ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 27.06.2006 господарського суду Запорізької області позовні вимоги задоволено. Стягнено з приватного підприємства “Аскон” на користь приватного підприємця ОСОБА_1 9010, 00 грн. основного боргу, 2872, 63 грн. -втрат від інфляції, 808, 68 грн. -3% річних, 126, 91 грн. -держмита, 118, 00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 26.07.2006 Запорізького апеляційного господарського суду рішення від 27.06.2006 господарського суду Запорізької області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПП “Аскон” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, ст. 267 Цивільного кодексу України, ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судами не перевірено наявність ліцензії у позивача на виконання авіаційно-хімічних робіт, необхідність одержання якої на види діяльності визначено Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 та ПП “Аскон” 07.06.2003 уклали договір № НОМЕР_1 про участь у виробництві сільськогосподарської продукції, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт.

Однак, при розгляді справи господарські суди не надали правової оцінки тому, що завдання № 3 від 08.06.2003 видано представнику “Авіації” в особі командира повітряного судна НОМЕР_2ОСОБА_2, який не перебував у договірних відносинах з ПП “Аскон”.

Також, господарськими судами не встановлено достовірно чи мав ПП ОСОБА_1, який є стороною за договором, ліцензію на виконання передбачених договором робіт, оскільки ст. 4 Повітряного кодексу України встановлено, що правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти будь-яка юридична чи фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробкою та іншою діяльністю в галузі авіаційної техніки та одержала ліцензію, якщо це передбачено законодавством України. 

Пунктом 45 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачено, відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають види господарської діяльності, зокрема виконання авіаційно-хімічних робіт.

Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не враховано, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку - підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду судом касаційної інстанції.

Відхиляючи доводи підприємства про те, що воно не було повідомлене про час і місце проведення засідання місцевого суду у даній справі, апеляційний господарський суд обмежився вказівкою на ту обставину, що ухвала про порушення провадження у справі була направлена сторонам. При цьому не було враховано положення пункту 3.5.1. Інструкції, згідно з яким ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи.

У матеріалах справи відсутні зазначені докази про вручення підприємству ухвали місцевого суду від 19 червня 2006 року.

За твердженням підприємства вони отримали вказану ухвалу господарського суду 29.06.2006, тобто через 2 дні після розгляду справи господарським судом.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111⁵, ст. 111⁹  - ст.111¹¹  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу  задовольнити частково.

Постанову від 26.07.2006 Запорізького апеляційного господарського суду   та рішення від 27.06.2006 господарського суду Запорізької області зі  справи № 10/213/06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий                                                 В.С. Божок

          Судді                                                             Т.Ф. Костенко

                                                                                   Г.П. Коробенко