надали суду докази придбання спірного майна, місцезнаходження майна на час розгляду справи, також взаємної згоди щодо розпорядження іншим майном, визначення вартості майна, особи не досягли.

Судом роз’яснено сторонам їх право заявити клопотання про призначення експертизи для визначення вартості спірного майна, однак сторони відмовились скористатися зазначеним правом.  

Разом з цим, у зв'язку з вказаним суд не мав можливості визначити розмір грошової компенсації, яка підлягала б стягненню з кого-небудь із подружжя і виплаті іншому з подружжя.

Вийти за межі позовних вимог суд не може, оскільки позивач та відповідач не заявили вимоги щодо визнання права власності на спірне майно, а прохали суд виділити майно в користування, проте сторонами також не було вказано яким саме чином повинно відбуватися це користування майном.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_2 щодо визнання фактичного припинення сімейних відносин між ним та ОСОБА_1 з жовтня 2007 року.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Як вбачається з рішення Глобинського районного суду від 04.04.2011 року про розірвання шлюбу між сторонами, фактично шлюбні відносини між сторонами припинено та спільно як сім’я вони не проживають з жовтня 2010року, а тому даний факт судом встановлено.

Керуючись ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частку будинку та розподіл майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право кожному на ? частку у спільній частковій власності подружжя на домоволодіння з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні інших вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                   Ю.  М.  Свістєльнік