ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 жовтня 2006 р.

№ 17/119

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2006

у справі

господарського суду Донецької області

за позовом

Державного підприємства “Донецька залізниця”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська”

про	стягнення 8084, 40 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Ігнатова Н.О. –дов. № Н-01/3453 від 07.11.2005

від відповідача:

Лисенко О.В. –дов. №юр-08/1 від 02.01.2006

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 22.05.2006 господарського суду Донецької області у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 08.08.2006 Донецького апеляційного господарського суду рішення від 22.05.2006 господарського суду Донецької області скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнено з ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” плати за користування вагонами в сумі 8084, 40 грн.  

Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Не погоджуючись з постановою ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Статуту залізниць України, ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 9 Правил користування вагонами та контейнерами,  ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ДП “Донецька залізниця” та ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” 23.09.2002 уклали договір №1/19 на подання та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 договору подача вагонів передбачалась на під’їзну колію локомотивами залізниці з розстановкою вагонів по фронтам навантаження та вивантаження із визначенням максимальної кількості вагонів, яка може одночасно здаватися залізницею та зараховуватися в користування відповідачу. Подача вагонів повинна здійснюватися за повідомленням, переданим не пізніше ніж за дві години до подачі.

Пунктом 9 даного договору визначений обов’язок відповідача здійснювати залізниці оплату за користування вагонами і контейнерами згідно Правил користування вагонами і контейнерами.

ДП “Донецька залізниця” та ТОВ “ЦЗФ “Узлівська”  29.11.2005 також уклали договір №26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 3.1 даного договору сторони передбачили, що розмір плати за користування вагонами та контейнерами, поданими на під’їзні колії, відповідач сплачує згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.

Залізницею нарахована плата за користування вагонами у сумі 10764, 50 грн., яка сплачена відповідачем частково в сумі 6737, 00 грн.

Відповідно ч.1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту №113 від 25.02.1999, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не наведено підстав для звільнення його від плати за користування вагонами і контейнерами, які передбачені п.16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Донецький апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог зі стягнення плати у сумі 8084, 40 грн., оскільки затримка вантажу на підходах до станції призначення оформлена залізницею документами, складеними у відповідності до вимог п.п.3, 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, в яких обумовлені причини затримки вагонів з вини вантажовласника і наданими доказами підтверджений факт затримки вагонів з причин, які залежали від відповідача, нарахування плати за користування вагонами здійснено у відповідності до Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість”.

Міністерством транспорту України затверджено наказ від 02.02.1999 №53 “Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 під № 103/3396, в якому зазначено, що ставки плат визначені без урахування податку на додану вартість”.  Це здійснено відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” про порядок обчислення і ставки податку, який нараховується у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, що додається до товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України  загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За послуги залізничного транспорту, в тому числі й користування вагонами залізниці, Донецька залізниця відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” нараховує податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків бази оподаткування.  

Кабінет Міністрів України листом від 02.08.2004 р. № 21-2533/47 визначив, що для суб’єктів господарської діяльності, як тих, що взяли на себе функції приймання вагонів від залізниці, подачі їх під навантаження (вивантаження),  вантажовідправника (вантажоодержувача), такі і самих вантажовідправників, вантажоодержувачів, операції з вагонами є господарською діяльністю, а перелічені суб’єкти є користувачами вагонів.

Таким чином, оскільки операції з надання залізничних вагонів в користування власнику залізничної під’їзної колії є господарською операцією, то  операція з надання права користування вагонами у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” підпадає під визначення поставки послуг, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Донецький апеляційний господарський суд встановив, що дії залізниці з нарахування податку на додану вартість на плату за користування вагонами у розмірі 20% є правомірними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким  господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає  чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її  скасування  немає.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 08.08. 2006 Донецького апеляційного господарського суду  зі  справи № 17/119 залишити без змін.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                   Г.П. Коробенко