ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 12/153 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Укрбуд-К” |
на постанову | від 20.06.2006 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 12/153 |
за позовом | ТОВ “Укрбуд-К” |
до | ТОВ “Будівельно-транспортне підприємство “Конкорд” |
про | стягнення 204282,83 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Єгорова С.В. |
від відповідача | - Кобилецький В.В. |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2006 р. ТОВ “Укрбуд-К” звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Будівельно-транспортне підприємство “Конкорд” 176765 грн. основного боргу, 20891,57 грн. пені, 3481,91 грн. відсотків річних, 3144,35 грн. інфляційних нарахувань, а всього –204282,83 грн.
В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про збільшення та доповнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 4113,74 грн. збитків.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2006 р. (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 74000 грн. заборгованості, 20891,57 грн. пені, 3481,91 грн. відсотків річних, 3144,35 грн. інфляційних нарахувань; в частині вимог про стягнення боргу в сумі 102765 грн. провадження у справі припинено у зв’язку із відсутністю предмета спору; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. (судді: Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Укрбуд-К” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в обґрунтування позовних вимог ТОВ “Укрбуд-К” посилалось на порушення ТОВ “Будівельно-транспортне підприємство “Конкорд” грошових зобов’язань по оплаті робіт, виконаних позивачем за підрядними договорами № 12/08 від 12.08.2005 р., № 15/08 від 15.08.2005 р.; № 26/08 від 26.08.2005 р.
В свою чергу, відповідач в наданих суду письмових поясненнях визнав позов в частині стягнення основного боргу в сумі 60793,44 грн., у задоволенні вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань просив відмовити, а в частині вимог про стягнення 115971,56 грн. просив припинити провадження у справі.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості вимог в частині стягнутої суми.
Водночас, визначаючи момент порушення відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних робіт суд застосував норми ст. 213 ЦК України та здійснив тлумачення змісту пункту 5.3 підрядних договорів у відсутності відповідної заяви сторони, що суперечить ч. 2 ст. 213 ЦК України.
Поряд з цим, суд не надав належну юридичну оцінку положенням п. 5.4 підрядних договорів та не дослідив правову природу витрат за послуги підряду в розмірі 1,5% від вартості виконаних робіт з урахуванням того, що сторони домовились про утримання цих сум при розрахунку за виконані роботи.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Дійшовши висновків про ненадання судом першої інстанції юридичної оцінки наданим доказам та дійсним правам і обов’язкам сторін, апеляційний господарський суд, в порушення ст. ст. 99, 101 ГПК України, не розглянув справу повторно, не переоцінив подані докази в порядку ст. 43 ГПК України, не витребував додаткові докази в порядку ст. 38 ГПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції не оцінив факт визнання відповідачем основного боргу в сумі 60793,44 грн., а неприйнявши його до уваги не встановив, що така дія відповідача суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22, ч. 5 ст. 78 ГПК України).
Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішення та постанові господарських судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що судами всебічно, повно і об’єктивно не розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином не з’ясовано дійсних прав і обов'язків сторін. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова не відповідають положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим останні підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Укрбуд-К” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006 р. у справі № 12/153 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа