УКРАЇНА
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-4129/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді - Ясенової Т.І.
секретар судового засідання –Осипова Н.В.
за участю сторін:
представника позивача: Лисенка Р.В.
відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,-
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача борг в сумі 1645,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач відповідно до норм Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (надалі – Закон №1058-IV) є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Заборгованість відповідача за період липень-грудень 2010р. складає 1645,80 грн.
Вимоги про сплату боргу: №Ф-40 від 01.11.2010р. та №Ф-424 від 01.02.2011р. відповідачем отримано.
Вказує на те, що сума боргу відповідача становить 1645,80 грн., яка в добровільному порядку не сплачена.
Представник позивача в судовому зсіданні підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі, з огляду на зміст ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України не є органом державної влади, тобто не являється суб'єктом владних повноважень в понятті визначеному КАС України, а тому справа не підсудна окружному суду.
Вказує на те, що він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому додатково не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (№ 400-97) для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Форма оскаржуваних вимог не відповідають вимогам законодавства та не зазначено реквізити рішення на підставі, якого сформовані вимоги.
Вимоги про сплату боргу він не одержував. Звіт про персоніфікацію за 2010 рік здано вчасно з нарахуванням внесків та їх оплати в повному обсязі зданий та перевірений УПФУ в Ульяновському районі. Недоїмки не виявлено.
Зазначає, що вимагаючи від нього у обов'язковому порядку сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплата яких здійснюється у добровільному порядку і які є цільовими загальнообов'язковими платежами до цільового страхового фонду та не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу та на які не поширюється податкове законодавство, заборонено Конституцією України.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом –Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст.5 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей закон регулює відносини між суб'єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права і обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.
Платниками страхових внесків згідно зі статтею 15 Закону №1058-IV є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №1058-IV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Посилання відповідача на Закон України „Про систему оподаткування”, Закон України „Про підтримку малого підприємництва”, Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, як на підставу звільнення його від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є помилковим.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, яким, як і Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Пунктом 16 розділу XV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
За таких обставин Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та застосовується лише в частині, що не суперечить йому. В даному випадку він регулює механізм зарахування частини єдиного (фіксованого) податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
Крім того, Законом України від 08.07.2010р. №2461-VI „Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набув чинності 17.07.2010р., вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.2011р.: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.2010р. по 01.01.2011р. для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Абзацом 9 статті 1 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний страховий внесок –це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р., з 01.10.2010р. по 30.11.2010р., з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. відповідно до ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” становив відповідно 888 грн., 907 грн. та 922 грн., та ставку, визначену ст.4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку в місяць: у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %), жовтні - листопаді 2010 року - 301,12 грн., грудні 2010 р. –306,10 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Таким чином, відповідач, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, зобов’язана була сплатити страхові внески у розмірі 1645 грн. 80 коп., що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Вказана сума відповідачем до Пенсійного фонду України сплачена не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка в сумі 1645 грн. 80 коп.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі за текстом Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з пунктом 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
Таким чином, управлінням Пенсійного фонду України в Ульяновському районі в зв’язку з несплатою ФОП ОСОБА_3 у встановлений строк суми страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, правомірно сформовано вимоги про сплату боргу від 01.11.2010р. №Ф-40 на суму 821,46 грн. та від 01.02.2011р. №Ф-424 на суму 824,34. (а.с.6,8)
06.11.2010р., 03.06.2011р. відповідачем отримано зазначені вимоги з розрахунком сум, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції. (а.с.7,9)
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону №1058-IV встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Обов’язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв’язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Заборгованість відповідача по страховим внескам за період з липня по грудень 2010р. складає 1645,80 грн., що підтверджується повідомленням-розрахунком УПФУ в Ульяновському районі. (а.с.6,8)
Посилання відповідача про те, що УПФУ в Ульяновському районі не є органом державної влади, тобто не являється суб'єктом владних повноважень в понятті визначеному КАС України, а тому справа не підсудна окружному суду, є помилковим.
Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого наказом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.02.2008 N 5-5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за №209/14900, за приписами п.1.1 якого Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі , що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Повноваження позивача –Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі, як територіального органу Пенсійного фонду України, передбачені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2002р. за №442/6730.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.
Таким чином, відповідно до правил предметної підсудності, встановлених ст.18 КАС України та відповідно до встановлених ст.19 КАС України правил територіальної підсудності, дана справа підсудна Кіровоградському окружному адміністративному суду.
Посилання відповідача про те, що форма оскаржуваної вимоги не відповідає вимогам законодавства та, що в оскаржуваних вимог не зазначено реквізити рішення на підставі, якого сформовані вимоги, тому відсутні підстави для стягнення, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Форма вимоги про стягнення боргу затверджена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663.
Як вбачається з оскаржуваних вимог, за формою та змістом, вони повністю відповідають зазначеній Інструкції.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись: ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код –НОМЕР_1) заборгованість в сумі 1645 (одну тисячу шістсот сорок п'ять) гривень 80 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 02.12.2011р.
Суддя Т.І. Ясенова