Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/19195/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Приміщення суду за адресою: 83052. м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання: Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 21.11.2011 року № 08/2904
від відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
до відповідача ОСОБА_2
про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 4396 грн. 02 коп.
ВСТАНОВИВ:
Маріупольський міський центр зайнятості - робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 4396 грн. 02 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 має заборгованість перед Маріупольським міським центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття по виплаченим коштам по безробіттю, оскільки на час здійснення таких виплат був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, Маріупольський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття просить стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі 4396 грн. 02 коп., виплачені в якості допомоги по безробіттю, на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти доводів позовної заяви, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників позивача, суд встановив.
З 12.01.2009 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітний.
В період з 12.01.2009 року по 06.01.2010 року центром зайнятості ОСОБА_2 призначені виплати коштів на допомогу по безробіттю.
Центром зайнятості проведене розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якого складений акт від 13.08.2010 року № 200 (а.с.14).
Під час розслідування встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в період перебування на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітний не повідомив, що він зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності з 30.09.2005 року по теперішній час, тому, як зазначено в акті, отримання ним допомоги по безробіттю з січня 2009 року по вересень 2009 року в сумі 4396 гри. 02 коп. є незаконним.
Маріупольським міським центром зайнятості направлений лист на адресу ОСОБА_2 від 18.08.2010 року № 1281, в якому центр зайнятості пропонує добровільно сплатити зазначену суму.
На час звернення до суду ОСОБА_2 зазначену суму у добровільному порядку не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 – зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1, про що свідчить витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
30.09.2005 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців внесений запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, що не пов’язане з банкрутством (а.с. 7, 31).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю в зазначеній сумі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до абзац 5 ч. 2 ст. 12 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонд, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.
Тобто, позивач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.
Відповідно до ч. І ст.6 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.
Як зазначалось раніше, відповідач перебував на обліку у позивача як безробітний, отримував допомогу по безробіттю, у цей же період зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Статтею 1 Закон України «Про зайнятість населення» визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Оскільки відповідач зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності, суд вважає, що він відноситься до категорії зайнятого населення, тобто, не має статусу безробітного та, відповідно, не має права на отримання допомоги по безробіттю.
Суд вважає необґрунтованим довід відповідача, що на момент подання заяви про надання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю в Єдиному державному реєстрі міститься запис про рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2005 року про припинення підприємницької діяльності СПД ОСОБА_2, з наступних підстав.
Згідно ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, встановлений статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідно до якої, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами 9-18 статті 47 цього Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Згідно ч. 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця остання чи уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу документи, перелічені в даній частині статті.
Відповідно до ч. 15, ч. 16 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення документів без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, строк якої не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що законодавець пов`язує припинення статусу підприємця та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності з певною процедурою щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та з дати внесення державним реєстратором запису про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності, але ж ніяк з внесенням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 11.11.2011 року державним реєстратором внесений запис про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – відсутній
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
В порушення зазначеної норми Закону відповідач не повідомив центр зайнятості -позивача у справі про реєстрацію в якості суб’єкта підприємницької діяльності у період, коли він перебував на обліку в якості безробітного.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Оскільки під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітного відповідач зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, тобто не мав статусу безробітного та, відповідно, не мав права на отримання допомоги по безробіттю, про що Центр зайнятості повідомлений не був, позивач правомірно, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом, звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю, тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного. керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 2. ст. 8-11, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С ТА Н О В И В :
Позовну заяву Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 4396 грн. 02 коп. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р № 37170300901052 в ГУ ДКУ Донецької області ОКПО 24815706, МФО 834016) виплачені кошти по матеріальному забезпеченню на випадок безробіття в розмірі 4396 грн. 02 коп.
Постанова Донецького окружною адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суд першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою етапі 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 01.12.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови повний текст постанови виготовлений 05.12.2011 року.
Суддя Давиденко Т.В.