ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 17/720-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ЗАТ “Підприємство теплових мереж” |
на рішення | від 02.06.2006 р. господарського суду Сумської області |
у справі | № 17/720-05 |
за позовом | ЗАТ “Підприємство теплових мереж” (надалі –Підприємство) |
до | Сумської міської ради |
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача | ТОВ “Сумитеплоенерго” |
про | визнання права власності на майно |
за участю представників: |
від позивача | - Найдовська Н.Є., Кудрицький О.В., Кушнір Р.Ю., Шатохіна О.І. |
від відповідача | - Цуканов В.В. (06.09.2006 р.), Лаврик С.В. (06.09.2006 р.), Ніколаєнко О.О. (27.09.2006 р.) |
від третьої особи | - не з’явились |
в судовому засіданні 27.09.2006 р. у зв’язку із зміною складу
колегії суддів розгляд справи розпочинався заново
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, відповідно до технічного паспорта на нежитлові приміщення, виданого КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, а саме: санітарно-побутові приміщення площею 201,5 м2 ; гаражі (ремонтний бокс для механізмів) площею 201,0 м2; огорожу; дві теплиці площею 960,9 м2 та 195,6 м2; мазутонасосну (приймальні спорудження мазутного господарства) площею 165,0 м2; гараж площею 34,1 м2; ангар площею 473,4 м2; автозаправочну станцію; об'єкти незавершеного будівництва - очисні споруди промливневих вод, ремонтно-будівельну базу, бак ХВО.
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.06.2006 р. (суддя Коваленко О.В.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги про визнання права власності на спірні об’єкти є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем не підтверджено отримання дозволу на будівництво спірних об'єктів, приймання їх належним чином в експлуатацію, здійснення витрат за власні кошти на їх будівництво.
Проте, вказаний висновок не можна визнати обґрунтованим.
В касаційній скарзі містяться мотивовані посилання на те, що місцевим господарським судом при розгляді справи не враховано дію ЦК УРСР з моменту початку будівництва спірних об’єктів в 1995 р., відповідно до положень якого правоустановлюючим документом права власності на об'єкти нерухомого майна визнається не свідоцтво про право власності на ці об'єкти, видане БТІ, а сукупність юридичних фактів, які підтверджують правомірність володіння, користування та розпорядження майном, що є складовими елементами права власності.
Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; внаслідок дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
До касаційної скарги Підприємством додані копії документів і матеріалів, які належним чином не досліджувались місцевим господарським судом, зокрема, договору № 238 від 26.08.1998 р. на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) терміном 49 років із цільовим призначенням –під розміщення об’єктів згідно плану, який укладено на підставі рішень Сумської міської ради від 26.11.1997 р., від 25.02.1998 р., від 24.06.1998 р.; аудиторського висновку від 28.08.2006 р.; плану тимчасового землекористування; довідки управління капітального будівництва Сумської міської ради від 11.07.2006 р. № 635/02, в якій вказано, що управління замовником будівництва спірних об’єктів не було і фінансування їх будівництва через нього не проводилось; договору оренди державного майна Підприємства № ФМ-кг/445 від 31.12.1996 р.; зведеного акту вартості будівель та споруд від 16.09.2005 р.; інвентарної картки № 23 від 26.12.1991 р.; акту приймання-передачі основних засобів № 3 від 30.12.1991 р. (з додатками); інвентарної картки № 761 від 11.08.1996 р.; акту приймання-передачі основних засобів № 14 від 10.08.1996 р. (з додатками); актів робочої комісії про готовність закінченого будівництвом будівлі (споруди) для пред’явлення державній приймальній комісії; акту приймання-передачі основних засобів № 7 від 30.06.1990 р. (з додатками); акту приймання-передачі основних засобів № 38 від 30.12.1990 р. (з додатками); акту приймання-передачі основних засобів № 28 від 10.12.1998 р. (з додатками); акту приймання-передачі основних засобів № 22 від 23.09.1990 р. (з додатками); акту приймання-передачі основних засобів № 11 від 30.12.1993 р. (з додатками); інвентарної картки № 00546 від 13.07.1990 р.; інвентарної картки № 000548 від 29.12.1991 р.; інвентарної картки № 890 від 31.12.1998 р.; інвентарної картки № 7921 від 30.12.1996 р.; інвентарної картки № 00577 від 29.01.1990 р.; інвентарної картки № 31 від 30.12.1993 р.; баланси Підприємства станом на 01.01.1997 р., на 01.01.1998 р., на 01.01.1999 р., на 01.01.2000 р., на 01.01.2001 р.; звітів про фінансові результати та їх використання за 1996-2000 р. р.; інші документи, на які посилається Підприємство в обґрунтування вимог про визнання права власності на об’єкти.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом належним чином підстави виникнення права власності не досліджувались, юридична оцінка доказам сторін надана не була.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Згідно ч. 1 ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте суд документів, на які посилались сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, не витребував, юридичну оцінку посиланням позивача на надання йому земельної ділянки саме для будівництва спірних об’єктів та здійснення будівництва цих об’єктів за кошти Підприємства не надав.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення суд не забезпечив всебічний та повний розгляд обставин справи, не дослідив, не встановив та не надав юридичну оцінку дійсним правам і обов’язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судом при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення, суд надав неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Підприємство теплових мереж” задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.06.2006 р. у справі № 17/720-05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа