ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/4694/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора Бершадського району Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі (далі –УПФ України у Бершадському районі) до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості
в с т а н о в и в :
В жовтні 2011 року Прокурор Бершадського району Вінницької області звернувся в суд, в інтересах держави в особі УПФ України у Бершадському районі, з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Позов мотивовано тим, що внаслідок порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по вересень 2010 року на суму 866,46 грн. та за період з жовтня по грудень 2010 року на суму 890,34 грн. Оскільки, в добровільному порядку відповідач суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплатив, прокурор вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати страхових внесків на загальну суму 1756,80 грн.
Так як сума позову ґрунтується на рішенні суб’єкта владних повноважень, щодо якого завершився встановлений строк оскарження, судом в порядку статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу розглянуто в скороченому провадженні.
Ухвалою суду від 18.10.2011 року відповідачу встановлено 10-денний строк з дня одержання даної ухвали через відділ прийому суду або через відділення поштового зв’язку подати письмові заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Відповідач у строк, передбачений частиною третьою статті 183-2 КАС України заперечень суду не направив, хоча ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі від 18 жовтня 2011 року, направлялась на адресу, що вказана в позовній заяві, проте конверт повернувся з відміткою поштового відділення: “відмова адресата” (а.с.11,12).
Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення.
Розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 КАС України - без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, оцінивши подані докази, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в УПФ у Бершадському районі та є платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач має заборгованість перед УПФ України по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1756,80 грн.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.
Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції: фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".
Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно до статті 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Протягом липня-грудня 2010 року ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення ним сплати фіксованого податку, однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводив.
В зв’язку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року на загальну суму 1756,80 грн., яка складається з суми мінімального страхового внеску за період липня-грудня 2010 року та відсотку від фіксованого податку, що перераховується до Пенсійного фонду України, що підтверджується повідомленням-розрахунком від 20.01.2011 року (а.с.4).
Відповідно частини 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).
Згідно частини 3 статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідачу направлялася вимога про сплату боргу № 159 від 20.01.2011 року про сплату боргу в сумі 1756,80 грн., проте конверт повернувся на адресу пенсійного органу з відміткою поштового відділення: «за відмовою адресата від одержання»(а.с. 6).
Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зобов’язання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати зарплати.
Статтею 23 Закону встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки, рішення органів державної влади є обов'язковим до виконання, а примусовий механізм виконання даних рішень не визначений законодавством, прокурор звернувся до суду для прийняття рішення, яке виконується примусово органами державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до частини 5 статті 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.
Частиною 2 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1756,80 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі (вул. Радянська, 23, м. Бершадь, Вінницька область, р/р 25602323470103 в ОПЕРВ ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Вінниця МФО 302076 інд. код 20106156) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року в сумі 1756 (одна тисяча сімсот п’ятдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.ст. 183-2, 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: